Ухвала суду № 41601288, 19.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Київ К/800/42349/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - Баштанська МДПІ)

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.02.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013

у справі № 2а-7825/11/1470

за позовом приватного акціонерного товариства "Явкинський елеватор" (далі - Товариство)

до Баштанської МДПІ

про визнання протиправним наказу, скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Товариство звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило:

скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.09.2011 № 0000262301, за яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 422 048 грн. (у тому числі 281 365 грн. за основним платежем та 140 683 грн. за штрафними санкціями);

визнати протиправним наказ Баштанської МДПІ від 25.08.2011 № 312 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства;

встановити відсутність компетенції у відповідача на визнання нікчемними правочинів, укладених позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Магнолія-Л» (далі - ТОВ «Магнолія-Л»), на встановлення позивачем порушень вимог цивільного законодавства України, а також на визнання недійсними даних декларації Товариства з ПДВ за лютий, березень 2011 року в частині відображення податкового кредиту по операціям з названим постачальником;

визнати неправомірними дії Баштанської МДПІ з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства на підставі наказу від 25.08.2011 № 312, а також з кваліфікації як недійсних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Магнолія-Л», та з визнання недійсних зазначених у податкових деклараціях позивача з ПДВ за лютий, березень 2011 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.02.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013, позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.09.2011 № 0000262301; в частині позовних вимог щодо визнання протиправним наказу Баштанської МДПІ від 25.08.2011 № 312 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства відмовлено.

Відносно решти позовних вимог провадження у справі закрито ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.11.2011 за клопотанням відповідача.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Баштанська МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що подані позивачем первинні документи не відповідають реальним фактам господарської діяльності за операціями з ТОВ «Магнолія-Л», які мали безтоварний характер.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Баштанської МДПІ виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду даної справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято податковою інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства щодо правових відносин з платником податків - постачальником ТОВ «Магнолія-Л» за період з 01.02.2011 по 31.03.2011, оформленої актом від 31.08.2011 № 180/23-00955070.

Під час цієї перевірки податкова інспекція дійшла висновку про створення позивачем та названим контрагентом схеми штучного руху товару (насіння соняшника) у процесі його поставки, спрямованої на створення формального документообігу та одержання завдяки цьому необґрунтованих податкових переваг.

На обґрунтування цього висновку Баштанська МДПІ зазначає, що у ході проведення контрольних заходів було встановлено факт придбання ТОВ «Магнолія-Л» насіння соняшника (яке виступало предметом поставки за розглядуваними операціями) у фіктивних підприємств, які не провадили фактичної підприємницької діяльності; подані позивачем товарно-транспортні накладні на підтвердження перевезення товару від названого постачальника не містять адреси пунктів навантаження та розвантаження товару; опитані податковою міліцією водії не підтвердили фактів транспортування продукції від ТОВ «Магнолія-Л».

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Досліджуючи дотримання позивачем наведених умов формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Магнолія-Л», суди встановили, що у грудні 2010 року на підставі договору складського зберігання від 18.10.2010 № 107 позивач (зберігач) отримав від ТОВ «Магнолія-Л» (поклажодавець) на зберігання насіння соняшника; перевезення товару оформлено складенням товарно-транспортних накладних, прийняття товару підтверджено складськими квитанціями, зареєстрованими у Реєстрі складських документів на зерно (що ведеться державним підприємством «Держреєстри України»), в яких наведено характеристики прийнятого позивачем насіння.

У подальшому вказане насіння соняшника було придбано позивачем у ТОВ «Магнолія-Л» для виконання своїх зобов'язань комісіонера із закупівлі сільськогосподарської продукції перед комітентом (товариством з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Еспорт») за договором комісії від 01.07.2010 № 3-К. Виконання поставок насіння соняшника ТОВ «Магнолія-Л» позивачеві оформлено видатковими та податковими накладними, складськими квитанціями; вказаний товар був переоформлений позивачем на товариство з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Еспорт» із складенням звіту комісіонера.

Отже, оцінивши наявні у матеріалах справи докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України та дослідивши рух активів на шляху від названого постачальника до покупця (позивача у справі) при з'ясуванні реальності спірних операцій, суди дійшли цілком обґрунтованого висновку, що зазначені первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та спірним контрагентом, у зв'язку з чим платником дотримано усі необхідні умови для формування витрат та податкового кредиту на підставі вищенаведених норм податкового законодавства.

Обґрунтовуючи законність оспорюваного донарахування, Баштанська МДПІ фактично посилається на порушення податкової дисципліни постачальниками ТОВ «Магнолія-Л» по ланцюгу, з якими позивач не перебував у фінансово-господарських правовідносинах безпосередньо. За відсутності ж доказів, які б свідчили про існування змови Товариства з цими особами, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, право позивача на податковий кредит не може ставитися у залежність від діяльності цих постачальників по ланцюгу. Правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом (ТОВ «Магнолія-Л»).

За вищенаведених обставин не можуть бути свідченням безтоварності спірних операцій і окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, позаяк у даному разі ці дефекти не впливають на встановлення змісту цих операцій та ідентифікацію їх учасників. До того ж, товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення. У даному ж спорі не оцінюється правомірність формування Товариством даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів.

З урахуванням викладеного суди цілком об'єктивно визнали непідтвердженим висновок Баштанської МДПІ про відсутність між позивачем та спірним постачальником реальних господарських відносин як такий, що не відповідає матеріалам справи, та правомірно задовольнили позов.

Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 у справі № 2а-7825/11/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько