Ухвала суду № 41601782, 20.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року м. Київ К/800/29164/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД" (далі - ТОВ "БМБ КОМПАУНД") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Деснянському районі) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2014 року у задоволенні позову ТОВ "БМБ КОМПАУНД" відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ "БМБ КОМПАУНД" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2014 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ "БМБ КОМПАУНД" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

У липні 2013 року працівниками Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БМБ Компаунд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійснення фінансово-господарських взаємостосунків із ТОВ «Спец монтаж ЛТД» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 22.07.2013 року №59/16-10/30406297.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 399376,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 07.08.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002201640, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 559065,00 грн., у тому числі за основним платежем - 399376,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 159689,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Спецмонтаж-ЛТД» (Постачальник) та ТОВ «БМБ Компаунд» (Покупець) були укладені договори поставки від 08.08.2011 року №080811, від 02.07.2011 року №020711, від 06.06.2011 року №060611, від 04.09.2011 року №040911. ТОВ «Спецмонтаж-ЛТД» зобов'язувалося поставити позивачу: барвник «Міхрома» OF0911, ароматизатор «Шоколад», аромат-карамель «Тоффи». При цьому, факт передачі товару, а відтак і реальності господарських операцій, на думку позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: видаткових накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних. Оплата товару ТОВ «БМБ Компаунд» не проводилася, у той час як згідно договорів про відступлення права вимоги від 12.12.2011 року №41, 42, 43, 44 право вимагати належне виконання зобов'язань з договорами від 08.08.2011 року №080811, від 02.07.2011 року №020711, від 06.06.2011 року №060611, від 04.09.2011 року №040911 перейшло до ТОВ «Бюро Картуал».

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить вимоги до первинних документів.

Згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Спецмонтаж ЛТД», які б давали право на формування податкового кредиту за результати господарських відносин з вказаним контрагентом, оскільки матеріали справи не містять, по-перше, оплати документально отриманого у контрагента товару, по-друге, сертифіката походження товару, сертифіката відповідності товару, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи України з протоколом випробувань, сертифіката якості на кожну партію товару із зазначенням дати виробництва, листа безпеки, по-третє, відомості про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції При цьому, всупереч вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» видаткові накладні не містять відомостей про місце її складання.

Відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не було надано доказів виписування довіреностей на отримання товару, не зазначено відомостей про особу, яка отримувала від ТОВ «Спецмонтаж-ЛТД» товар, а також не підтверджено документально його рух.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що оскільки позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагентів послуг, а також встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства та відсутність їх у визначеному договором обсязі, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про відсутність у ТОВ «БМБ Компаунд» правових підстав для формування податкового кредиту за наслідкам відносин з ТОВ «Спецмонтаж-ЛТД».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "БМБ КОМПАУНД".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ КОМПАУНД" залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров