Рішення № 41579029, 19.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22719/14 19.11.14

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ, ЄДРПОУ 00131305

до відповідача: Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», м.Київ, ЄДРПОУ 31731838

про стягнення 197 738,80 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Кирищук В.П. - по дов.

від відповідача: Денисюк В.В. - по дов.

Відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.11.2014р. оголошувалась перерва до 19.11.2014р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Київенерго», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», м.Київ про стягнення основного боргу в розмірі 165 186,73 грн., 3% річних в розмірі 13 287,99 грн. та інфляційних втрат в розмірі 19 264,08 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №1533271 від 14.11.2003р. на постачання теплової енергії у гарячій воді в частині здійснення оплати спожитої за період з 01.09.2011р. по 01.07.2014р. теплової енергії, внаслідок чого у Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» утворилась заборгованість в розмірі 165 186,73 грн., що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

У відзиві №5750 від 11.11.2014р. відповідач проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на непогодження споживача з показниками та розрахунком вартості спожитої теплової енергії, які наведено в облікових картках за період з 01.09.2011р. по 01.07.2014р.

Однак, під час розгляду справи 19.11.2014р. відповідачем було змінено свою правову позицію по суті спору та наголошено на відсутності заперечень з приводу розміру основної заборгованості, заявленої до стягнення Публічним акціонерним товариством «Київенерго».

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.151 Цивільного кодексу Української РСР зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або з інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

За приписами ст.4 Цивільного кодексу Української РСР цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.245 вказаного Кодексу за договором поставки організація-поставщик зобов'язується передати у певні строки або строк організації-покупцеві (замовникові) у власність (в оперативне управління) певну продукцію згідно з обов'язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції; організація-покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеним нормативно-правовим актом законної сили) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як встановлено судом, 14.11.2003р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго») (постачальник) та Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (споживач) було укладено договір №1533271 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у договорі.

Сторонами узгоджено, що розрахунки зі споживачем за спожиту теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими розпорядженням №86 від 31.01.2007р. Київської міської державної адміністрації, за кожну відпущену гігакалорію (п.1 додатку №2 до договору №1533271 від 14.11.2003р.). При цьому, за умовами наведеного додатку можливе змінення тарифів протягом дії договору.

У п.4.1 спірного правочину сторонами погоджено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2003р.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено одним з контрагентів про його припинення (п.4.3 договору №1533271 від 14.11.2003р.).

Ухвалою від 21.10.2014р. сторін було зобов'язано надати пояснення щодо строку дії спірного правочину.

Проте, станом на момент вирішення спору сторонами наведених письмових пояснень надано не було, факт автоматичної пролонгації договору на підставі п.4.3 спірного правочину не заперечено.

