Ухвала суду № 41583258, 25.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1905/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Чернігівській області до закритого акціонерного товариства «Політехпром» про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Державна фінансова інспекція в Чернігівській області (далі - позивач ДФІ) звернулась до суду з адміністративним позовом до закритого акціонерного товариства «Політехпром» (далі - відповідач, ЗАТ «Політехпром») про зобов'язання відповідача виконати вимоги Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області про усунення виявлених порушень від 06.12.2010 № 25-03-18-14/8991.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, працівниками КРУ в Чернігівській області проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності закритого акціонерного товариства «Політехпром» за період з 01.01.2009 по 30.09.2010 р.р.

За результатами даної перевірки складений акт № 25-03-21/026 від 12.11.2010 р., на підставі якого на адресу закритого акціонерного товариства «Політехпром» направлені вимоги про усунення порушень законодавства від 06.12.2010 р. № 25-03-18-14/8991).

Вимоги про усунення порушень законодавства від 06.12.2010 р. № 25-03-18-14/8991 було оскаржено у судовому порядку.

Так, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.08.2012 по справі № 2а/2570/2250/2011 за позовом закритого акціонерного товариства «Політехпром» до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області (правонаступник Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області), провідного контролер-ревізора Державної фінансової інспекції в Чернігівській області Навозенка Ігоря Миколайовича, головного контролер-ревізора Державної фінансової інспекції в Чернігівській області Саломатіна Олега Миколайовича, третя особа Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання незаконними дій та визнання незаконною і скасування вимоги від 06.12.2010 № 25-03-18-14/8991 позов задоволено частково, визнано незаконною і скасовано вимогу Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області від 06.12.2010 р. № 25-03-18-14/8991, в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 р. у справі № 2а/2570/2250/12 апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Політехпром» залишено без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.08.2012 р. залишено без змін.

Суди першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову виходили із неправомірності винесення відповідачем письмової вимоги про усунення порушень, оскільки КРУ в Чернігівській області проведено ревізію на виконання доручення правоохоронних органів в межах кримінальних справ № 25/40865 та № 2504/327/12 і повинно було тільки направити до останніх результати ревізії, а не вживати заходів щодо усунення виявлених порушень шляхом винесення вимоги.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13.02.2014 по справі № К/800/17494/13 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 скасовано в частині визнання незаконною та скасування вимоги Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області від 06.12.2010 № 25-03-18-14/8991 та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у позові.

При цьому, касаційний суд не досліджуючи правомірність змісту вимоги КРУ мотивував своє рішення лише тим, що «передбачене в п. 48 Порядку № 550 та п. 5.2 Порядку взаємодії правило, за якого при проведенні ревізії на підставі звернення правоохоронного органу матеріали ревізії передаються до правоохоронного органу, не позбавляє контролюючий орган можливості реалізації визначеного п. 7 ч. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» права направляти за результатами проведених ревізій загальнообов'язкові для виконання вимоги керівництву підконтрольних установ з метою усунення виявлених порушень законодавства, порядку ефективного використання коштів і майна, належного державі чи територіальним громадам, забезпечення чого є метою діяльності цих органів згідно з положеннями ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 грудня 2013 року у справі № 21-435а13.

Отже, відповідачем за результатами проведення ревізії правомірно направлено позивачу вимогу про усунення виявлених порушень, висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідач мав лише передати правоохоронним органам результати ревізії і не міг вживати заходів щодо усунення порушень шляхом направлення вимоги, не відповідають нормам матеріального права.

У зв'язку з невиконанням ЗАТ «Політехпром» вимоги про усунення порушення законодавства від 06.12.2010 № 25-03-18-14/8991, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чи погоджується і колегія суддів.

Основні завдання, цілі, права та обов'язки органів державного фінансового контролю визначаються Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011р. №499/2011.

Відповідно до приписів частини 1 статті 244-2, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Постановою Верховного Суду України від 20.05.2014р. по справі №21-93а14 зазначено:

«Згідно з Положенням Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <...> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону N 2939-XII, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки…

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2014 року (справи NN 21-40а14, 21-89а14 відповідно)».

Оскільки зміст прав та повноважень органів фінансового контролю, визначений Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», співпадає з обсягом повноважень Державної контрольно-ревізійної служби, яка діяла на підставі приписів Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», колегія суддів доходить висновку, що до спірних правовідносин повинна бути застосована правова позиція Верховного Суду України.

Окрім того, колегія суддів також враховує, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2014 року заяву директора Закритого акціонерного товариства "Політехпром" Александрова Андрія Михайловича про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року задоволено частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року та постанову Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи, що між сторонами виник спір щодо перерахування зайво отриманих коштів, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що позов Державної фінансової інспекції про зобов'язання відповідача виконати вимогу 06.12.2010 № 25-03-18-14/8991 задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги правильність висновку суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування судового рішення.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 26.11.2014 року.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.