Постанова № 41600907, 18.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16255/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "30" травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському району м. Харкова звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», в якому просило суд стягнути суму заборгованості з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, в розмірі 205 998,02 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2014 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 30.05.2013 року та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Свої вимоги аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "30" травня 2013 року - скасувати, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VІ позивач наділений повноваженнями зі збору і ведення обліку надходжень від сплати лише єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відокремленим структурним підрозділом відповідача, який відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.4 3акону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є страхувальником і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, зокрема, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пенсійний фонд України відповідно до повноважень, наданих п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. № 372, листом від 02.08.2005 р. № 9180/03-20 роз'яснив, що різниця між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам фінансується за рахунок коштів, спрямованих із джерел, визначених Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та не є страховими внесками в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсій не страхування».

За змістом Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до складу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не віднесені кошти, які складають різницю між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам.

Права Пенсійного фонду та його територіальних органів, необхідні для виконання Пенсійним фондом функцій щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування, наведені в ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якими відповідач також не наділений повноваженнями зі збору і ведення обліку відшкодування відповідачем різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам.

Ані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ані Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду, до яких відноситься відповідач, повноваженнями зі збору і ведення обліку відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам, не наділені.

Відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 13.12.1991р. № 1977-XII та Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004р. № 372 повноваженнями зі збору і ведення обліку сплати коштів, які складають різницю між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам, надано лише органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням позивача, відповідач не є таким органом Пенсійного фонду.

Таким чином, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач, в якому зареєстрований відокремлений підрозділ відповідача як платник страхових внесків, не наділений повноваженнями зі збору і ведення обліку відшкодування відповідачем різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам, які не віднесені до складу страхових внесків.

Неправильне застосування судом першої інстанції норми ч. 9 ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» і Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004р. № 372, призвело до помилок в правовій оцінці обставин справи шодо:

- наділення позивача повноваженнями зі збору і ведення обліку надходжень відшкодування відповідачем коштів, які складають різницю між сумою пенсії; призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам;

- віднесення відповідача до підприємств які, здійснюють фінансування коштів, які складають різницю між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам, у розмірі 100%.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем супровідним листом від 12.08.2013р. 6430/03-33 були направлені ПАТ «Укргазвидобування» повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на загальну суму 205 998,02 грн., яку позивач вимагав сплатити на свій поточний рахунок.

Відповідно до ч. 9 ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - ІV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом.

Механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - ІV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і наукова-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, врегульований відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. № 372.

Пунктом 5 Порядку № 372 передбачено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - ІV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається. Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

За змістом положень Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та Порядку № 372 повноваженнями зі збору і ведення обліку надходжень відшкодування підприємством різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - ІV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, надано лише органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства.

Ані Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність», ані Порядок № 372 не передбачають фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам, відокремленими структурними підрозділами підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 62 ГК України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України місцезнаходженням позивача є м. Київ, Шевченківський район, вул. Кудрявська, 26/28.

Тобто УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова не є органом Пенсійного фонду за місцезнаходженням ПАТ «Укргазвидобування», а тому у підприємства в будь-якому разі не може виникнути заборгованість перед УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова заборгованості з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам.

Таким чином, судом першої інстанції в порушення вищенаведених норм матеріального права наділено позивача повноваженнями зі збору і ведення обліку надходжень відшкодування відповідачем коштів, які складають різницю між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам та зобов'язано відповідача сплатити кошти на користь не відповідного органу Пенсійного фонду.

ПАТ «Укргазвидобування» є правонаступником ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», яка була створена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.1998 р. № 1173 «Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу» та Указу Президента України від 15.02.1998 р. № 151 «Про реформування нафтового комплексу України».

Частиною 9 ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» передбачено, що різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - ІV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - ІV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - ІV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Пунктом 2 Порядку № 372 передбачено, що за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - ІV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

3 наведеного вбачається, що відповідно до ч. 9 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та п. 52 Порядку № 372 відповідач, як інше державне підприємство, здійснює фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник: за рахунок коштів підприємства в розмірі 50%; за рахунок коштів державного бюджету в розмірі 50%.

Таким чином, суд першої інстанції в порушення вищенаведених норм матеріального права зобов'язав відповідача, що має здійснювати фінансування коштів, які складають різницю між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам, за рахунок коштів підприємства у розмірі 50%, здійснити їх фінансування у розмірі 100%.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "30" травня 2014 року - скасувати та постановити нову, якою в задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді І.Л. Желтобрюх

Я.С. Мамчур

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.