Ухвала суду № 41591386, 27.11.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/20826/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я. Провадження № 22-ц/789/1316/14 Доповідач - Сташків Б.І.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Костів О. З., Жолудько Л. Д.,

при секретарі - Баляс Т.І.

з участю сторін - представника відповідача ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29 вересня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним догвоором,-

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" звернулось в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором в розмірі 46590,59 грн., з яких: 8 800,00 грн. - прострочений борг; 20 125,35 грн. - прострочені проценти; 185,16 грн. - строкові проценти; 4 576,00 грн. - прострочена плата за кредитне обслуговування; 10 354,08 грн. - пеня за несвоєчасне погашення платежів; 2 550,00 грн. - віндикаційні витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору кредиту №Г15.104.70013 від 14 лютого 2008 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 8 800,00 грн. під 22,1000 % за кожен день користування кредитом. Протягом строку дії кредитного договору відповідач систематично порушував термін сплати кредиту і процентів за користування кредитом. Останній платіж відповідачем здійснено 26 липня 2013 року, у зв'язку з чим станом на 30 вересня 2013 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 46590,59 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, та понесені судові витрати по справі.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

В апеляційній скарзі ПАТ "Ідея Банк" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зокрема вказує на те, що відповідачем було здійснено останій платіж 26 липня 2013 року, чим було перервано строк позовної давності, а тому строк позовної давності банком не було пропущено.

В судове засідання представник апелянта не з'явився з невідомих суду причин, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги заперечив, а рішення суду вважає законним та обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи в межах апеляційної скарги за матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

У відповідності до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходить з того, що позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором після спливу строку позовної давності.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова палата апеляційної інстанції, оскільки вони достатньо мотивовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи та відповідають вимогам Закону.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Судом встановлено, що згідно п.1.1. Змін до статуту Публічного акціонерного товариства «Плюс Банк», Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» виникло внаслідок зміни назви Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», відповідно до рішення загальних зборів акціонерів Банку (протокол №35 від 11 серпня 2011 року) і є правонаступником всіх його прав і обов'язків.

14 лютого 2008 року між ПАТ «Плюс Банк» (кредитор) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір №Г15.104.70013, згідно якого позичальник отримав кредит на поточні потреби у розмірі 8 800,00 грн. строком на 24 місяці.

Згідно п. 1.5 кредитного договору за користування кредитом Позичальник зобов'язався сплачувати процентні платежі, а саме: проценти в розмірі 22,10 % річних від залишкової суми кредиту та плату за кредитне обслуговування в розмірі 0,80 % щомісячно від початкової суми кредиту.

Згідно п.1.2. договору Банк надає кредит строком на 24 місяці, датою видачі кредиту є дата видачі коштів у готівковій формі через касу Банку.

Згідно п.2.1 кредитного договору позичальник повертає кредит разом з процентними платежами, в 24 щомісячних внесках до 14 числа кожного місяця, при чому перші 23 внески у рівній сумі 527,36 грн., а останній внесок 518,54 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме ордером-розпорядженням №1 про видачу кредиту в сумі 8 536,00 грн. банк свої зобов'язання по видачі кредиту виконав належним чином.

Проте ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, не сплативши проценти за користування кредитними коштами, не повернувши чергові суми отриманого кредиту та не погасивши всю суму кредиту, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, станом на 30 вересня 2013 року його борг перед ПАТ «Ідея Банк» складає 46 590,59 грн., з яких: 8800,00 грн. - прострочений борг; 20 125,35 грн. - прострочені проценти; 185,16 грн. - строкові проценти; 4 576,00 грн. - прострочена плата за кредитне обслуговування; 10 354,08 грн. - пеня за несвоєчасне погашення платежів; 2550,00 грн. - віндикаційні витрати.

Згідно приписів ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Як убачається з матеріалів справи, сторони встановили, що банк надає кредит на 24 місяці (п.1.2 договору), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - в 24 щомісячних внесків до 14 числа кожного календарного місяця (п.2.1 договору).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідач ОСОБА_2 наполягав на застосуванні наслідків спливу строку позовної давності, про що надавав відповідну заяву.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до 14 числа кожного місяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Як вбачається з виписки по транзитному рахунку 29092410470013,980 (а.с.108) боржник ОСОБА_2 здійснив останній платіж 07 вересня 2010 року і з цього часу він перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом, у зв'язку із чим з 14 жовтня 2010 року у банку виникло право на позов. У свою чергу банк звернувся до суду з позовом до нього 11 листопада 2013 року.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що сторонами договір про збільшення строку позовної давності не укладався.

Отже, аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного суду України висловденою в постанові від 19 березня 2014 року справа № 6-20цс14.

Судом встановлено, що з позовом про стягнення кредитної заборгованості ПАТ «Ідея Банк» звернулось лише 11 листопада 2013 року, тобто після закінчення строків позовної давності, передбачених ст. ст. 257, 258 ЦК України.

Крім того, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що посилання банку на те, про недоведеність того, що ОСОБА_2 здійснив останній платіж 26 липня 2013 року, тобто має місце переривання строку позовної давності, оскільки будь-які належні та допустимі докази на підтвердження таких доводів ПАТ «Ідея Банк» в матеріалах справи відсутні та в судовому засіданні їх не здобуто.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ «Ідея Банк» про стягнення кредитної заборгованості, у зв'язку з тим, що позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав після закінчення строків позовної давності, передбачених ст. ст. 257, 258 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" відхилити, а рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.І. Сташків