Ухвала суду № 41556036, 18.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року м. Київ К/800/17959/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Крившук Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014 року

у справі № 2а-6517/11/1470

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Зелений Гай»

до Міністерства доходів і зборів України

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Зелений Гай» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Зелений Гай») звернулась з позовом до Міністерства доходів і зборів України (далі по тексту - відповідач, Міндоходів України) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014 року апеляційну скаргу Міндоходів України залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Зелений Гай», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 23.02.2011 року № 523/23/00414090.

В акті перевірки зокрема зазначено, що позивачем порушено абз. 3 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: в період з 20.10.2010 року по 31.12.2010 року ВАТ «Зелений Гай» випустило 91115 пляшок вин та коньяків в асортименті, на етикетках яких було позначення «Зелений Гай», як випуск продукції під знаком для товарів та послуг, не внесених у додаток до ліцензії на виробництво, та, як наслідок, виробництво алкогольних напоїв без наявності ліцензії.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, відповідачем прийнято рішення від 23.05.2011 року №000476 про застосування фінансових санкцій до ВАТ «Зелений Гай» у розмірі 200 % вартості виробленої продукції за випуск алкогольних напоїв без наявності ліцензії.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог абз. 3 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії - 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менш 8500 грн.

Згідно ст. 11Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) на лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) горілки та лікеро-горілчаних виробів, які реалізуються через торговельну мережу, в доступній для споживача формі згідно з чинним законодавством про мови вказуються: загальна та власна назви виробу; найменування виробника; знак для товарів і послуг; географічна назва місця виготовлення виробу, якщо найменування виробника не відображає місця розташування суб'єкта господарювання; вміст спирту (% об.); місткість посуду.

Частиною 8 ст. 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одночасно з видачею ліцензії орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України, видає суб'єкту господарювання додаток до ліцензії, який, в свою чергу, містить перелік видів спиртів та алкогольних напоїв, які вправі виробляти суб'єкт господарювання, а також перелік знаків для товарів і послуг, які суб'єкт господарювання може використовувати у виробництві алкогольних напоїв на підставі прав власності на знаки для товарів і послуг, або на підставі рішень про прийняття заявок на реєстрацію знаків для товарів і послуг (на період до видачі свідоцтв на знаки для товарів і послуг), або на підставі дозволів інших власників знаків для товарів і послуг (якщо такі знаки зареєстровані після введення в дію цього Закону). Зміни ж або доповнення до додатку до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв вносяться органом, який видав ліцензію, протягом 3-х робочих днів відповідно до заяви суб'єкта господарювання або власника знака для товарів і послуг та визначеного цим Законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, основними видами діяльності ВАТ «Зелений Гай» є вирощування винограду, вирощування бобових культур, насіння олійних культур, дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв, оптова торгівля напоями, роздрібна торгівля напоями.

30.03.2006 року ВАТ «Зелений Гай» отримано ліцензію на виробництво алкогольних напоїв - вина тихі, столові, кріплені, вина плодові, коньяки та інші, назви яких виписані у додатку до ліцензії: «Кагор український» (червоне), «Сонце в бокалі» (біле), «Лідія» рожеве та інші.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ «Зелений Гай» випускає саме той асортимент алкогольної продукції, який був зазначений у відповідних додатках до ліцензії.

Слід зазначити, що відповідальність за порушення вимог абз. 3 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» наступає за виробництво алкогольних напоїв за відсутності ліцензії.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов