Ухвала суду № 41571695, 19.11.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/4188/13-ц Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О.Провадження № 22-ц/780/3884/14 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.Категорія 26 19.11.2014

УХВАЛА

Іменем України

19 листопада 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Мережко М.В.,

Суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М.,

При секретарі: Франюк Т.В.

Розглянула в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 вересня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року позивач ПАТ „Універсал Банк" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ПАТ «Універсал Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ «Універсал Банк» - 22 червня 2009 року рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Універсал Банк» було перейменовано в ПАТ «Універсал Банк».

Між ВАТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_2 14. грудня 2007 року було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав у ВАТ «Універсал Банк» кредит в сумі 125 000 доларів США строком до 10 грудня 2037 року зі сплатою 12,45 % річних за користування кредитом.

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 10 вересня 2009 року було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору. Відповідно до додаткової угоди- 1 відсоткова ставка за користування кредитом змінювалась: у період з 10 вересня 2009 року по 15 вересня 2009 року встановлювалась у розмірі 9,42% річних, у період з 16 вересня 2009 року по 09 вересня 2010 року позичальник зобов'язувався сплачувати за користування кредитом у розмірі 13,95% річних.

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 16 вересня 2009 року було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору. Відповідно до додаткової угоди -2 відсоткова ставка за користування кредитом змінювалась: у період з 16 вересня 2009 року по 09 вересня 2010року склала 9,42 % річних, у період з 10 вересня 2015 року позичальник зобов'язувався сплачувати за користування кредитом в розмірі 13,45% річних.

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 10 квітня 2011 року було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору. Відповідно до додаткової угоди - 3 відсоткова ставка за користування кредитом змінювалась: у період з 10 квітня 2011 року по 03 травня 2011 року складала 11,28 % річних; а у період з 04 травня 2011 року по 09 квітня 2012 року позичальник всбов'язувався сплачувати за користування кредитом 13,45 % річних.

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 04 травня 2011 року було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору. Відповідно до додаткової угоди - 4 відсоткова ставка за користування кредитом змінювалась: у період з 04 травня 2011 року по 09 квітня 2012 року складала 11,28 % річних; а у період з 10 квітня 2012 року по 09 квітня 2017 року позичальник зобов'язувався сплачувати 14,72 % річних, а починаючи з 10.04.2017 - 13,45 % річних.

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 10 квітня 2012 року було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору. Відповідно до додаткової угоди - 5 відсоткова ставка за користування кредитом змінювалась: у період з 10 квітня 2012 року по 24 квітня 2012 року складала 12,59 % річних, а у період з 25 квітня 2012 року по 09 квітня 2013 року в розмірі 14,72 % річних.

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 25 квітня 2012 року було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору. Відповідно до додаткової угоди - 6 відсоткова ставка за користування кредитом змінювалась: у період з 25 квітня 2012 року по 09 квітня 2013 року складала у розмірі 12,59 % річних, починаючи з 10 квітня 2013 року - 14,75% річних.

Позивач зазначав, що виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а саме в порядку передбаченому кредитним договором видав відповідачу кредитні кошти, шляхом банківського переказу коштів на його рахунок.

Позивач вказував, що позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно кредитного договору.

Однак, в порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_2 не виконує взяті на себе зобов'язання.

Відповідачу ОСОБА_2 27 грудня 20-12 року було направлено вимогу про погашення заборгованості, але відповідач не вчинила жодних дій, що свідчили б про намір у добровільному порядку сплатити прострочену заборгованість, яка станом на 28 лютого 2013 року складає 965 757,02 грн 02 коп.

Для забезпечення виконання зобов'язання позичальником за кредитним договором, 14 грудня 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до п. 1.3 якого поручитель відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами кредитного договору; п. 1.4 договорів поруки передбачено, що поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Позивач зазначав, що у зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором банк, згідно з п. 2.2. договору поруки, направив 27 грудня 2012 року листи-вимоги до поручителя. Але, порушуючи п. 2.3 договору поруки поручитель не виконав умов договору, суму заборгованості не повернув.

Позивач просив, стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за: кредитним договором в сумі 120 825,35 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 965 757,02 грн 02 коп. та судовий збір.

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулась з зустрічним позовом про визнання договору та додаткових угод, договору іпотеки недійсними.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 серпня 2013 року відмовлено представнику відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в задоволенні клопотання про об»єднання зустрічного позову з основним позовом з підстав знаходження справи між тими ж сторонами про той самий предмет спору на розгляді у іншого судді. т.1, а.с. 193).

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» 965 757 грн. 02 коп. заборгованості за кредитним договором, 3 441 грн. судового збору, а всього 969 198 грн. 02 коп. солідарно.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2013 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення (т.2, а.с 51).

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 січня 2014 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_2( її представника - ОСОБА_4) до розгляду, у зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 не подавала заяву про перегляд заочного рішення відповідно до ст. 228 ЦПК України. ( т.2, а.с. 95).

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2014 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті провадження за апеляційною скаргою, у зв'язку з невиконанням ухвали суду про усунення недоліків апеляційної скарги (скарга не оплачена судовим збором (т.2 а.с. 98, 106-107).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 квітня 2014 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення відмовлено (т. 2, а.с. 166).

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 травня 2014 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті апеляційного провадження ( т.2, а.с. 135).

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 20 травня 2014 року подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В апеляційній скарзі посилалася на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, суд не взяв до уваги заперечення та доводи відповідача, зокрема, що договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, договір є недійсним, і що позивачем надані неналежні докази.

Відповідно до ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки.

Відповідно до ст.ст.74, 76, 77 ЦПК України сторони були повідомлені про день та час розгляду справи за адресами, які були зазначені в матеріалах справи, заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило.

Розгляд справи в апеляційному суду відкладався за клопотанням відповідачів, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_3, або їх неявкою в судове засідання без повідомлення причин неявки - 16 липня 2014 року, 06 серпня 2014 року, 27 серпня 2014 року, 22 жовтня 2014 року, 29 жовтня 2014 року.

Підстави, вважати причини неявки відповідачів 19 листопада 2014 року до суду поважними в матеріалах справи відсутні.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Судом встановлено, що ПАТ «Універсал Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ «Універсал Банк» - 22.06.2009 року рішенням загальних зборів акціонерів, ВАТ «Універсал Банк» було перейменовано в ПАТ «Універсал Банк», що підтверджується п.1.1. Статуту ПАТ «Універсал Банк». ( т.1, а.с. 130).

Між ВАТ «Універсал Банк » та відповідачем ОСОБА_2 14 грудня 2007 року було укладено кредитний договір № 026-2914/840-0695 відповідно до умов якого позичальник отримав у ВАТ «Банк Універсальний» кредит в сумі 125 000,00 доларів США строком до 10 грудня 2037року зі сплатою 12,45 % річних за користування кредитом. (т.1, а.с. 6-12)

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 10 вересня 2009 року було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору. Відповідно до додаткової угоди-1 відсоткова ставка за користування кредитом змінювалась: у період з 10 вересня 2009 року по 15 вересня 2009 року встановлювалась у розмірі 9,42% річних, у період з 16 вересня 2009 року по 09 вересня 2010 року позичальник зобов'язувався сплачувати за користування кредитом у розмірі 13,95% річних. ( т.1, а.с. 22-28).

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 16 вересня 2009 року було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору. Відповідно до додаткової угоди-2 відсоткова ставка за користування кредитом змінювалась: у період з 16 вересня 2009 року по 09 вересня 2010року склала 9,42 % річних, у період з 10 вересня 2015 року позичальник зобов'язувався сплачувати за користування кредитом в розмірі 13,45% річних. ( т.1, а.с. 29-42).

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 10 квітня 2011 року було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору. Відповідно до додаткової угоди - 3 відсоткова ставка за користування кредитом змінювалась: у період з 10 квітня 2011 року по 03 травня 2011 року складала 11,28 % річних; а у період з 04 травня 2011 року по 09 квітня 2012 року позичальник зобов'язувався сплачувати за користування кредитом 13,45 % річних. ( т.1, а.с. 43-48).

