Рішення № 41535814, 10.11.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2014 р. Справа № 914/3510/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія ЛТД», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Галтекс», м. Миколаїв, Львівська область

про стягнення 89 914 грн. 17 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Cекретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Венглевський Б.Б., представник (довіреність від 16.10.2014р.);

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія ЛТД», м. Київ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Галтекс», м.Миколаїв, Львівська область про стягнення 82 769 грн. 60 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 06.10.2014р. призначив розгляд справи на 27.10.2014 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір, на виконання умов якого позивач здійснив передоплату за поставку товару, на загальну суму 1 759 211 грн. 65 коп. Однак, поставка товару була здійснена відповідачем лише на суму 1 621 211 грн. 95коп. В подальшому відповідачем було повернуто 70 000 грн. 00 коп., сплачених позивачем в якості передоплати. На залишок коштів передоплати в сумі 67999грн. 70 коп. відповідач товар не поставив, вказану суму коштів повернув. Відтак, позивач просив стягнути з відповідача 67 999 грн. 70 коп. попередньої оплати, 14 769 грн. 90 коп. пені та судові витрати.

24.10.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову від 21.10.2014 р., у якій позивач просив стягнути з відповідача 67 999 грн. 70 коп. боргу, 7 399 грн. 85 коп. пені, 3 196 грн. 91 коп. 3% річних, 11 317 грн. 71 коп. інфляційних втрат, а також судові витрати.

Ухвалою від 27.10.2014 р. заява про зміну предмету позову від 21.10.2014р. прийнята до розгляду.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 06.10.2014 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Представнику сторони роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

26 жовтня 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія ЛТД» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СП Галтекс» (постачальник) було укладено договір №46/1012-КП.

За цим договором постачальник (відповідач) зобов'язувався передати у власність , а покупець (позивач) прийняти і оплатити лом та відходи чорних металів - ДСТУ-4121-2002 згідно умов даного договору і за ціною, вказаною у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 5.3. договору оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий розрахунок постачальника шляхом 100% попередньої оплати.

На виконання умов договору позивач здійснив передоплату в розмірі 1759211грн. 65 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №881 від 29.10.2012 р., №917 від 14.11.2012 р., №940 від 29.11.2012 р., №944 від 03.12.2012 р., №956 від 04.12.2012 р., №966 від 07.12.2012 р., №969 від 10.12.2012 р., №973 від 12.12.2012 р., №980 від 13.12.2012 р., №986 від 17.12.2012 р., №1014 від 26.12.2012 р., №1028 від 28.12.2012 р., №1108 від 07.02.2013 р., №1130 від 18.02.2013 р., №1136 від 21.02.2013 р., №1137 від 22.02.2013 р., №1150 від 28.02.2013 р., №1178 від 11.03.2013 р., №1203 від 22.03.2013 р.

Згідно п. 5.4. договору після отримання попередньої оплати, постачальник зобов'язаний поставити товар на суму отриманої передоплати протягом 3-х календарних днів з моменту отримання передоплати. В разі невиконання цієї вимоги, постачальник зобов'язується повернути покупцю суму отриманої попередньої оплати протягом 2-х банківських днів з моменту строку, протягом якого повинна була бути здійснена поставка товару.

Відповідач здійснив поставку відходів чорних металів на суму 1621211грн. 95 коп., що підтверджується видатковими накладними №0811-01 від 08.11.2012 р., №0312-01 від 03.12.2012 р., №2012-01 від 10.12.2012 р., №1412-01 від 14.12.2012 р., №1402-02 від 14.12.2012 р., №1712-01 від 17.12.2012 р., №1712-02 від 17.12.2012 р., №2012-01 від 20.12.2012 р., №1102-01 від 11.02.2013 р., №2602-01 від 26.02.2013 р., №2802-01 від 28.02.2013 р., №1204-02 від 12.04.2013 р.

26.04.2013 р. відповідач повернув позивачу 70 000 грн. 00 коп., сплачених позивачем відповідачу в якості передоплати за поставку товару, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

У зв'язку з простроченням поставки, позивач звертався до відповідача з вимогами за вих. №680/1213 від 18.12.2013 р., №709/0314 від 12.03.2014 р. про повернення суми передоплати у розмірі 67 999 грн. 70 коп. Вказані вимоги залишені відповідачем без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо поставки оплаченого товару на суму 67 999 грн. 70 коп. не виконав, на дату розгляду справи в суді докази поставки товару відповідачем позивачу на суму 67 999 грн. 70 коп. відсутні, сплачена суму грошових коштів в сумі 67 999 грн. 70 коп. позивачу не повернута.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми сплачених коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 6.2. договору, постачальник в разі прострочки поставки товару і не повернення в строк суми передоплати, сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру передоплати, на яку не здійснена поставка товару, за кожний день прострочки поставки.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 7 399 грн. 85 коп.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних сумі 3 196 грн. 91 коп. та інфляційні втрати в сумі 11 317 грн. 71 коп.

Стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

З огляду на викладене, в задоволенні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 3 196 грн. 91 коп. та інфляційних втрат в сумі 11 317 грн. 71 коп. слід відмовити.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 16.09.2014 р. по справі №921/266/13-г/7.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 67 999 грн. 70 коп. попередньої оплати, 7 399 грн. 85 коп. пені обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 16, 509, 526, 530, 599, 611, 612, 615, 625, 626, 693 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Галтекс», м. Миколаїв, вул. Стрийське шосе, 3, Львівська область (ідентифікаційний код 22191466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія ЛТД», м. Київ, вул.Горького, 72, гр. приміщень №1, 2, 3, офіс «А» (ідентифікаційний код 37356274) 67 999 грн. 70 коп. попередньої оплати, 7 399 грн. 85 коп. пені, 1531грн. 93 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 10.11.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.11.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.