Рішення № 41534400, 19.11.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/43/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2014 Справа № 908/1800/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, поштова адреса: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800, ідентифікаційний код 14360570)

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

про стягнення заборгованості в сумі 36 756, 14 грн.

Головуючий суддя Соловйов В.М.,

судді Корсун В.Л., Смірнов О.Г.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Циганкова Т.О., довіреність № б/н від 02.04.2014р.

від відповідача: не з'явився

ПуАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПП ОСОБА_3 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором банківського обслуговування від 11.01.2012р. № б/н в сумі 36 756, 14 грн., а саме: 26 300, 00 грн. заборгованості за кредитом, 1 848, 63 грн. пені, 6 710, 31 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 1 897, 20 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 28.05.2014р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Ухвалою від 29.05.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1800/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 18.06.2014р. об 11 год. 00 хв.

Учасникам судового процесу в судовому засіданні 18.06.2014р. роз'яснено, що для подальшого розгляду справи, у зв'язку із її особливою складністю, неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів буде створено колегію.

Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. від 18.06.2014р. № 01-04/56/14 справу № 908/1800/14 передано на розгляд колегії у складі трьох суддів: головуючий суддя Соловйов В.М., судді Смірнов О.Г. та Топчій О.А.

Ухвалою від 18.06.2014р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Соловйов В.М., судді Смірнов О.Г., Топчій О.А. справу № 908/1800/14 прийнято до провадження. Враховуючи час перебування головуючого судді у щорічній відпустці, справу призначено до розгляду в судовому засідання на 19.08.2014р. об 11 год. 00 хв. (т.1, а.с.121).

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору відповідно до ст. 65 ГПК України господарським судом вчинені дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, ухвалою від 18.06.2014р. зобов'язано позивача виконати наступні дії:

надати всі документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Крім того, надати належним чином оформлений Витяг (Виписку) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно відповідача станом на час розгляду справи.

Ухвалою від 19.08.2014р. позовну заяву ПуАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 05.05.2014р. до відповідача ПП ОСОБА_3 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором банківського обслуговування від 11.01.2012р. № б/н в сумі 36 756, 14 грн. залишено без розгляду.

Повернуто позивачу судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

Роз'яснено позивачу, що відповідно до ч. 4 ст. 81 ГПК України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, колегія суддів господарського суду Запорізької області зазначила в ухвалі від 19.08.2014р. та звернула увагу позивача на таке.

Позивачем не було з'ясовано до подання позову до господарського суду Запорізької області місцезнаходження відповідача ПП ОСОБА_3

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства (ст. 4-3 ГПК України).

Відповідно до ст. 56 ГПК України, позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Такий самий обов'язок покладається на позивача у разі залучення господарським судом до участі у справі іншого відповідача, заміни господарським судом неналежного відповідача.

В абзаці 2 пункту 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

В пункті 3.9 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 N 18 роз'яснено, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК).

За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (п.п.3.9.1 постанови ВГСУ № 18 від 26.12.2011р.).

При зверненні до суду з позовною заявою від 05.05.2014р. позивачем вказано відповідачем Приватного підприємця ОСОБА_3 та зазначено її адресу: АДРЕСА_2.

На цю ж адресу позивачем направлено копії позовної заяви та доданих до неї документів (т.1, а.с.9).

Крім того, навіть після того, як ПуАТ КБ "ПРИВАТБАНК" отримало Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ПП ОСОБА_3 і йому стало відомо вірну адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_1, позивач повторно направив копію позовної заяви та доданих до неї документів на неналежну адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_2, про що свідчить опис вкладення до цінного листа від 31.07.2014р.

Копія ухвали господарського суду від 29.05.2014р. про порушення провадження у справі, та копія ухвали від 18.06.2014р. про прийняття справи до провадження колегією суддів та призначення її до розгляду на 19.08.2014р. об 11 год. 00 хв., які були направлені на адресу відповідача, вказаною позивачем у позовній заяві, повернулись до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

У зв'язку із тим, що представник позивача лише 14.08.2014 надав господарському суду Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 18855596 від 18.06.2014р. стосовно відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3, колегією суддів лише в судовому засіданні 19.08.2014р. встановлено, що місцезнаходження відповідача є іншим ніж те, яке зазначено позивачем у позові:

замість належного - АДРЕСА_1 помилково вказано: АДРЕСА_2.

Отже, відповідачу Приватному підприємцю ОСОБА_3 невідомо ані про подачу до неї позову позивачем, ані про розгляд справи № 908/1800/14 відносно неї в господарському суді Запорізької області.

Згідно ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Строк розгляду справи сплинув 19.08.2014р.

Є безумовним та очевидним те, що необізнаність ПП ОСОБА_3 ані про подачу даного позову позивачем, ані про розгляд справи № 908/1800/14 відносно неї в господарському суді Запорізької області перешкоджає розгляду справи по суті.

У зв'язку із тим, що позивачем в судовому засіданні 19.08.2014р. не подано клопотання про продовження розгляду спору, суд позбавлений можливості самостійно ухвалою продовжити строк розгляду спору в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Враховуючи зазначені обставини, позов підлягає залишенню без розгляду (т.2, а.с.33-35).

Як свідчить зміст апеляційної скарги ПуАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 26.08.2014р. (т.2, а.с. 43-44), апелянт погодився з тим, що місце проживання відповідача ПП ОСОБА_3 є іншим ніж те, що вказано Банком у позові: у відповідності із Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.06.2014р. (т.1, а.с.130) місце проживання відповідача є АДРЕСА_1. Проте у позові вказано інше місце проживання: АДРЕСА_2.

Втім, як зазначено в апеляційній скарзі, Банк виконав ухвалу суду та надав 14.08.2014р. витребуваний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отже у суду були всі підстави для розгляду справи по суті.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2014р. по справі № 908/1800/14 апеляційну скаргу ПуАТ КБ "ПРИВАТБАНК" було задоволено.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.08.2014р. по справі № 908/1800/14 скасовано.

Справу № 908/1800/14 передано на розгляд господарського суду Запорізької області.

Скасовуючи ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.08.2014р., колегія суддів апеляційної інстанції, зокрема, зазначила в постанові від 02.10.2014р. таке.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.06.2014р. у справі № 908/1800/14 судом витребувано від позивача додаткові документі, які б встановлювали та підтверджували фактичне місцезнаходження (місце проживання) відповідача.

Цією ухвалою господарський суд попередив сторони, що подання письмових доказів сторонами має здійснюватися до дня судового засідання з супровідним листом через службу діловодства суду (Пункт 5).

14.08.2014р., тобто за п'ять днів до судового засідання, позивач на виконання вимог ухвали суду надав до матеріалів справи через службу діловодства суду разом із супровідним листом витребувані судом додаткові докази, а також копію Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно з якою місцем проживання відповідача зазначено: АДРЕСА_1 (том 1 аркуші справи 129-150).

Таким чином, вимоги господарського суду позивачем виконані у повному обсязі заздалегідь і суд мав можливість та підстави для здійснення правосуддя і розгляду справи по суті.

23.10.2014р. матеріали справи № 908/1800/14 надійшли до господарського суду Запорізької області.

Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. від 27.10.2014р. № 01-04/111/14 у зв'язку із перебуванням судді Топчій О.А. у відрядженні справу передано на розгляд у складі: головуючий - суддя Соловйов В.М., судді Смірнов О.Г., Корсун В.Л.

Ухвалою від 27.10.2014р. справу № 908/1800/14 прийняти до провадження колегією суддів. Призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 19.11.2014р. об 11 год. 00 хв.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору вчинено дії по підготовці справи до розгляду, у зв'язку з чим, зокрема, зобов'язано позивача:

надати всі документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Крім того, надати Витяг (Виписку) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно позивача та відповідача станом на листопад 2014р., нормативне обґрунтування заявлених вимог із документальним підтвердженням обставин, викладених у позові.

Письмові пояснення про те, чому кореспонденція щодо відповідача направлялася Банком на адресу АДРЕСА_2, а не на адресу АДРЕСА_1.

Надати детальний розрахунок заборгованості відповідача в сумі 36 756, 14 грн., а саме:

зазначити точну дату виникнення у відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 26 300, 00 грн.;

надати окремий розрахунок заборгованості відповідача по процентам за користування кредитом в розмірі 6 710, 31 грн., в якому зазначити точний період нарахування відповідачу процентів за користування кредитом;

надати окремий розрахунок пені в розмірі 1 848, 63 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором, в якому зазначити точний період нарахування відповідачу пені;

надати окремий розрахунок заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 1 897, 20 грн.

В обов'язковому порядку надати повні редакції "Умов та правил надання банківських послуг" ПуАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та "Тарифів банку" станом на час укладення договору банківського обслуговування № б/н від 11.01.2012р. з усіма без виключення додатками та доповненнями до них.

Крім того, у строк до 07.11.2014р. з урахуванням приписів ст. 56 ГПК України направити на належну адресу відповідача копію позовної заяви та доданих до неї документів. Докази виконання зазначених вимог надати суду у строк до 17.11.2014р.

В судовому засіданні 19.11.2014р. представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві (т.1, а.с.4-7), просить їх задовольнити повністю.

Пояснила, що у зв'язку з порушеннями зобов'язань за Договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку відповідача станом на 10.04.2014р. утворилась заборгованість у розмірі 36 756, 14 грн., яка складається з наступного:

26 300, 00 грн. - заборгованість за кредитом;

6 710, 31 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

1 848,63 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором;

1 897,20 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом.

Тож, позивач вважає за необхідне захистити свої права шляхом стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором банківського обслуговування № б/н від 11.01.2012р.

Також представник позивача заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи для надіслання на належну адресу відповідача АДРЕСА_1 копії позовної заяви від 05.05.2014р. та доданих до неї документів.

Клопотання позивача відхилено колегією суддів господарського суду Запорізької області з огляду на наступне.

У відповідності до приписів ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами та зобов'язані користуватися належними їм процесуальними правами добросовісно. Також сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК).

В пункті 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що якщо стороною у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

В пункті 3.13 згаданої постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 зазначено, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК (п.4.9 постанови пленуму від 26.12.2011 N 18).

Про те, що належна адреса відповідача є АДРЕСА_1, а не та, що зазначена у позовній заяві, ПуАТ КБ "ПРИВАТБАНК" стало відомо ще 18.06.2014р. при отриманні ним Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ПП ОСОБА_3 (т.1, а.с.130).

Про необхідність направлення копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів на належну адресу відповідача: АДРЕСА_1 позивачу детально роз'яснювалося колегією суддів в ухвалі від 19.08.2014р. про залишення позову без розгляду (т.2., а.с.33-35).

Більш того, апеляційну скаргу на цю ухвалу ПуАТ КБ "ПРИВАТБАНК" направляло вже за належною адресою, відмінною від тієї, що зазначена в позовній заяві (т.2, а.с.47).

Харківський апеляційний господарський суд також направляв кореспонденцію для відповідача за адресою АДРЕСА_1 (т.2, а.с.60-61).

Отже, невиконання позивачем вимог ухвали господарського суду Запорізької області від 27.10.2014р. про направлення на належну адресу відповідача у строк до 07.11.2014р. та з урахуванням приписів ст. 56 ГПК України копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також ненадання суду доказів виконання зазначених вимог у строк до 17.11.2014р., розцінюється колегією суддів як зловживання позивачем процесуальними правами.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не з'явився.

Місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 № 1556/5 (з подальшими змінами).

Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т.1, а.с.130) ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Ця ж адреса відповідача підтверджена наданими позивачем відомостями з ЄДР супровідним листом від 18.11.2014р. № б/н.

Саме на цю адресу направлено судом копію ухвали суду від 27.10.2014р. по справі № 908/1800/14 для відповідача.

В підпункті 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали від 27.10.2014р. про прийняття справи № 908/1800/14 до розгляду, яка направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до суду не повернулась.

Крім того, на підставі п.8 вказаної ухвали, про час і місце судового розгляду відповідач ПП ОСОБА_3 повідомлена особисто телефонограмою господарського суду Запорізької області від 27.10.2014р. о 15 год. 30 хв.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляла.

В судовому засіданні 19.11.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 24.11.2014р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

11.01.2012р. між ПуАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (Банк) і ПП ОСОБА_3 (Клієнт) підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підписів і відбитка печатки. Згідно заяви ПП ОСОБА_3 приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 11.01.2012р. (т.1, а.с. 31).

Підписавши дану заяву, в порядку діючого законодавства ПП ОСОБА_3 надала згоду на ведення з ПуАТ КБ "ПРИВАТБАНК" документообігу, в тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом підписання власноруч, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, що передбачений умовами та правилами надання банківських послуг.

Даним підписом ПП ОСОБА_3 приєдналася та зобов'язалася виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до даного Договору, так і шляхом обміну інформацією (погодження по банківському обслуговуванню з клієнтом через web-сайт банку www.pb.ua або інший Інтернет - / sms - ресурс, вказаний банком).

Згідно із розділом 1 (Загальні положення) вказаних Умов та правил надання банківських послуг, банк: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", що діє на підставі Ліцензії Національного банку України № 22 від 29.07.09, керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила та/або Договір).

Відповідно до п.п. 3.18.1.1 Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок (надалі - Кредит) надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (надалі - Ліміт). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення та інших). Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, яке складається в проведенні його платежів понад залишку коштів на поточному рахунку Клієнта, за наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебатування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно п.п. 3.18.1.2 Умов, якість послуг повинна відповідати законодавству України, нормативним актам Національного банку України, що регулюють кредитні відносини.

Відповідно до приписів п.п. 3.18.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта повернути кредит, сплатити відсотки та винагороди.

Кредитний ліміт відносно до цього розділу Умов та правил надання банківських послуг представляє собою суму грошових коштів, в межах яких Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта зверх залишку грошових коштів на його поточному рахунку (п.п. 3.18.1.5.).

Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через висловлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших) (п.п. 3.18.1.6).

Підпунктом 3.18.1.8 Умов визначено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відтиску печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою чи електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі).

У відповідності до п.п. 3.18.1.16 Умов, при укладенні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, які свідчать про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відтиску печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк /інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою чи електронною інформацією, або в будь-якій ін. формі), банк та клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, направлений банком через верифікований номер телефону. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до їх укладення у письмовій формі.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п.п. 3.18.4.1.4 Умов).

Підпунктом 3.18.2.3.4 Умов унормовано, що Банк на власний розсуд має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, строки виконання яких не наступили, строки вважаються такими, що наступили, в указану у повідомленні дату. В цю дату Клієнт зобов'язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк його використання, повністю виконати інші зобов'язання.

Обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відтиску печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк /інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою чи електронною інформацією, або в будь-якій ін. формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах здійснених у них сум та діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами (підпункт 3.18.6.1 Умов).

Банк свої зобов'язання по договору в частині надання кредитного ліміту відповідачу виконав, протягом його дії здійснював кредитування рахунку позичальника, що підтверджується:

Банківською випискою за період з 02.10.2013р. по 10.04.2014 по рахунку НОМЕР_2 (а.с. 46).

ПП ОСОБА_3, всупереч Умовам надання банківських послуг та приписам законодавства, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого на поточному рахунку відповідача станом на 10.04.2014р. утворилась заборгованість у розмірі 36 756,14 грн., яка складається з наступного:

26 300, 00 грн. - заборгованість за кредитом;

6 710, 31 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

1 848,63 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором;

1 897,20 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом.

07.04.2014р. позивачем на адресу АДРЕСА_2 відповідачу була направлена претензія № 20111ZPBDS01Е від 01.04.2014р., в якій, з посиланням на п.п.3.18.2.3.4 Умов та правил надання банківських послуг вимагалось сплатити прострочену заборгованість за тілом кредиту - 26 300,00 грн., прострочену заборгованість за відсотками - 6 394,71 грн., заборгованість з комісії за користування кредитом - 1 897,20 грн. та заборгованість з пені - 1 735, 79 грн. (а.с.49-52).

Доказів отримання даної претензії відповідачем господарському суду Запорізької області не надано.

Оцінивши представлені докази, колегія суддів вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку між ПуАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (Банк) і ПП ОСОБА_3 (Клієнт) підписано заяву про відкриття поточного рахунку у ПуАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Клієнт, підписавши вказану заяву, приєднався та погодився із умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті Банку www.privatbank.ua.

Підпунктом 3.18.1.16 Умов сторонами передбачено використання підписів клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Наказом ПуАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 28.01.2011р. № СП-2011-85 "Про введення нової властивості розрахунку для корпоративних клієнтів та супер-проекту МСБ 2011 року" впроваджено спрощену форму укладення договорів.

Відповідно до ст. 3 Закону України № 852-IV від 22.05.2003р. "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;

під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно до ч.2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Отже в даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір банківського обслуговування № б/н від 11.01.2012р.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 1067 ЦК України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1069 ЦК України передбачено, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Наслідки порушення договору позичальником передбачені ст. 1050 (параграф 1) ЦК України. Зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті встановлено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання за договором банківського обслуговування № б/н від 11.01.2012р. з боку позивача в частині надання відповідачу кредитного ліміту в сумі 26 500,00 грн. виконані у повному обсязі. Факт одержання відповідачем кредитних коштів на загальну суму 26 500,00 грн. підтверджується банківською випискою за період з 02.10.2013р. по 10.04.2014р. по рахунку ПП ОСОБА_3 (а.с. 46).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів виконання відповідачем умов договору банківського обслуговування № б/н від 11.01.2012р. господарському суду Запорізької області не надано.

Підпунктом 3.18.2.3.4 Умов та правила надання банківських послуг унормовано, що Банк на власний розсуд має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, строки виконання яких не наступили, строки вважаються такими, що наступили, в указану у повідомленні дату. В цю дату Клієнт зобов'язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк його використання, повністю виконати інші зобов'язання.

В цьому ж підпункті Умов сторонами встановлено, що згідно ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України Банк має право на одностороннє розірвання угоди про кредитування з направленням Клієнту повідомлення. В указану в повідомленні дату угода про кредитування є розірваною.

Отже, за умовами договору банківського обслуговування № б/н від 11.01.2012р. вимаганню Банком від ПП ОСОБА_3 дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі повинно обов'язково передувати направлення повідомлення. Причому, саме у цьому повідомленні повинна бути зазначена дата, до якої Клієнт зобов'язаний повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк його використання, повністю виконати інші зобов'язання.

ПуАТ КБ "ПРИВАТБАНК" зазначені обов'язкові вимоги не виконало.

Так, у претензії № 20111ZPBDS01Е від 01.04.2014р. (а.с.49) з посиланням на п.п.3.18.2.3.4 Умов та правил надання банківських послуг строк виконання зобов'язання Клієнтом за договором банківського обслуговування № б/н від 11.01.2012р. Банком встановлений не був.

Крім того, і це є визначальним, претензія № 20111ZPBDS01Е від 01.04.2014р. на адресу ПП ОСОБА_3 взагалі не направлялась.

Так, згідно списку № 5196 згрупованих поштових відправлень та опису вкладення до цінного листа з описом (а.с. 50-51), претензія про наявність боргу направлена позивачем 07.04.2014р. ПП ОСОБА_3 на адресу АДРЕСА_2.

Проте, згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 19625867 від 19.11.2014р., станом на 07.04.2014р. ОСОБА_3 проживала за іншою адресою: АДРЕСА_1.

Більше того, навіть на час укладення договору банківського обслуговування № б/н від 11.01.2012р. ПП ОСОБА_3 проживала за адресою: АДРЕСА_1, а не по АДРЕСА_2 в цьому ж місті, що підтверджено Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 19625750 від 19.11.2014р.

За таких обставин, з урахуванням умов договору банківського обслуговування № б/н від 11.01.2012р., який є обов'язковим для обох сторін, звернення позивача з цим позовом є передчасним.

Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне.

Господарським судом достовірно встановлено, що ще з 18.06.2014р. позивачу ПуАТ КБ "ПРИВАТБАНК" стало відомо про те, що належна адреса відповідача є АДРЕСА_1, а не та, що зазначена у позовній заяві.

Отже, ПуАТ КБ "ПРИВАТБАНК" був обізнаний про те, що копія позовної заяви та додані до неї документи направлені позивачем 25.05.2014р. на не належну адресу відповідача, що є безумовним порушенням приписів ст. 56 ГПК України та має наслідком обов'язкове повернення позовної заяви (п.6 ч.1 ст. 63 ГПК України).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

За імперативними приписами частини 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., Україна взяла на себе зобов'язання з забезпечення права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 зазначеної Конвенції.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Виходячи з принципу верховенства права, а також положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень статей 3, 15 ЦК України щодо права особи на судовий захист господарського права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист господарських прав і інтересів.

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З огляду на вищенаведене, цілком очевидно те, що право на захист своїх прав, свобод та законних інтересів має не лише особа, що звернулась до суду (позивач), але і відповідач та інші учасники судового процесу.

При цьому таке право вказаних осіб підлягає обов'язковому захисту судом та не залежить від наявності заперечень з боку відповідача проти позову, його явки в судове засідання та будь-яких інших обставин.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства (ст. 4-3 ГПК України).

Приймаючи справу № 908/1800/14 до свого розгляду, з урахуванням приписів ст. 56 ГПК України, колегія суддів господарського суду Запорізької області зобов'язала позивача у строк до 07.11.2014р. направити на адресу відповідача ПП ОСОБА_3 копію позовної заяви та доданих до неї документів. Докази виконання зазначених вимог надати суду до 17.11.2014р.

Зазначені вимоги суду позивачем проігноровані та виконані не були.

Таким чином, впродовж тривалого строку (з 28.05.2014р. по 19.11.2014р.) позивачем не надано належних доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 63 ГПК України, є безумовною підставою для повернення позовної заяви і доданої до неї документів без розгляду на стадії її прийняття.

Також колегія суддів зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Суд зазначає, що національним законодавством України (ст. 56 ГПК України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам відповідні копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.

Таким чином, право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, включає в себе обов'язок позивача належним чином інформувати відповідача про подання позову до суду шляхом направлення на його адресу копії позовної заяви з додатками. Таке інформування повинно бути здійснене позивачем до порушення судом провадження у справі.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивач не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Як зазначено в п. 4.8, 4.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Оскільки ПуАТ КБ "ПРИВАТБАНК" не виконав вимоги суду та не повідомив суд про причини невиконання вищезазначеної обов'язкової процесуальної дії, з урахуванням приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обставин справи та обов'язкових для виконання обома сторонами умов договору банківського обслуговування № б/н від 11.01.2012р. справу розглянуто за наявними в ній доказами.

Господарський суд також враховує при прийнятті цього рішення, що позивач не надав суду повну редакцію "Умов та правил надання банківських послуг" ПуАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та "Тарифів банку", а також письмові відомості (повідомлення для суду, довідку, акт звірки тощо) про наявність боргу та його розмір станом на час розгляду справи в судовому засіданні 19.11.2014р.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 44, 49, 82,85 ГПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Повне рішення складено 24.11.2014р.

Головуючий В.М. Соловйов

Судді В.Л. Корсун

О.Г. Смірнов