Рішення № 41602600, 17.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21036/14 17.11.14За позовом Фізичної особи-підприємця Янбулатов Євген Миколайович

До Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк"

Про стягнення 77 371,38 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача Пільх А.В. - представник (дов. № 773 від 05.09.2014 р.)

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Янбулатов Євген Миколайович звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" про стягнення 77 371,38 грн. (70 589, 00 грн. - сума основного боргу, 4 631, 38 грн. - пеня, 1562, 79 грн. - збитки від інфляції, 588, 21 грн. - 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором банківського рахунку № 13/43-юр від 16.11.2012 р. в частині невиконання доручень клієнта (позивача) щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його банківському рахунку, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 70 589, 00 грн. в якості основного боргу.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 4 631, 38 грн. - пені, 1562, 79 грн. - збитків від інфляції, 588, 21 грн. - 3% річних.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача в порядку ст. 49 ГПК України витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.10.2014 р. порушено провадження у справі №910/21036/14 та призначено справу до розгляду на 27.10.2014 р.

У судове засідання 27.10.2014 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Натомість 17.10.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання. Дане клопотання судом задоволено.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 17.11.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання 17.11.2014 р. представник відповідача повторно не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 17.11.2014 р. до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.11.2014 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

У судовому засіданні 17.11.2014р. представником позивача надав виписку з банківського рахунку, з якого вбачається, що відповідачем 05.09.2014р. та 10.09.2014р. здійснено банківську операцію з перерахування грошових коштів з рахунку позивача у сумі 8010,00 грн., на виконання умов укладеного договору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не надано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 17.11.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк", та Фізичною особою-підприємцем Янбулатов Євген Миколайович (клієнт) було укладено договір банківського рахунку № 13/43-юр.

Відповідно до умов даного Договору банк, після отримання від клієнта документів, визначених діючим законодавством, здійснення належної ідентифікації клієнта та його уповноважених представників, відкриває клієнту поточний рахунок № 260081654601 та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, отримує плату за обслуговування клієнта згідно з тарифами на операції та послуги банку, що є додатком/ками до цього договору. Підписання цього договору клієнтом підтверджує отримання ним тарифів та погодження з ними (п.1.1. Договору.).

Умовами п. 2.1 договору встановлено, що операції з рахунком, порядок їх проведення, форми розрахунків визначаються та регулюються нормативно-правовими актами Національного Банку України, а також іншими нормативно-правовими актами і здійснюються на підставі розрахункових та касових документів установлених форм.

Згідно з п. 2.3 даного договору, платежі з рахунку клієнта проводяться за його дорученням на підставі розрахункових документів у межах залишку коштів на рахунку на початок операційного дня. У разі виникнення у клієнта потреби в термінових платежах, в разі технічної можливості, може здійснювати платежі з рахунку клієнта з урахуванням поточних надходжень за умови погодження виконання цих платежів банком.

Відповідно до п. 2.7 договору, розрахункові документи клієнта на перерахування коштів з рахунку, банк приймає й виконує в день їх надходження, якщо вони надані в банк в операційний час. У випадку надходження документів після операційної години вони приймаються, як "вечірні" і виконуються наступного операційного дня.

Згідно з підпунктами 3.2.1, 3.2.2 та 3.2.3 пункту 3.2 розділу 3 "Права та обов'язки сторін" клієнт має право:

- самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку за умови дотримання вимог чинного законодавства України, крім випадків примусового списання /стягнення/;

- отримувати на цілі, передбачені чинним законодавством України, грошові кошти (у межах залишку на його рахунку);

- вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та надання інших послуг, обумовлених тарифами;

- передбачати у господарських договорах з третіми особами договірне списання грошових коштів.

Умовами підпункту 3.3.2 пункту 3.3 розділу 3 "Права та обов'язки сторін" банк зобов'язаний приймати і зараховувати на рахунок клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проводити інші операції, які дозволені нормами чинного законодавства. Своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до вимог нормативно-правових актів України.

Згідно з підпунктом 3.4.3 пункту 3.4 цього ж розділу, клієнт зобов'язаний надавати банку письмову заявку на отримання готівки на суму більшу 1 000,00 грн., або на суму в іноземній валюті, що перевищує еквівалент 1 000,00 доларів США в день, що передує дню отримання готівки. На суму більшу ніж 100 000,00 гривень або еквівалентну 50 000,00 доларів США - письмову заявку на отримання готівки надавати за 3 банківських дні.

Відповідно до пункту 8.1 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до закриття усіх рахунків клієнта. У разі закриття клієнтом одного рахунку, цей договір продовжує діяти щодо інших рахунків.

У пункті 9.1 договору спірні питання , які виникають з питань виконання сторонами цього договору і не вирішені шляхом переговорів, вирішуються у судовому порядку.

Підставою для подання даного позову, позивач зазначає, що згідно до умов укладеного між сторонами Договору, 12.06.2014 р. Позивачем було подано до Банку платіжне доручення № 07 від 12.06.2014 р. про перерахування належних йому грошових коштів в розмірі 37723,00 грн. з поточного рахунку в Банку на поточний рахунок Позивача, відкритий в АТ «Дельта Банк», яка була прийнята Відповідачем 12.06.2014р., про що свідчить відповідна відмітка на платіжному дорученні, проте, станом на день подання позову, не виконано Відповідачем.

Також, 23.06.2014 р. Позивачем було подано до Банку платіжне доручення № 12 від 23.06.2014 р. про перерахування належних йому грошових коштів в розмірі 13500,00 грн. з поточного рахунку в Банку на поточний рахунок Позивача, відкритий в АТ «ОТП Банк», яка була прийнята Відповідачем 23.06.2014 р., про що свідчить відповідна відмітка на платіжному дорученні, яке також не виконано Відповідачем.

Крім того, 08.08.2014 р. Позивачем було подано до Банку платіжне доручення № 18 від 08.08.2014 р. про перерахування належних йому грошових коштів в розмірі 70589,00 грн. з поточного рахунку в Банку на поточний рахунок Позивача, відкритий в ПАТ «ПРОФІН Банк», яка була прийнята Відповідачем 08.08.2014 р., про що свідчить відповідна відмітка на платіжному дорученні (Додаток 4)., але до теперішнього часу не виконано Відповідачем.

За таких обставин, позивач зазначає, що станом на день подання позову, відповідачем не виконано свого зобов'язання за Договором, та не перераховані належні йому грошові кошти на його вимогу, на рахунки відкриті в інших банківських установах.

Таким чином, позивач зазначає, що станом на день подання позову, на його банківському рахунку знаходяться грошові кошти у розмірі 70589,00 грн., які й просить стягнути позивач.

Проте, у судовому засіданні 17.11.2014р. представником позивача подано виписку з банківського рахунку, з якого вбачається, що відповідачем 05.09.2014р. та 10.09.2014р. на виконання умов укладеного договору та платіжного доручення № 18 від 08.08.2014 р., здійснено банківські операції з перерахування грошових коштів з рахунку позивача у сумі 4005,00 грн. (05.09.2014р.) та 4005,00 грн. (10.09.2014р.), разом банком здійснено операцій на суму 8010,00 грн.

За таких обставин, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 62579,00 грн.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 4 631, 38 грн. - пені, 1562, 79 грн. - збитків від інфляції, 588, 21 грн. - 3% річних.

У судові засідання відповідач не з'являвся, відзиву на позовну заяву, а також заперечень щодо фактів викладених позивачем, відповідачем суду не надано. За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку, що за своєю правовою природою він є договором банківського рахунку.

У відповідності до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини 1 та 2 стаття 1067 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 статті 334 Господарського кодексу України, банки - це фінансові установи, функціями яких є залучення у внески коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття й ведення банківських рахунків громадян і юридичних осіб.

Частиною 1 статті 339 Господарського кодексу України, фінансове посередництво здійснюється банками у форматі банківських операцій. Основними видами банківських операцій є депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові й лізингові операції.

Згідно ч. 1, 2 ст. 341 Господарського кодексу України, розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках.

Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування. Договір повинен містити реквізити сторін, умови відкриття і закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання, а також умови припинення договору.

Умовами частини 3 статті 342 Господарського кодексу України, суб'єкт підприємницької діяльності має право відкривати рахунки для зберігання коштів, здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України й інших держав за своїм вибором і по згоді цих банків у порядку встановленим Національним банком України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунку, банк зобов'язується приймати й зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно з ч. 2, 3 статті 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний зараховувати кошти, що надійшли на рахунок клієнта, у день надходження в банк відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перелічити з його рахунку кошти в день надходження в банк відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Згідно з п. 2.3 укладеного між сторонами договору, платежі з рахунку клієнта проводяться за його дорученням на підставі розрахункових документів у межах залишку коштів на рахунку на початок операційного дня. У разі виникнення у клієнта потреби в термінових платежах, в разі технічної можливості, може здійснювати платежі з рахунку клієнта з урахуванням поточних надходжень за умови погодження виконання цих платежів банком.

