Ухвала суду № 41556035, 18.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2014 р. м. Київ К/800/31100/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Бєлкіна В.П., Хахалєва Д.О., Гайдабуру Д.В.

відповідача: Сухомлин Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 року

у справі № 816/644/13-а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування»доДержавної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ПК «Газвидобування») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 року скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ТОВ «ПК «Газвидобування» залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «ПК «Газвидобування» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за грудень 2011 року, січень - квітень 2012 року, за результатами якої складено акт від 31.08.2012 року №2609/15-3/31354329.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 4.1.5 п. 4.1 ст. 4, п. 198.3 ст. 198, п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2011 року у розмірі 2 474 662,00 грн., січень 2012 року у розмірі 5 608 752,00 грн., лютий 2012 року у розмірі 275 410,00 грн., березень 2012 року у розмірі 5 012 700,00 грн., квітень 2012 року у розмірі 330 818,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2012 року №0000381507, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 13 702 342,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 3 425 585,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суд першої інстанції визнав не обґрунтованими такі висновки ДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Підпунктом 4.1.5 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями.

Відповідно до вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 123.1 ст. 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки з ЄДРПОУ основним видом діяльності ТОВ «ПК «Газвидобування» є « 06.20 Добування природного газу».

Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснює діяльність з пошуку, розвідки корисних копалин на Покровській площі на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 1727 від 10.08.2011 року.

Реальність здійснення ТОВ «ПК «Газвидобування» господарських операцій, за грудень 2011 року, січень-квітень 2012 року підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема - накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт, та, технічними документами, що складалися в процесі виконання робіт, в тому числі складених за участю Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Полтавській області, Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління МНС України у Полтавській області, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, Територіальне управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Полтавській області листом від 28.03.2014 року № 1860/04-17 підтвердило проведення ТОВ «ПК «Газвидобування» у 2011 - 2012 роках робіт з будівництва свердловин № 1 та № 2а Покровської площі.

Згідно абз. 2 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів від 30.05.2011 року № 615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» невід'ємною частиною дозволу є угода про умови користування надрами, що укладається між органом з питань надання дозволу і надрокористувачем, і містить програму робіт, яка оформляється як додаток.

Пунктами 3, 5 Програми робіт геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки Покровської газоконденсатної площі на період 2011-2016 років передбачено починаючи з 3-4 кварталу 2011 року будівництво свердловин № 1, 2а Покровської площі.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 року № 432 «Про затвердження Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр» (далі - Постанова № 432) остання встановлює єдині для державного фонду надр України принципи підрахунку, геолого-економічної оцінки і державного обліку запасів корисних копалин згідно з рівнем їх промислового значення та ступенем геологічного і техніко-економічного вивчення, умови, що визначають підготовленість розвіданих родовищ корисних копалин до промислового освоєння, а також основні принципи кількісної оцінки ресурсів корисних копалин.

Згідно із Звітом про науково-дослідну роботу «Геолого-економічна оцінка можливого промислового значення (ГЕО-3) Покровської площі», складеним у 2011 році, термін окупності капіталовкладень, розрахований на основі накопиченого потоку готівки і становить 13,8 роки.

Також, з матеріалів справи вбачається, що в період з 25.06.2012 року по 09.07.2012 року ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПК «Газвидобування», з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень 2012 року», за результатами якої складено довідку від 16.07.2012 року № 1979/15-3/31354329, відповідно до якої, ДПІ підтверджено відображене ТОВ «ПК «Газвидобування» бюджетне відшкодування сум ПДВ у деклараціях (уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок): за грудень 2011 року в сумі 2474662,00 грн., за січень 2012 року в сумі 5608 752,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 275410 грн., за березень 2012 року в сумі 5012700,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 330818,00 грн.

В свою чергу, висновки ДПІ про те, що сума бюджетного відшкодування ТОВ «ПК «Газвидобування» складає 22956,35 грн., є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ПК «Газвидобування» сплачено до державного бюджету України податку на додану вартість при імпортуванні товарів (робіт, послуг) у перевіряємому періоді на загальну суму 1 765 000, грн., що підтверджується відповідними довідками та платіжними дорученнями.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

За таких обставин, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 року підлягає скасуванню, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 року - скасувати.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов