Ухвала суду № 41555964, 14.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/40157/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року

по справі № 816/969/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіб-Агро»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіб-Агро» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2013 року № 0001202310, яким позивачу збільшено суму податку на додану вартість у розмірі 3920282,75 грн., із них за основним платежем - 2991455,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 928827,75 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками податкового органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентами.

Під час перевірки виявлені порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.4, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) та п.198.1 ст.198 ПК України.

За результатами перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке за підсумками адміністративного оскарження залишено без змін.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, п.198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону № 168/97-ВР, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 Закону № 168/97-ВР, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентами, а саме - договором поставки від 04.10.2010 року з ТОВ «Інтенсивник Плюс»; податковими накладними; видатковими накладними; договором поставки від 03.01.2012 року між позивачем та ТОВ «Наша Олія»; товарно-транспортними накладними; договором поставки від 02.01.2013 року з ТОВ Компанія «Інсел»; договором поставки від 02.12.2011 року з ПП «Агро-Трейд»; договором поставки від 12.12.2011 року; додатковою угодою до вказаного договору; договором поставки від 16.12.2011 року; додатковою угодою до вказаного договору; рахунками-фактурами; договором від 28.03.2011 року з ТОВ «Арсана»; договорами поставки від 01.11.2010 року, від 16.11.2010 року, від 22.11.2010 року, від 26.11.2010 року з ТОВ «Агро Алекс Груп»; договором поставки від 13.01.2011 року з ТОВ «Авеста Трейд»; договором поставки від 25.07.2013 року з ПП «Агрофірма «Зелений гай»; договором перевезення від 08.04.2013 року; договором поставки від 03.06.2013 року з ТОВ «Інтервудтрейд»; договором від 03.01.2013 року з ТОВ «Інтер-Запоріжжя»; рахунками; договором поставки від 31.01.2011 року з ТОВ «Куйбишевська птицефабрика»; договором поставки від 31.12.2010 року з ТОВ «Стейагро»; договором поставки від 28.02.2011 року з ТОВ «Птицеплемзавод»; договором підряду від 29.12.2012 року про виконання робіт по виготовленню продукції з ТОВ «Куйбишевський комбікормовий завод»; договір підряду від 29.12.2012 року про виконання робіт по виготовленню продукції з ТОВ «Лохвицький комбікормовий завод»; договором підряду від 29.12.2012 року по виконанню робіт по виготовленню продукції; актами прийняття-передачі; бухгалтерською довідкою; журналом реєстрації довіреностей; договором поставки від 25.12.2012 року з ТОВ «Белгранкорм-Полтавщина»; договором поставки від 28.12.2012 року з ТОВ НВП «Еко-Центр»; договором поставки від 04.01.2013 року з ТОВ «Авис-Украина»; договором поставки від 14.11.2012 року з ТОВ «Агрофірма «Ольховская»; платіжними дорученнями; журналом-ордером і відомістю по рахунку 63.1 Розрахунки з вітчизняними постачальниками; інформацією про рух товару, посвідченням про якість макухи соняшникової, договором підряду від 31.12.2009 року про виконання робіт по виготовленню продукції, договором підряду від 31.12.2009 року про виконання робіт по виготовленню продукції з ТОВ «Куйбишевський комбикормовий завод»; залізничними накладними, які підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару через неможливість проведення зустрічних перевірок не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки Податковий кодекс України не ставить таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податків до державного бюджету.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року по справі № 816/969/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 17.10.2014 р.