Відповідно до п. 2.7 договору, розрахункові документи клієнта на перерахування коштів з рахунку, банк приймає й виконує в день їхнього надходження, якщо вони надані в банк в операційний час. У випадку надходження документів після операційної години вони приймаються, як «вечірні» і виконуються на наступний.

З матеріалів справи вбачається, що за період з червня по серпень 2014 року ФОП Янбулатовим Є.М. було подано до банку низку платіжних доручень на перерахування коштів, з яких виконано лише частково платіжне доручення № 18 від 08.08.2014 р., згідно якого, перераховано з рахунку позивача грошові кошти в сумі 8010, 00 грн. в іншій частині дане платіжне доручення не виконано, кошти на вказаного позивачем отримувача - не перераховано. Таким чином, станом на день розгляду справи, невиконаними залишаються вимоги позивача щодо перерахування грошових коштів в сумі 62579,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що на день звернення позивача з платіжним дорученням № 18 від 08.08.2014 р. на суму 70589,00 грн., були відсутні будь-які арешти на коштах, які знаходяться на рахунку № 260081654601, а отже підстав для обмеження прав клієнта на розпорядження цими коштами не було. Доказів іншого суду не надано.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що відповідач у строки передбачені умовами договору (у день надходження в банк відповідного розрахункового документа), не перерахував грошові кошти на рахунок вказаний позивачем, то вимога останнього про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» грошових коштів, що належать позивачу, та знаходяться на його рахунку є вмотивованою, законною, обґрунтованою належним чином, а тому такою, що підлягає задоволенню.

Проте, враховуючи часткове виконання відповідачем свого обов'язку в сумі 8010,00грн. до подачі даного позову до суду, то в цій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, до стягнення підлягає грошова сума у розмірі 62579,00 грн., а отже, в частині основної заборгованості позовні вимоги задовольняються частково.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 588,21 грн. та 1562,79 грн. інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно роз'яснень наданих Верховним судом України, що викладені в листі ВСУ від 01.07.2014р. «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві», зокрема, зазначено таке.

Відповідно до ст. 1073 ЦК у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, якщо відбулося прострочення банком операцій за рахунком, у клієнта з'являється підстава вимагати відповідно до ст. 625 ЦК сплати процентів, а відповідно до вимог ст. 623 ЦК - відшкодування завданих збитків, якщо інше не встановлено законом.

Судам слід мати на увазі, що передбачені ст. 32 Закону від 5 квітня 2001 р. N 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" спеціальні правила щодо відповідальності банків при здійсненні переказу у вигляді сплати пені не виключають застосування ст. 625 ЦК.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних становить 588,21 грн. та обчислюються таким чином.

У зв'язку з невиконанням платіжного доручення № 07 від 12.06.2014 р. про перерахування грошових коштів в розмірі 37723,00 грн. - за період з 12.06.2014 по 12.09.2014р. - 288,35 грн.

У зв'язку з невиконанням платіжного доручення № 12 від 23.06.2014 р. про перерахування належних йому грошових коштів в розмірі 13500,00 грн. - за період з 23.06.2014 по 12.09.2014р. - 704,96 грн.

Та у зв'язку з невиконанням платіжного доручення № 18 від 08.08.2014 р. про перерахування належних йому грошових коштів в розмірі 70589,00 грн. - за період з 08.08.2014 по 12.09.2014р. - 208,87 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає наступне.

Як встановлено вище, та вбачається з матеріалів справи, вимога позивача про стягнення на його користь грошових коштів, що знаходиться на його рахунку, що відкритий в установі відповідача стосується суми грошових коштів в розмірі фактично наявних коштів, що належать позивачу.

Позивачем додано до справи банківську виписку по рахунку з 01.09.2014 по 20.10.2014р., з якої вбачається що станом на 01.09.2014р. на його банківському рахунку, що відкритий у установі відповідача знаходились грошові кошти в розмірі 70594,45 грн.

Позивачем заявлено майнову вимогу про стягнення зазначених коштів що знаходяться на його рахунку та обґрунтовується невиконанням у строк зазначених вище платіжних доручень.

