Постанова № 41536733, 06.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9040/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.06.2014 №0002572201 та №0002562201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що сукупність наданих ним доказів та належним чином оформлених первинних документів повною мірою підтверджує реальність проведених господарських операцій з ТОВ «Старксервіс» за період, що перевірявся, а тому вважає висновки суду першої інстанції хибними та такими, що не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на підставі направлення від 13.05.2014 №738 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Телесистеми України» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Старксервіс» за весь період діяльності. За результатами перевірки чскладено Акт від 27.05.2014 №999/26-53-22-01-15-34726705.

В ході проведення перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем: п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст.139, п. 144.1 ст. 144 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності в періоді, що перевірявся, на загальну суму 319 134,0 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 200.1 п. 200.2 п. 200.3 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 165 742,00 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що податковим органом при аналізі ЄРПН, отриманих ТОВ «Старксервіс» від контрагентів-постачальників, не встановлено придбання обладнання, яке в подальшому було реалізоване ТОВ «Телесистеми України».

Окрім того, висновки податкового органу ґрунтуються на даних Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Старксервіс» та вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 по справі 761/22932/13-к.

На підставі вказаного Акту перевірки 16.06.2014 ДПІ у Дніпровському районі м.Києва було винесено податкові повідомлення-рішення: №0002572201 від, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 165 742,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 82 871,00 грн. та №0002562201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 319 134,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що за спірними операціями між позивачем та ТОВ «Старксервіс» лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні внаслідок фіктивності спірних операцій є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Телесистеми України» та ТОВ «Старксервіс» було укладено Договір поставки № 409 від 05.06.2013 та Договір про надання послуг № 136 від 06.12.2012.

Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: актом приймання-передачі послуг від 30.04.2013, податковими накладними, видатковою накладною, тощо.

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договору, ТОВ «Старксервіс» мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Аналізуючи доводи податкового органу та висновки суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 71 КАСУ, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 ч. 1 КАСУ).

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 89 КАСУ, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічна звірка здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків і зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання в десятиденний термін.

Що стосується висновків Акта щодо виявлених порушень норм податкового законодавства, колегія суддів звертає увагу, що у податкового органу відсутні повноваження щодо здійснення в межах проведення зустрічних звірок контролю за дотриманням податкового законодавства платниками. Функції контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства реалізується шляхом проведення перевірок у випадках і в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Крім того, слід зазначити, що Актом звірки (перевірки) контрагента встановлено неможливість проведення зустрічної звірки. Разом з тим, жодні первинні документи бухгалтерського обліку чи податкової звітності при цьому не досліджувалися. Отже, вказаним Актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Також, слід зазначити, що посилання на неможливість проведення зустрічної звірки такого постачальника з питань їх взаємовідносин з контрагентами, не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій. (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 у справі № К-30752/10).

Стосовно посилань податкового органу на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 по справі 761/22932/13-к, згідно якого громадянина ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно вказаного вироку ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, який був директором ТОВ «СТАРКСЕРВІС» з 01.09.2012 по 31.10.2012, за винагороду, зареєстрував ТОВ «СТАРКСЕРВІС» з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, вказаним вироком встановлені обставини стосовно зовсім іншого періоду діяльності ТОВ «СТАРКСЕРВІС» та сановно інших посадовий осіб, що позбавляє його преюдиційності в межах даної адміністративної справи, з огляду на що колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про належність та допустимість даного вироку як доказу «фіктивності» спірних господарських операцій хибними.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що характер господарської діяльності ТОВ «СТАРКСЕРВІС» та, зокрема, правомірність складення Акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СТАРКСЕРВІС» від 03.04.2014 №1066/26-55-22-08/38292311 вже були предметом судового розгляду у справі №826/5015/14. Так, зі змісту постанови Окружного адміністративного суду від 23.04.2013, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014, вбачається, що висновки вище означеного Акту не відповідають дійсності та не містять правового підґрунтя.

Враховуючи, що вищевказана постанова Окружного адміністративного суду від 23.04.2013 набрала законної сили, - факти, встановлені нею, є преюдиційними, тобто такими, що не потребують доказування та є обов'язковими до врахування судом при вирішенні інших справ (ч.1 ст.72 КАС України).

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій з отримання позивачем послуг, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Отже, під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, допущено порушення норм матеріального права, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2014 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2014 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві від 16.06.2014 №0002572201 та №0002562201 визнати протиправними та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови буде виготовлено 11 листопада 2014 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.