Одночасно, у судовому засіданні 19.11.2014р. позивачем та відповідачем було зазначено, що у період з 01.09.2011р. по 01.07.2014р. договір №1533271 від 14.11.2003р. був чинним.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеним нормативно-правовим актом законної сили) принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №1533271 від 14.11.2003р. як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення між сторонами взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання теплової енергії.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами укладеного між сторонами правочину постачальник зобов'язався, зокрема, безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження (п.2.2.1 договору №1533271 від 14.11.2003р.); щомісячно оформляти для споживача величину фактично спожитої теплової енергії, визначеної у гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком споживача у розрахунковий період (місяць) (п.2.2.2 договору №1533271 від 14.11.2003р.).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.09.2011р. по 01.07.2014р. Публічним акціонерним товариством «Київенерго» було поставлено Комунальному підприємству «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» на виконання умов договору №1533271 від 14.11.2003р. теплову енергію у гарячій воді на загальну суму 431 172,03 грн. Наведені обставини підтверджуються представленими до матеріалів справи обліковими картками за вересень 2011р. на суму 1268,63 грн., за жовтень 2011р. на суму 14 729,12 грн., за листопад 2011р. на суму 20437,22 грн., за грудень 2011р. на суму 23256,78 грн., за січень 2012р. на суму 30561,55 грн., за лютий 2012р. на суму 28636,96 грн., за березень 2012р. на суму 19937,98 грн., за квітень 2012р. на суму 4343,18 грн., за травень 2012р. на суму 2005,31 грн., за червень 2012р. на суму 1696,31 грн., за липень 2012р. на суму 609,14 грн., за серпень 2012р. на суму 1938,78 грн., за вересень 2012р. на суму 2295,44 грн., за жовтень 2012р. на суму 14649,52 грн., за листопад 2012р. на суму 17775,01 грн., за грудень 2012р. на суму 34949,17 грн., за січень 2013р. на суму 31 430,42 грн., за лютий 2013р. на суму 20 407,43 грн., за березень 2013р. на суму 28 929,25 грн., за квітень 2013р. на суму 2900,02 грн., за травень 2013р. на суму 1369,48 грн., за червень 2013р. на суму 683,29 грн., за липень 2013р. на суму 1350,31 грн., за серпень 2013р. на суму 882,65 грн., за вересень 2013р. на суму 2323,25 грн., за жовтень 2013р. на суму 16572,10 грн., за листопад 2013р. на суму 20109,95 грн., за грудень 2013р. на суму 26 608,01 грн., за січень 2014р. на суму 17705,22 грн., за лютий 2014р. на суму 18 509,84 грн., за березень 2014р. на суму 14 423,51 грн., за квітень 2014р. на суму 4635,34 грн., за травень 2014р. на суму 1828,12 грн. та за червень 2014р. на суму 1417,74 грн.

Відповідач у судовому засіданні 19.11.2014р. заперечень з приводу отримання у період з вересня 2011р. по липень 2014р. теплової енергії від Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на загальну суму 431 172,03 грн. не надав та відмовився від поданого у судовому засіданні 12.11.2014р. клопотання №5751 від 11.11.2014р. про призначення судової експертизи з метою визначення фактичного обсягу поставленої теплової енергії у спірний період. При цьому, відповідачем зазначено, що з огляду на підписання між сторонами акту звірки взаєморозрахунків, суперечки між сторонами щодо кількості спожитої теплоенергії та теперішній час відсутні.

Зважаючи на викладені вище обставини, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи документи, враховуючи відсутність у споживача зауважень з приводу належного виконання постачальником своїх обов'язків з поставки теплової енергії, суд дійшов висновку, що наведені вище облікові картки є належними доказами споживання відповідачем у період 01.09.2011р. по 01.07.2014р. теплової енергії, а отже, і виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №1533271 від 14.11.2003р. на загальну суму 431 172,03 грн.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

У додатку №2 до договору №1533271 від 14.11.2003р. контрагентами було погоджено тарифи та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Як вже зазначалось, у п.1 додатку №2 від 20.05.2009р. до договору №1533271 від 14.11.2003р. сторони визначили, що розрахунки зі споживачем за спожиту теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими розпорядженням №86 від 31.01.2007р. Київської міської державної адміністрації, за кожну відпущену гігакалорію.

За змістом п.9 наведеного додатку споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує у МВРТ-1 за адресою: вул.Жилянська, буд.63 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п.10 додатку №2 до договору №1533271 від 14.11.2003р. споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

За змістом п.13 вказаного вище додатку розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами.

За таких обставин, з огляду на фактичні обставини справи, враховуючи передбачені у спірному правочині термін та обсяги оплати спожитої теплової енергії, суд дійшов висновку, що строк внесення плати за спожиту у період з 01.09.2011р. по 01.07.2014р. на підставі договору №1533271 від 14.11.2003р. теплову енергію на загальну 431 172,03 грн. настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» було лише частково виконані свої грошові зобов'язання за договором №1533271 від 14.11.2003р., в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 165 186,73 грн.

Ухвалою від 21.10.2014р. сторін було зобов'язано провести розширену звірку розрахунків за договором №1533271 від 14.11.2003р. з визначенням періодів нарахування спірної заборгованості та представити відповідний акт суду.

