Ухвала суду № 41601820, 20.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року м. Київ К/800/39200/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Габен" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Габен" (далі - ТОВ "Габен") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова (далі - ДПІ у Сихівському районі) в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року позов ТОВ "Габен" задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Сихівському районі залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Сихівському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

В період із 26.05.2011 року по 08.07.2011 року ДПА у Львівській області було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року. За результатами перевірки складено акт № 146/23-2/20832731 від 15.07.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: ст.3, п.5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року у розмірі 836437, 00 грн. та п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ за грудень 2010 р. у розмірі 29150, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 02.08.2011 року винесено податкові повідомлення-рішення: №0001972321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 836438, 00 грн., в тому числі за основним платежем 836436, 00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 1, 00 грн., та №0001982321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 43725, 00 грн., в тому числі за основним платежем 29150, 00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 14575, 00 грн.

Предметом судового оскарження є ППР №0001972321 в частині 36437,00 грн. та ППР №0001982321 повністю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в грудні 2010 року ТОВ фірма «Габен» придбало у ПАТ «Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» 1420 т. цукру.

На виконання усної домовленості ТОВ фірма «Габен» 18.02.2011 року реалізувало ТОВ «Укрспецпром МТЗ» 22 т. цукру на загальну суму 174900,00 грн., в т.ч. ПДВ 29150,00 грн.

Реальність, товарність та виконання зазначених договорів підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати визначені обов'язкові реквізити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні документи по зазначених договорах відповідають вимогам передбаченими Законодавством України.

Судами попередніх інстанцій також зазначено, що операції по придбанню і реалізації цукру відбувалися фактично, були здійснені в межах господарської діяльності позивача, а тому твердження податкового органу про те, що вказані операції фактично не відбувались і такі договори носять нікчемний характер, є необґрунтованими і не підтверджуються доказами по справі. Дані правочини не визнані судом недійсними та їх недійсність прямо не встановлена законом. Крім того, позивач і його контрагенти на час вчинення правочинів були зареєстровані як платники податків.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0001972321 (частково) та №0001982321 є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Габен".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров