Постанова № 41605528, 24.11.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року 11 год. 11 хв. Справа № 813/6663/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Козак О.О.,

представника позивача - Вітик І.В.,

представника відповідача - Кельбас Р.А.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Будторгсервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "Будторгсервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2014 року №0003502210/13532 .

Ухвалою суду від 30.09.2014 року відкрито провадження у справі. В судовому засіданні 24.11.2014 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність висновків податкового органу щодо заниження ним податку на додану вартість внаслідок господарських взаємовідносин з контрагентом позивача, а саме - ТОВ БК «Білдінг Строй» та про нікчемність та фіктивність проведених між ними господарських операцій. Вказує на те, що такі висновки зроблені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу щодо відсутності фактичного виконання робіт, визначених укладеними позивачем з вказаним контрагентом, договорами. Реальність взаємовідносин між позивачем та його контрагентом спростовується належними первинними документами. Крім того, податковий орган не вправі самостійно давати висновки про нікчемність правочинів. Відтак, позивач вважає, що такі висновки відповідача є безпідставними та нічим не підтверджені, не можуть бути покладені в основу порушення позивачем податкового законодавства та нікчемності правочинів, а тому, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позові, просила суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечила, зазначила, що під час проведення перевірки було встановлено, що господарські операції позивача із контрагентом, наведеними в Акті перевірки, не мали реального характеру, правочини ,вчинені між ними, є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинам. Документи, представлені позивачем як докази, фактичного здійснення господарських операцій з вищевказаним контрагентом, не можуть свідчити про виконання таким підприємством своїх договірних зобов'язань. В основу висновків про порушення позивача покладено те, що його контрагент має ознаки фіктивності, зокрема: підприємство не мало матеріальної, виробничої та технічної бази для проведення господарських операцій по виконанню робіт. Окрім того, щодо контрагента контролюючим органом встановлено, що такий відсутній за місцезнаходженням, на підтвердження чого є відповідний акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, згідно з яким встановлено відсутність такого за місцезнаходженням та неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність через відсутність виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, оборотних активів.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Будторгсервіс» з питань правомірності формування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ по взаєморозрахунках з ТОВ БК «Білдінг Строй» (код ЄДРПОУ 38866337) за період лютий, березень 2014 року та їх вплив на формування доходів та витрат за відповідні періоди. За результатами проведеної перевірки складено акт від 21.08.2014 року №380/13-07-22-10/25552373, на підставі якого ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Податковим органом встановлено, що господарські операції позивача з вказаним вище контрагентом не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна та самого контрагента, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховував наступне.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит- це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг,послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи 03.02.2014р. між ПП «Будторгсервіс» та ТОВ БК «Білдінгстрой» був укладений договір №030201, відповідно до якого замовник (ПП «Будторгсервіс») передає, а підрядник (ТзОВ БК «Білдінг-Строй) приймає на себе виконання власними і залученими трудовими ресурсами та матеріально-технічними ресурсами і засобами всі передбачені замовленням роботи, які забезпечені фінансуванням, а саме - загально-будівельні роботи вище відм.0,000: влаштування монолітних сердечників, влаштування монолітного поясу та балок, монолітні залізобетонні ділянки перекриття, мурування стін з цегли, влаштування з/бетонних сходових маршів, влаштування з/бетонних сходових площадок, влаштування з/б перемичок до 0,3т, влаштування з/б перемичок від 0,3т до 0,7т, влаштування плит перекриття площею до 5 м2, влаштування плит перекриття пл. від 5 м2 до 10 м2, влаштування плит перекриття пл. більше 10 м2, монолітні залізобетонні балкони, цегляні перегородки товщ. 120 мм, штукатурення стін, шпаклювання перегородок з газобетону, виготовлення розчину вапняно-цем., виготовлення розчину цем.М-100, виготовлення бетону В25, виготовлення щитів опалубки.

Додатком до договору є кошторис на загальну суму 642 314,80 грн. (з ПДВ 20%). До договору був складений Акт - перелік матеріалів, наданих замовником для виконання робіт за договором підряду №030201 від 03.02.2014р. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2014р.(примірна форма КБ-3), та Акт за лютий 2014р. Роботи згідно договору оплачені повністю, про що свідчать платіжні доручення - №772 від 05.03.2014р. та №777 від 12.03.2014р.; 27.02.2014р. була виписана податкова накладна №154.

03.03.2014р. був укладений договір №030301, відповідно до якого замовник (ПП «Будторгсервіс») передає, а підрядник (ТзОВ БК «Білдінг-Строй) приймає на себе виконання власними і залученими трудовими ресурсами та матеріально-технічними ресурсами і засобами всі передбачені замовленням роботи, які забезпечені фінансуванням, а саме - загально-будівельні роботи вище відм.0,000: влаштування монолітних сердечників, влаштування монолітного поясу та балок, монолітні залізобетонні ділянки перекриття МД, мурування стін з цегли, влаштування з/бетонних сходових маршів, влаштування з/бетонних сходових площадок, влаштування з/б перемичок до 0,3т, влаштування з/б перемичок від 0,3т до 0,7т, влаштування плит перекриття площею до 5 м2, влаштування плит перекриття пл. від 5 м2 до 10 м2, влаштування плит перекриття пл. більше 10 м2, монолітні залізобетонні балкони, цегляні перегородки товщ. 120 мм, штукатурення стін, шпаклювання перегородок з газобетону, виготовлення розчину вапняно-цем., виготовлення розчину цем.М-100, виготовлення бетону В25, виготовлення щитів опалубки. Додатками до договору є кошторис на загальну суму 1 200 008,30 грн. (з ПДВ 20%), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2014р.(примірна форма КБ-3), перелік матеріалів; платіжні доручення - №830 від 25.03.2014р., №813 від 18.03.2014р., № 843 від 27.03.2014р. та №884 від 14.04.2014р.; Податкові накладні: 25.03.2014р. №252; 18.03.2014р. №170; 27.03.2014р. №299 та 31.03.2014р. №413.

05.03.2014р. був укладений договір №050301, відповідно до якого замовник (ПП «Будторгсервіс») передає, а підрядник (ТзОВ БК «Білдінг-Строй) приймає на себе виконання власними і залученими трудовими ресурсами та матеріально-технічними ресурсами і засобами всі передбачені замовленням роботи, які забезпечені фінансуванням, а саме - загально-будівельні роботи: влаштування монолітних залізобетонних колон, влаштування монолітного залізобетонного перекриття, влаштування монолітних залізобетонних сходів, мурування стін з цегли, мурування зовнішніх стін з газобетону, мурування цегляних перегородок тов.120мм, мурування внутрішніх перегородок з газобетону тов.2х100мм з вставкою з мінвати, влаштування з/б перемичок до 0,3т, шпаклювання перегородок з газобетону, мурування внутрішніх перегородок з газобетону тов.100мм, виготовлення розчину вапняно-цем.М-75, виготовлення розчину цем.М-50 виготовлення щитів опалубки, круг відрізний.

Додатками до договору є: кошторис на загальну суму 261 416,98 грн. (з ПДВ 20%), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2014р.(примірна форма КБ-3), Перелік матеріалів; платіжне доручення №899 від 16.04.2014р.; 31.03.2014р. була виписана податкова накладна №5.

Суд, аналізуючи вищевказані документи позивача, виходить з того, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

Згідно з ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року №88(далі-Положення), первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складено документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що сують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України, учасниками господарських відносин визнаються суб'єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Положення господарські операції - це факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Отже, основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових. Надання податковому органу до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів тощо. Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Суд бере до уваги те, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений у первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту (зобов'язання) та валових витрат (валових доходів). Тому господарська операція, яка фактично не відбулась спрямована не на реальне настання правових наслідків, а на формування платниками податкового кредиту та валових витрат.

Судом встановлено, що первинні документи, представлені позивачем в обґрунтування своїх тверджень, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та відображають реальний характер господарських операцій, що відбулись між позивачем та вищевказаним контрагентом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідач стверджує, що договори позивача, укладені із ТОВ БК «Білдінг-Строй», є нікчемними.

У зв'язку з наведеним, судом взято до уваги, що статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд зазначає, що згідно ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, пунктом 3 статті 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав договора, укладені між позивачем - з одної сторони, та його контрагентом - з другої сторони, недійсними.

Відтак, суд приходить до висновку, що укладені позивачем з вищевказаним контрагентом правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ніким не оскаржені, та у судовому порядку не визнані недійсними.

Суд також звертає увагу на те, що до висновків, які викладені в акті перевірки від 21.08.2014 року відповідач дійшов в тому числі і на підставі акту № 1290/26-55-22-07/38866337 від 08.05.2014 р. ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БК «Білдінг- Строй» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р. Відповідно до цього акту податковим органом встановлено: не підтверджено задекларовані податкові зобов»язання з ПДВ за період лютий-березень 2014р., а також не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ за період лютий-березень 2014р.; правочини, укладені з вищезазначеними контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

З огляду на викладене, відповідачем зроблено висновок, що операції ТОВ БК «Білдінг- Строй», проведені з ПП «Будторгсервіс» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Статтею 61 Конституції України регламентовано, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відтак, не виконання контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань не є підставою для не включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту платником податку - покупцем послуг і, відповідно, не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 9 вересня 2001 року у справі №08/158 , постанові Верховного Суду України від 1 червня 2010 року у справі №10/82, постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі №21-42а10 ("Фірма "ВІК"), постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10 (ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат"), ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.12.20Юр №К-537/08, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.08.2010р., яка залишена без змін постановою Верховного Суду України від 19.11.2010р., постанові Вищого адміністративного суду України від 27.04.2011р. у справі №К-11088/09.

Відповідно до ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, сформування податкового зобов'язання у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (або контрагентами контрагентів позивача), в тому числі - несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, про що вказано у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (надалі-Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства в розумінні ст.9 Конституції України.

Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Виходячи з приписів ст.19 ч.2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 ч.1 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено наявність всіх підтверджуючих обставин проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ БК «Білдінг-Строй » в тому числі, наявність первинних бухгалтерських документів, факт будівництва об2єктів за адресою: м.Львів, вул.Наукова,2а, та м.Чернівці, вул.Мізюна,20, суд вважає, що ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, як суб'єкт владних повноважень, не надала до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, окрім цього належними документально обґрунтованими доказами не підтверджено наявності правових підстав винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і не спростовано доводів позивача на обґрунтування позовних вимог, що є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 05.09.2014р. №0003502210/13532 .

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Будторгсервіс" (79059, м.Львів, вул. Мазепи, 29, ЄДРПОУ 25552373) сплачений судовий збір у сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 28 листопада 2014 року.

Суддя (підпис) Сакалош В.М.

Згідно з оригіналом

Помічник судді Юрчак І.Р.