Ухвала суду № 41555963, 07.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/17714/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Костенка М.І.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року

по справі № 2а-15582/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Європа»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн Європа» звернулось суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000055156 від 15 серпня 2012 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (в тому числі в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 5518703,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування ТОВ «Концерн Європа» бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах за лютий 2011 року, за результатами якої встановлено порушення вимог Наказу ДПА України від 25.01.2011 року № 41 та п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

На підставі висновків перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України (далі Кодексу) платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 Кодексу у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Передбачене у п. 50.1 ст. 50 Кодексу право виправити самостійно виявлені помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, може бути обмежено виключно випадками, визначеними у Кодексі.

Наведена норма Кодексу не передбачає обмежень щодо виправлення платником податків самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, у будь-якому рядку такої декларації. Не міститься таких обмежень і в інших нормах Кодексу.

Випадком, коли платник податку не може виправити виявлену помилку, є закінчення строків давності, визначених у ст. 102 Кодексу. Також, у п. 50.1 ст. 50 Кодексу передбачено, що платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що уточнюючі розрахунки подано до проведення контролюючим органом перевірки.

Враховуючи наведене, зважаючи на відсутність порушення позивачем вимог ст. 200 Податкового кодексу України, якою, зокрема, передбачено порядок визначення суми податку, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), що було підтверджено також актом № 276/0700/20046820 від 28.01.2010 року, суд касаційної інстанції знаходить правильним висновок суду апеляційної інстанції про протиправність зменшення позивачеві податковим органом бюджетного відшкодування та невідшкодування бюджетної заборгованості з визначених податковим органом підстав.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав про задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року по справі № 2а-15582/12/2670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКостенко М.І. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 10.10.2014 р.