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 04. травня 2011 року було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору. Відповідно до додаткової угоди - 4 відсоткова ставка за користування кредитом змінювалась: у період з 04 травня 2011 року по 09 квітня 2012 року складала 11,28 % річних; а у період з 10 квітня 2012 року по 09 квітня 2017 року позичальник зобов'язувався сплачувати 14,72 % річних, а починаючи з 10.04.2017 - 13,45 % річних. ( т.1, а.с. 49-69).

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 10 квітня 2012 року було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору. Відповідно до додаткової угоди - 5 відсоткова ставка за користування кредитом змінювалась: у період з 10 квітня 2012 року по 24 квітня 2012 року складала 12,59 % річних, а у період з 25 квітня 2012 року по 09 квітня 2013 року в розмірі 14,72 % річних. ( т.1, а.с. 70-71).

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 25 квітня 2012 року було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору. Відповідно до додаткової угоди - 6 відсоткова ставка за користування кредитом змінювалась: у період з 25 квітня 2012 року по 09 квітня 2013 року складала у розмірі 12,59 % річних, починаючи з 10 квітня 2013 року - 14,75% річних.( т.1, а.с. 72-86).

Для забезпечення виконання зобов'язання позичальником за кредитним договором, 14 грудня 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки та додаткові угоди до нього , відповідно до п. 1.3 якого поручитель відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами кредитного договору; п. 1.4 договорів поруки передбачено, що поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. ( т.1, а.с. 87- 113)

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України «якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)».

Згідно із ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до ст 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а саме в порядку передбаченому кредитним договором видав відповідачу кредитні кошти, шляхом банківського переказу коштів на його рахунок ( т.1, а.с. 114, 113)

В свою чергу, позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно кредитного договору.

Однак, в порушення умов кредитного договору та чинного законодавства України відповідач ОСОБА_2 не виконує взяті на себе зобов'язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 5.2.5 кредитного договору, сторони прийшли до згоди про те, що у випадку прострочення сплати чергового платежу за кредитом та/або процентів за користування кредитом понад двох місяців, банк надсилає позичальнику повідомлення про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення повідомлення, вважається такою, що настала на 31 календарний день з дати відправлення повідомлення.

Відповідачу ОСОБА_2 27 грудня 2012 року були направлено вимоги (за трьома адресами) про погашення суми заборгованості в сумі 118 033, 47 доларів США, проте до даного часу заборгованість не погашена. ( т.1, а.с. 123 - 125).

Крім того, була направлена вимога поручителю ОСОБА_3 про необхідність погашення заборгованості. ( т.1, а.с. 126).

Направлення вказаних вимог відповідачам підтверджується поштовими направленнями ( т.1, а.с. 127-128) .

Статтею ст. 1050 ч.2 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Розмір заборгованості за кредитним договором станом на 28 лютого 2013 року складає 120 825,35 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (курс 7,993 грн. за 1 дол. США) складає 965 757,02 гривень 02 коп., з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 460,08 доларів США - еквівалент - 3 677,42 гривень;

сума дострокового стягнення кредиту - 109 937,92 доларів США - еквівалент - 878 733,79 гривень;

відсотки - 10 398,34 доларів США - еквівалент 83 113,93 гривень;

підвищені відсотки - 29,01 доларів США - еквівалент - 231,88 гривень. (т.1, а.с. 112).

Згідно із п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, що призвело заборгованості за договором, а відтак боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність відповідно до ст.ст. 526, 527, 553, 554, 625, 1050, 154 ЦК України.

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що відповідач позбавлена можливості надати свої пояснення суду та докази, які мають істотне значення для справи є безпідставними, оскільки протягом розгляду справи відповідач відповідно до ст. 60 ЦПК України, будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень ні суду першої інстанції, ні до апеляційної скарги не надала. Доводи апеляційної скарги щодо недійсності договору кредиту з підстав його невідповідності Закону України «Про захист прав споживачів» не є предметом розгляду даної справи, а відтак не є підставою для скасування рішення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: