Постанова № 41606209, 25.11.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р. Справа № 918/1372/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Дужич С.П. ,

суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Карпович О.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Кухарук І.М. (довіреність від 01.01.2014р.);

відповідача - Горецька М.Ю. (довіреність №1 від 01.07.2014р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господар-ського суду апеляційну скаргу Відповідача-Державного підприємства «Дослідне господарство «Бі-локриницьке» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграр-них наук України на рішення господарського суду Рівненської області від 21.10.2014р. у справі №918/1372/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю малого підприємства «МТС»

до Державного підприємства «Дослідне господарство «Білокриницьке»

Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії

аграрних наук України

про стягнення 49 479 грн. 46 коп. заборгованості по розрахунках та штрафних санкцій,-

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.10.2014р. у справі №918/1372/14 (суддя Марач В.В.) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МТС» (надалі в тексті - Товариство) до Державного підприємства «Дослідне господарство «Білокрини-цьке» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України (надалі в тексті - Підприємство) про стягнення 49 479 грн. 46 коп. заборгованості по роз-рахунках та штрафних санкцій згідно укладеного договору на виконання сільгоспробіт.(арк.спра-ви 27-30).

Рішенням присуджено до стягнення з Відповідача штраф в сумі 11 665 грн. 50 коп., пеню в сумі 1 582 грн. 78 коп., інфляційні втрати в сумі 271 грн. 87 коп. В частині стягнення 33 983 грн. 20 коп. основного боргу - провадження у справі припинено, в решті позовних вимог - відмовлено за безпідставністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач надав послуги згід-но договору, результати яких Відповідач прийняв, проте оплатив їх вартість не в повному обсязі. Під час розгляду справи Відповідач сплатив заборгованість. Разом з тим, Позивач помилився з пе-ріодами нарахування пені та інфляційних втрат, тому в частині стягнення основного боргу про-вадження у справі припинено та відмовлено в стягненні 12 грн. 10 коп. пені та 137 грн. 01 коп. ін-фляційних втрат за липень 2014р.(арк.справи 29).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав скаргу до Рівненського апеля-ційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 21.10.2014р. у даній справі в частині стягнення штрафу в сумі 11 665 грн. 50 коп. (арк. справи 36-37).

Скаржник вважає, що рішення прийняте місцевим господарським судом з невірним застосу-ванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до не-вірних висновків. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував скрутне фінансове стано-вище та ступінь виконання зобов'язання.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 06.11.2014р. прийнято апеляційну скаргу Відповідача до провадження і призначено справу до слухання.(арк. справи 34).

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням усіх встановлених норм чинного законодавства та просить зали-шити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки вважає її мотиви безпідстав-ними та необґрунтованими.(арк.справи 55).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 25.11.2014р. представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, надав свої пояснення. Представник Позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «МТС»-виконавець та Державне підприємство «Дослідне господарство «Білокриницьке»-замовник уклали договір виконання сільськогосподарсь-ких робіт кормозбиральною технікою фірми «КЛААС» від 26.06.2014р. №4 (надалі в тексті - До-говір), згідно п.1.1 якого послуги з проведення сільськогосподарських робіт на земельних угіддях замовника надаються комбозбмральним комбайном Ягуар 840, зазначені в додатку №1 до Догово-ру.

Вартість виконаних робіт не є остаточною, орієнтовно становить 33 030 грн. разом з ПДВ - 5 505 грн. і визначається згідно Додатку №1 до Договору. Остаточна вартість виконаних робіт ви-значається в акті приймання виконаних сільськогосподарських робіт.(п.2.1 Договору).

Якщо обсяг виконаних робіт перевищує обсяг запланованих, які зазначені в Додатку №1 до Договору, то оплата незапланованих робіт здійснюється не пізніше одного дня після підписання акту виконаних робіт. При несвоєчасному розрахунку за роботи замовник зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період виникнення та існування забор-гованості, від усієї суми, належної до оплати, за кожен прострочений день, рахуючи з установле-ного строку розрахунку, а також штраф у розмірі 30% від суми договору.(п.п. 3.2, 5.4 Договору).

Матеріали справи свідчать, що сторони уклали Додаток №1 до Договору від 26.06.2014р., яким визначили обсяг запланованих робіт, а саме підбирання зеленої маси з валків на площі угідь 90 га загальною вартістю 33 030 грн.(арк.справи 10).

Договір та додатки до нього підписані директорами підприємств та скріплено відтисками печаток сторін.(арк.справи 9-зворот, 10, 11).

З матеріалів справи вбачається, що 15.07.2014р. сторони підписали акт приймання нада-них послуг з виконання сільськогосподарських робіт, згідно якого виконавець здійснив більший обсяг робіт, ніж передбачений у Договорі. Так, актом стверджено, що позивачем скошено трави на силос(сінаж) на 25 га вартістю 9 525 грн. та здійснено підбирання зеленої маси з валків на 80 га вартістю 29 360 грн., що в сумі становить 38 885 грн.

Як вбачається з матеріалів справи обов'язку з повної та своєчасної оплати наданих послуг Відповідач не виконав, що зумовило утворення 33 983 грн. 20 коп. заборгованості, яка стверджує-ться двостороннім Актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2014р.(арк.справи 16).

Виходячи із суми боргу 33 983 грн. 20 коп., з підстав ст.230 ГК України, ст.ст.526, 549, 625 ЦК України та п.5.4 Договору - за період з 15.07.2014р. по 22.09.2014р. Позивач нарахував 11 665 грн. 50 коп. штрафу в розмірі 30% від суми Договору, 1 594 грн. 88 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку за кожен день прострочення та 408 грн. 88 коп. інфляційних втрат. (арк.справи 4).

Після порушення провадження у справі судом першої інстанції Відповідач погасив суму боргу у повному обсязі, що стверджується копіями платіжних доручень №282 від 02.10.2001р. на суму 5 000,00 грн., №286 від 07.10.2001р. на суму 8 983 грн. 20 коп., №288 від 10.10.2001р. на су- му 20 000,00 грн.(арк.справи 21-22).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства під час ухвалення оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга є безпідставною і не підлягає задово-ленню, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - гос-подарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).

Господарські зобов'язання, відповідно до ст.174 ГК України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості, штрафу та пені за порушення умов Договору про надання послуг.

Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення 26.06.2014р. Договору між сто-ронами виникли відносини надання послуг, оскільки за своїми ознаками вони підпадають під дефі-ніцію ст.901 ЦК України: коли одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сто-рони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійнення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тому, факт виконання і передачі робіт Позивачем в силу ст.903 ЦК України зумовлює ви-никнення у Відповідача зобов'язання оплатити їх вартість.

Згідно зі статтею 193 ГПК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господар-ських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до за-кону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'я-зання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарсь-ких договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, пе-редбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногос-подарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санк-цій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічно, згідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або зако-ном.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає вико-нанню у цей строк (термін).(ч.1 ст.530 ЦК України).

Вище зазначалось, що згідно п.3.2 Договору - оплата незапланованих робіт здійснюється пізніше одного дня після підписання акту виконаних робіт. Так обов'язок оплатити відповідачем виконані роботи виник 16.07.2014р.

Матеріалами справи стверджено, що після порушення провадження в суді першої ін стан-ції Відповідач погасив основний борг в сумі 33 983 грн. 20 коп.(арк.справи 21-22). Тому є вірним висновок місцевого господарського суду, що в даній частині належить припинити провадження за відсутністю предмета спору відповідно до п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодек-су України (надалі в тексті - ГПК України).

Крім стягнення основного боргу Позивач заявив додаткові майнові вимоги.

Виконання зобов'язання, відповідно до ст.230 ГК України та ч.1 ст.546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою. Штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного вико-нання господарського зобов'язання.

На підставі ст.230 ГК України, ст.549 ЦК України та п.5.4 Договору місцевий господарсь-кий суд стягнув 1 582 грн. 78 коп. заявленої пені за період з 17.07.2014р. по 22.09.2014р.

Перевіривши правильність нарахування пені в сумі 1 594 грн. 88 коп. з підстав ст.231, ч.6 ст.232 ГК України, ст.549 ЦК України, ст.ст. 3, 4 Закону України «Про відповідальність за невико-нання грошових зобов'язань», апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарсь-кого суду щодо невірного визначення Позивачем строків, оскільки цей висновок передбачає вста-новлення Договором неустойки у формі пені за порушення грошових зобов'язань у відсотковому відношення до суми невиконаного зобов'язання, при цьому розмір пені не перевищує розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, однак Позивач помилився із визначен-ням періоду нарахування, вказавши початок з 15.07.2014р, а не 17.07.2014р. Таким чином вірним є висновок господарського суду Рівненської області щодо відмови у стягненні 12 грн. 10 коп.

Перевіривши на підставі ст.625 ЦК України розрахунок 408 грн. 88 коп. інфляційних втрат, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо часткового в сумі 271 грн. 87 коп. задоволення зазначені додаткової вимоги.

Позивачем також заявлена вимога, яка задоволена судом першої інстанції про стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 30% від суми заборгованості, що становить 11 665 грн. 50 коп.

Вирішуючи спір в цій частині, апеляційний суд приймає до уваги, що згідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або нена-лежно виконаного зобов'язання.

Колегія суддів вважає, що заперечуючи дану вимогу положеннями ст.61 Конституції Ук-раїни та ст.230 ГК України, Скаржник невірно тлумачить поняття подвійного притягнення до від-повідальності.

Відповідно до ст.144 ГК України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарю-вання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але та-ких, що йому не суперечать. Крім того, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контр-агента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.(ст.627 ЦК України). Зміст договору згідно ч.1 ст.628 ЦК України становлять (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно до ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридич-ної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Колегія суддів вказує, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зо-бов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення сторо-нами в укладеному договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що зас-тосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідаль-ності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її спла-ти. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України, що знайшло відображення у п.2.1 Постанови Пленуму №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування зако-нодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Клопотання про зменшення штрафних санкцій під час вирішення спору у суді першої інс-танції Відповідач не подавав.

Враховуючи зазначені обставини в сукупності, апеляційний суд не вбачає підстав для пере-оцнки висновку суду першої інстанції щодо нарахування штрафних санкцій, оскільки матеріала-ми справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстан-ції щодо характеру правовідносин сторін, змісту і обсягу зобов'язань Відповідача, рівно як і вмо-тивованості висновку про необґрунтованість заявленого позову в частині стягнення штрафу.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановле-но, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прий-нятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 80, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Білокриницьке» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України на рішення господарського суду Рівненської області від 21.10.2014р. у справі №918/1372/14 зали-шити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційно-му порядку згідно з розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кадексу України

3. Справу №918/1372/14 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.