На виконання наведених вище вимог господарського суду у судовому засіданні 19.11.2014р. сторонами було представлено акт звірки взаєморозрахунків між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» за договором №1533271 від 14.11.2003р. за період з 01.09.2011р. по 01.07.2014р. (станом на 01.11.2014р.), в якому сторонами визначено, що станом на момент вирішення спору розмір невиконаних споживачем за договором №1533271 від 14.11.2003р. грошових зобов'язань становить 165 186,73 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на всі наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновків, що позовні вимоги Публічого акціонерного товариства «Київенерго» до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про стягнення основного боргу в сумі 165 186,73 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Виходячи з принципу повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення 3% річних в розмірі 13 287,99 грн. та інфляційних втрат в розмірі 19 264,08 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі . При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наразі за порушення строків внесення плати за спожиту теплову енергію за жовтень 2011р., за листопад 2011р., за грудень 2011р., за січень 2012р., за лютий 2012р., за березень 2012р., за квітень 2012р., за травень 2012р., за червень 2012р., за липень 2012р., за серпень 2012р., за вересень 2012р., за жовтень 2012р., за листопад 2012р., за грудень 2012р., за січень 2013р., за лютий 2013р., за березень 2013р., за квітень 2013р., за травень 2013р., за червень 2013р., за липень 2013р., за серпень 2013р., за вересень 2013р., за жовтень 2013р., за листопад 2013р., за грудень 2013р., за січень 2014р., за лютий 2014р., за березень 2014р., за квітень 2014р., за травень 2014р. та за червень 2014р. було нараховано 3% річних на загальну суму 13 287,99 грн. та інфляційні втрати в розмірі 19 264,08 грн.

Після проведення перевірки наведеного заявником розрахунку, судом встановлено, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

Щодо клопотання №5811 від 19.11.2014р. Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про розстрочення виконання рішення рівними частинами на шістдесят календарних місяців, господарський суд зазначає наступне.

У ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може, зокрема, розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться, тобто, гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо (п.7.1.2 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Правовий аналіз приписів чинного законодавства свідчить про те, що розстрочення виконання судового рішення це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Зі змісту п.7.2 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування свого клопотання Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» посилається на складне фінансове становище суб'єкта господарювання та наявність значної заборгованості перед позивачем.

Проте, жодних належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження своїх тверджень заявником до матеріалів справи не представлено.

Наразі, судом не встановлено за наявними в матеріалах справи документами, а відповідачем не доведено наявності інших об'єктивних обставин, що обумовлювали б неможливість або складність процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для розстрочки виконання рішення суду.

За таких обставин, враховуючи все наведене вище, приймаючи до уваги позицію Вищого господарського суду України, з огляду на фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що заява відповідача про розстрочення виконання судового рішення є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Одночасно, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права та можливості повторно звернутись до господарського суду з клопотанням про розстрочку виконання судового рішення у разі виникнення обставин, що дійсно ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим з наданням належних доказів існування вказаних обставин.

Враховуючи, що заявою б/н від 19.11.2014р. відповідач відмовився від клопотання №5751 від 11.11.2014р. про призначення судової експертизи, останнє судом по суті не розглядалось.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», м.Київ про стягнення основного боргу в розмірі 165 186,73 грн., 3% річних в розмірі 13 287,99 грн. та інфляційних втрат в розмірі 19 264,08 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м.Київ, Шевченківський район, вул.Кирпоноса, буд.10/8, ЄДРПОУ 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м.Київ, Печерський район, пл.Івана Франка, буд.5, ЄДРПОУ 00131305) основний борг в сумі 165 186,73 грн., 3% річних в розмірі 13 287,99 грн. та інфляційні втрати в розмірі 19 264,08 грн., а також судовий збір в сумі 3954,78 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 19.11.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 24.11.2014р.

Суддя М.О.Любченко