Постанова № 41555586, 20.11.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року Справа № 911/1352/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівФролової Г.М., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-практичний центр "Кардіо"на постанову від 09.09.2014 Київського апеляційного господарського судуу справі№911/1352/14 господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-практичний центр "Кардіо"простягнення грошових коштів За участю представників сторін:

Від позивача - Команов В.В. (дов. від 01.01.14)

Від відповідача - не з'явились

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 18.11.2014 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Фролова Г.М., Яценко О.В.

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Науково-практичний медичний центр "Кардіо" про стягнення заборгованості за договором на придбання технологічного обладнання від 14.08.2013 за № 2499 у вигляді неустойки у сумі 50 086,40 грн. та процентів у сумі 110 486,20 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.06.2014 (суддя Скутельник П.Ф.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача - 50086,40 грн. штрафу, та 41681,49 грн. процентів за користування коштами. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 у складі: Шапрана В.В., Буравльова С.І., Шевченка Е.О. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ТОВ "Науково-практичний медичний центр "Кардіо" у касаційній скарзі просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати в частині стягнення штрафу у сумі 50086,40 грн. посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.549 Цивільного кодексу України, ст.349 Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.08.2013 між Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-практичний медичний центр "Кардіо" (постачальник) укладений договір № 2499 на придбання технологічного обладнання.

Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити обладнання, товари (далі обладнання) на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1. договору визначено, що кількість, номенклатура обладнання зазначаються у специфікаціях даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору, оплата покупцем обладнання здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у даному договорі. Оплата за поставлене обладнання буде здійснюватись протягом строку, вказаного в специфікації, який обраховується з моменту поставки обладнання та надання документів, вказаних в п. 6.3. даного договору.

Умовами специфікації, яка є невід`ємною частиною основного договору № 2499 на придбання технологічного обладнання визначено, що покупцем вноситься 100% передоплата за обладнання в строк 0 календарних днів від дати укладання договору, а поставка товару здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту оплати.

Пунктом 10.5. договору визначено, що даний договір діє до 31.12.2013 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань за даним договором.

Сторони договору у додатку до договору "Специфікація № 1" від 23.08.2013 року визначили кількість, якість та ціну обладнання за договором, загальна вартість якого складає 1649385 грн.

Датою поставки вважається дата підписання прибуткового ордеру з відміткою у видатковій накладній.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судами, позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в розмірі 1 649 385 грн. відповідно до платіжного доручення № 21900 від 02.09.2013, тому останній, враховуючи умови специфікації № 1, повинен був в строк до 01.12.2013 поставити відповідне обладнання.

Відповідач, в свою чергу, в обумовлений строк поставив обладнання на суму 1 023 305 грн. Інша частина обладнання на суму 626 080 грн. була поставлена ТОВ "Науково-практичний медичний центр "Кардіо" лише 11.02.2014, тобто з порушення встановлених та визначених умовами договору та додатку до нього строків.

11.02.2014 року позивачем та відповідачем підписано прибутковий ордер від 11.02.2014 за № 521, згідно якого відповідач передав, а позивач прийняв товар - 930Р-625 Дефибрілятор "Powerheart G3 Pro" - АЗД з кольоровим ЕКГ-дисплеєм: біфазна форма хвилі, внутрішня пам'ять, перезаряджувальний акумулятор, електроди для дефибріляції (дорослі), сумка для транспортування для 9300 серії АЗД "G3" (168-6000-001) у кількості 14 одиниць на загальну суму 626 080 грн., та підписано видаткову накладну від 07.02.2014 за № РН-0000019.

Тобто, друга частина товару поставлена позивачу 11.02.2014, що підтверджується підписаним між сторонами прибутковим ордером від 11.02.2014 року № 521.

Зважаючи на порушення з боку відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з ТОВ "Науково-практичний медичний центр "Кардіо" процентів в розмірі 110 486,20 грн. та неустойки в розмірі 50 086,40 грн., як передбачено п.7.3 договору, відповідно до якого у випадку порушення строків або обсягів поставок обладнання, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 8% від вартості не поставленого у строк обладнання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

З урахуванням того, що судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Науково-практичний медичний центр "Кардіо" порушено умови договору щодо своєчасності поставки товару, суди правомірно дійшли висновку про стягнення штрафу та процентів за користування коштами

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Посилання касатора на те, що пунктом 7.3 Договору сторонами було передбачено пеню, а не штраф, не приймається до уваги, оскільки суди попередніх інстанцій з урахуванням положень ст.549 Цивільного кодексу України та дослідивши умову договору, зокрема п.7.3, дійшли висновку, що сторони договору у п. 7.3. встановили неустойку за порушення строків поставки товару у розмірі 8% від вартості не поставленого у строк обладнання, яка за своєю правовою природою є штрафом.

Стосовно розміру неустойки, заявленої до стягнення позивачем, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що сума штрафу у розмірі 50 086,40 грн. є обгрунтованою. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди правомірно дійшли висновку про стягнення з відповідача згаданої суми.

В іншій частині постанова апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржена.

З урахуванням викладеного, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-практичний центр "Кардіо" залишити без задоволення.

Постанову від 09.09.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі №911/1352/14 господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Г. Фролова

О. Яценко