Ухвала суду № 41555966, 14.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/40493/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроінвест 08" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 р.

та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 р.

по справі № 808/6059/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроінвест 08"

до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропроінвест 08" звернулось до суду із позовом до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 р. у задоволенні позову відмовлено з огляду на безпідставність заявлених вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення окружного та апеляційного адміністративних судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, в порядку ст. 76 Податкового кодексу України відповідачем була проведена камеральна перевірка ТОВ "Агропроінвест 08" уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2013 року (вх. №9033401964).

За наслідками цієї перевірки 12 червня 2013 року був складений акт перевірки, відповідно до якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, внаслідок чого Товариством завищено суму залишку від'ємного значення за квітень 2013 року на суму 2679850,00 грн., завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок майбутніх платежів за квітень 2013 року на 2427720,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість до сплати в бюджет у сумі 252130,00 грн..

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 20 червня 2013 року №0000991500, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2427720,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 1213860,00 грн. та від 20 червня 2013 року №0001001500, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 378195,00 грн., у тому числі за основним платежем 252130,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 126065,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем не надано жодного доказу того, що право відображення позивачем у складі від'ємного значення суми 2679850,00 грн. у нього виникло саме в квітні 2013 року. Тобто не доведено, що в цьому періоді проводилась його перевірка контролюючим органом, чи позивачем була здійснена оплата постачальникам на відповідну суму ПДВ, а також не виявлено інших підстав, що спростовують висновок про те, що позивачем порушено вимоги пп. 4.6.7 п. 4.6 Порядку №1492, а саме безпідставно заповнено ряд. 21.3 (зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу) в сумі 2679850,00 грн.

При цьому, позивачем у Додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)) визначене від'ємне значення за червень 2012 року в сумі 2427720,00 грн., в результаті чого, на думку судів, позивачем порушено вимоги п. 200.4 ст. 200 ПК України, а саме завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2013 року на суму 2427720,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Так, судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Під час розгляду даної справи судам необхідно забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного, повного дослідження та вивчення усіх обставин справи, необхідних для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судами не досліджено чи мав платник право на бюджетне відшкодування у будь-якому наступному періоді, тобто чи сплачено фактично податок на додану вартість в ціні товару продавцю при наявності від'ємного значення з ПДВ.

У той же час судами не було витребувано та досліджено належних доказів, як то відповідних документів бухгалтерського обліку, інших первинних документів та пояснень відповідальних осіб, з метою підтвердження, або спростування доводів позивача щодо періоду та обсягу вчинення останнім порушень норм чинного податкового законодавства у межах спірних правовідносин.

При цьому, слід зазначити, що для достовірного та повного встановлення обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи по суті, з урахуванням специфіки спірних правовідносин та обсягів розрахунків у процесі встановлення фактичних обставин справи, необхідні спеціальні знання, проте судами не було розглянуте питання про доцільність призначення відповідної експертизи.

Разом з тим, суди погодились із правомірністю висновків податкового органу у рамках спірних правовідносин, без урахування усіх обставин справи та передбаченого ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства щодо перевірки рішень і дій суб'єктів владних повноважень на предмет дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав і свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), чим порушив приписи статті 159 КАС України, якими встановлено вимоги до законності і обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроінвест 08" задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 р. та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 р. по справі №808/6059/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 6 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.Судді (підпис)Карась О.В. (підпис)Рибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 17.10.2014р.