Зважаючи на те, що позивачем заявлено майнову вимогу про стягнення грошових коштів саме у зв'язку з невиконанням платіжного доручення № 18 від 08.08.2014 р. про перерахування належних йому грошових коштів в розмірі 70589,00 грн., та враховуючи те, що згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання саме грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми, суд приходить до висновку, що 3% річних та індекс інфляції слід обчислювати з дати невиконання відповідачем останнього платіжного доручення № 18 від 08.08.2014 р. про перерахування належних йому грошових коштів у цій же сумі (в розмірі 70589,00 грн.).

Оскільки позивачем не заявляється вимога про стягнення грошових коштів у зв'язку з невиконанням платіжних доручень № 07 від 12.06.2014 р. про перерахування грошових коштів в розмірі 37723,00 грн. та № 12 від 23.06.2014 р. про перерахування грошових коштів в розмірі 13500,00 грн., так як і не заявляється вимога про виконання в натурі даних платіжних доручень, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні підстави для нарахування сум 3% річних та індексу інфляції у зв'язку з невиконанням відповідачем даних платіжних доручень (№ 07 від 12.06.2014 р. та № 12 від 23.06.2014 р.).

Також, зважаючи на те, що платіжне доручення № 18 від 08.08.2014 р. про перерахування належних позивачу грошових коштів в розмірі 70589,00 грн. подане до установи банку 08.08.2014р., згідно умов договору та вимог чинного законодавства, відповідач протягом операційного дня повинен здійснити вказану операцію, прострочення виконання грошового зобов'язання слід враховувати з наступного дня, а саме з 09.08.2014р.

За таких обставин, порушення відповідачем грошового зобов'язання сумі 70589,00 грн. слід обчислювати з 09.08.2014р.

При цьому, згідно виписки з банківського рахунку позивача, відповідачем 05.09.2014р. та 10.09.2014р. на виконання умов укладеного договору та платіжного доручення № 18 від 08.08.2014 р., здійснено банківські операції з перерахування грошових коштів з рахунку позивача у сумі 4005,00 грн. (05.09.2014р.) та 4005,00 грн. (10.09.2014р.), разом банком здійснено операцій на суму 8010,00 грн.

Таким чином розрахунок 3% річних здійснюється наступним чином.

За період з 09.08.2014р. по 04.09.2014р. на суму 70589,00грн. - становить 156,65 грн.

За період з 05.09.2014р. по 09.09.2014р. на суму 66584,00грн. - становить 27,36 грн.

Та за період з 10.09.2014р. по 12.09.2014р. на суму 62579,00грн. - становить 15,43 грн.

За таких обставин, здійснивши власний розрахунок 3% річних, суд зазначає, що стягненню 3% річних підлягає грошова сума в розмірі 199,44 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме у вказаній сумі.

Те саме стосується і вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань на суму прострочення виконання грошового зобов'язання.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних нарахувань за вказані вище періоди,, суд зазначає, що стягненню підлягає грошова сума в розмірі 564,71 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково, а саме у вказаній сумі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 4631,38 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 3.2. у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Згідно п.6.1. Договору, за несвоєчасне чи неправильне списання коштів з рахунку Клієнта з вини Банку, а також за несвоєчасне чи неправильне, з вини банку, зарахування сум, які належать клієнту, Банк сплачує Клієнту пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на суму, що підлягала зарахуванню, за кожний день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення у якості пені грошові кошти в сумі 4631,38 грн. та обчислюється наступним чином.

У зв'язку з невиконанням платіжного доручення № 07 від 12.06.2014 р. про перерахування грошових коштів в розмірі 37723,00 грн. - за період з 12.06.2014 по 12.09.2014р. - 2185,87 грн.

У зв'язку з невиконанням платіжного доручення № 12 від 23.06.2014 р. про перерахування належних йому грошових коштів в розмірі 13500,00 грн. - за період з 23.06.2014 по 12.09.2014р. - 704,96 грн.

Та у зв'язку з невиконанням платіжного доручення № 18 від 08.08.2014 р. про перерахування належних йому грошових коштів в розмірі 70589,00 грн. - за період з 08.08.2014 по 12.09.2014р. - 1740,55 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає наступне.

Зважаючи на те, що зазначені платіжні доручення № 07 від 12.06.2014 р., № 12 від 23.06.2014 р. та № 18 від 08.08.2014 р. про перерахування належних позивачу грошових коштів подані до установи банку 12.06.2014р., 23.06.2014р. та 08.08.2014р. відповідно,, згідно умов договору та вимог чинного законодавства, відповідач протягом операційного дня повинен здійснити вказану операцію, прострочення виконання зобов'язання за слід враховувати з наступного дня, за днем, коли зобов'язання мало бути виконане.

Також, зважаючи на часткове виконання відповідачем умов укладеного договору та платіжного доручення № 18 від 08.08.2014 р., зокрема, здійснено банківські операції з перерахування грошових коштів з рахунку позивача у сумі 4005,00 грн. (05.09.2014р.) та 4005,00 грн. (10.09.2014р.), разом на суму 8010,00 грн. сума основної заборгованості за платіжним дорученням № 18 від 08.08.2014 р. на яку позивачем нараховується пеня, повинна бути зменшена, із врахуванням часткової сплати.

За таких обставин, здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми пені в розмірі 4631,38 грн., суд зазначає, що до стягнення підлягають такі суми.

За платіжним дорученням № 07 від 12.06.2014 р. про перерахування грошових коштів в розмірі 37723,00 грн. - за період з 13.06.2014 по 12.09.2014р. - 2166,23 грн.

За платіжним дорученням № 12 від 23.06.2014 р. про перерахування грошових коштів в розмірі 13500,00 грн. - за період з 24.06.2014 по 12.09.2014р. - 697,93 грн.

За платіжним дорученням № 18 від 08.08.2014 р. про перерахування грошових коштів в розмірі 70589,00 грн. за наступні періоди:

- за період з 09.08.2014 по 04.09.2014р. на суму 70589,00грн. - 1305,41 грн.

- за період з 05.09.2014р. по 09.09.2014р. на суму 66584,00грн. - становить 228,03 грн.

- та за період з 10.09.2014р. по 12.09.2014р. на суму 62579,00грн. - становить 128,59 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме, в сумі 4526,19 грн. (2166,23 грн. + 697,93 грн. + 1305,41грн. + 228,03грн. + 128,59 грн. = 4526,19 грн.).

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 10000,00 грн. витрат, на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно п. 6.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно договору про надання юридичних послуг від 09.09.2014р., укладеного між Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Верум» (Компанія) та Фізичною особою - підприємцем Янбулатов Є.М. (Клієнт), зокрема, п.1.1. на підставі цього договору, Клієнт наймає Компанію як юридичного радника для одержання юридичних послуг, які полягають у стягнення на корить Клієнта з ПАТ «Міський комерційний банк» заборгованості за договором банківського рахунку №13/43-юр від 16.11.2012р.

У пункті 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до абз. 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У п. 3.1 Договору про надання юридичних послуг від 09.09.2014р., сторони узгодили, що вартість юридичних послуг за Договором визначається у розмірі 10000 грн.

Як вбачається з виписки порахунку Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Верум», ФОП Янбулатов Є.М. 09.09.2014р. та 15.10.2014р. сплатив грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. з призначенням платежу, як оплата послуг за договором від 09.09.2014р.

Таким чином, вказана вимога позивача є обґрунтованою, та такою що підлягає задоволенню. Проте, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, та вимог статті 49 ГПК України, де зазначено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи при частковому задоволенні позову - покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, відповідачем доказів сплати коштів на користь позивача суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких, які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу, відповідачем суду також не надано, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме сума основної заборгованості у розмірі 62579,00 грн., 199,44 грн. - 3% річних, 564,71 грн.- інфляційних нарахувань, 4526,19 грн. - пені, 8771,89 грн. витрат на послуги адвоката та 1602,62 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, ідентифікаційний код 34353904) з рахунку №260081654601 відкритого Фізичною особою-підприємцем Янбулатов Євген Миколайович (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Пастера, буд. 12, кв, 57, ідентифікаційний код 2101401912) в Публічному акціонерному товаристві «Міський комерційний банк» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, ідентифікаційний код 34353904) на користь Фізичної особи-підприємця Янбулатов Євген Миколайович (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Пастера, буд. 12, кв, 57, ідентифікаційний код 2101401912) суму заборгованості у розмірі 62579 (шістдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, ідентифікаційний код 34353904) на користь Фізичної особи-підприємця Янбулатов Євген Миколайович (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Пастера, буд. 12, кв, 57, ідентифікаційний код 2101401912) суму 3 % річних в розмірі 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн.. 44 коп., 564 (п'ятсот шістдесят чотири) грн. 71 коп. - інфляційних нарахувань, 4526 (чотири тисячі п'ятсот двадцять шість грн.) 19 коп. пені, витрати на адвокатські послуги у розмірі 8771 (вісім тисяч сімсот сімдесят одну) грн. 89 коп. та судовий збір у розмірі 1602 (одна тисяча шістсот дві) грн. 62 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 24.11.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева