Рішення № 41534401, 18.11.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/64/14-3/73/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2014 Справа № 908/2118/14-908/3220/14

За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПІВДЕНКОМБАНК" (83015, м. Донецьк, пр-т. Ватутіна, 33-А, ідентифікаційний код 19358767; адреса для кореспонденції: 03035, м. Київ, Солом'янська площа,2, засоби зв'язку: 044-207-90-65).

про розірвання договору

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Сидорюк О.А., юрисконсульт юридичного департаменту ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК", довіреність № 165 від 14.11.2014р.

ПП ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги до відповідача ПуАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" в особі Запорізького відділення ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" про розірвання договору банківського рахунку № 646Р-17Ю від 22.03.2012р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.06.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду суддею Топчій О.А., порушено провадження у справі № 908/2118/14 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 02.07.2014р. о 14 год. 30 хв.

02.07.2014р. від ПП ОСОБА_1 надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої останній просив розірвати договір банківського рахунку № 646Р-17Ю від 22.03.2012р. та стягнути з ПуАТ "КБ "Південкомбанк" в особі Запорізького відділення ПАТ "КБ "Південкомбанк" залишок грошових коштів на банківському рахунку в сумі 1 024 701,16 грн.

Як вбачається з ухвали господарського суду Запорізької області від 02.07.2014р., суд не прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову, оскільки позивачем була заявлена нова вимога майнового характеру до позовної заяви про розірвання договору банківського рахунка, що по суті є новою позовною вимогою. Цією ж ухвалою розгляд справи був відкладений на 07.08.2014р. о 10 год. 30 хв.

Ухвалою від 07.08.2014р. строк вирішення спору продовжений на 15 днів, розгляд справи відкладений на 27.08.2014р. о 14 год. 30 хв.

Ухвалою від 27.08.2014р. матеріали справи № 908/2118/14 направлені за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 05.09.2014р. автоматизованою системою документообігу суду матеріали справи за новим № 908/2118/14-908/3220/14 передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Згідно ч. 1, 3 ст. 1 Закону України від 12.08.2014р. № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" та розпорядження Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ", за територіальною підсудністю справа підлягає розгляду у господарському суді Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.09.2014р. справу № 908/2118/14-908/3220/14 прийнято до розгляду судді Соловйова В.М., справі присвоєний інший номер провадження - № 35/64/14-3/73/14, судове засідання призначено на 30.09.2014р. о 12 год. 00 хв.

Ухвалою від 30.09.2014р. у зв'язку з неявкою сторін розгляд справи відкладений на 23.10.2014р. о 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 23.10.2014р. замінено неналежного відповідача - ПуАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" в особі Запорізького відділення ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" на належного відповідача - ПуАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 18.11.2014р. об 11 год. 00 хв.

Крім того, ухвалою від 13.11.2014р. відмовлено ПуАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" в задоволенні клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 18.11.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 24.11.2014р.

Під час розгляду справи представник відповідача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

Представник позивача в судове засідання жодного разу не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

В клопотанні від 22.10.2014р. позивач просить суд розглянути справу без його присутності та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (т.1, а.с.130).

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві (т.1, а.с.3-6), та обґрунтовані ст. 525, 526, 651, 1066, 1075, 1089 ЦК України, Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, ст. 12, 21, 22, 54, 55 ГПК України.

В позовній заяві позивач посилається на те, що 22.03.2012р. між ним та відповідачем було укладено договір банківського рахунку № 646Р-17Ю шляхом відкриття поточного рахунку в гривнях. Відповідно до вимог ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь - який час. 15.05.2014р. позивачем направлена Банку заява № 73 про розірвання договору банківського рахунку № 646Р-17Ю від 22.03.2012р. та перерахування залишку грошових коштів. До заяви було додано платіжне доручення № 36 від 15.05.2014р. на перерахування грошових коштів на суму 1 024 706,16 грн. Однак, станом на 12.06.2014р. платіжне доручення не виконано, договір не розірвано, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав, наведених у відзиві (т.1, а.с.94-97) та в додаткових запереченнях від 20.10.2014р. (т.1, а.с.132-136).

Зокрема пояснив, що Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.05.2014р. прийнято рішення № 37 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у відповідача, яку запроваджено строком на 3 місяці з 26.05.2014р. по 25.08.2014р.

Рішенням Фонду від 15.08.2014р. № 71 дію тимчасової адміністрації продовжено до 25.09.2014р.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 24.09.2014р. № 598 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "ПІВДЕНКОМБАНК" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 26.09.2014р. № 101 "Про початок процедури ліквідації ПуАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК".

Отже, у ПуАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" відкликано банківську ліцензію та запроваджено ліквідаційну процедуру.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Статтею 46 цього Закону передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняються всі повноваження органів управління банку, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Отже, ПуАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" не має права здійснювати ведення рахунків фізичних та юридичних осіб, у зв'язку із чим Банк позбавлений права здійснювати перерахування грошових коштів на підставі платіжного доручення позивач № 36 від 15.05.2014р.

На думку відповідача, наслідком розірвання договору банківського рахунку є фактичне повернення коштів, що відповідно до п.1 ч. 5 ст. 36 та п.п.2,3 ч.2 ст. 46 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації та ліквідації банку не здійснюється.

Діюче законодавство України передбачає право та спосіб захисту прав позивача, як власника грошових коштів, які обліковуються на його рахунку, шляхом звернення з вимогою про визнання кредиторських вимог до ПуАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" без застосування судового захисту.

З огляду нам викладене відповідач просить суд в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

22.03.2012р. між Публічним акціонерним товариством "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" в особі заступника начальника Запорізького відділення Новікової Т.О. (Банк) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Клієнт) укладений договір банківського рахунку № 646-17Ю.

Згідно п. 1.1 Договору, Банк відкриває Клієнту поточний рахунок НОМЕР_2 в гривнях відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів НБУ та умов цього Договору та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

За користування грошовими коштами Клієнта Банк нараховує та сплачує проценти в розмірі, згідно з діючими тарифами та ставками Банку на розрахунково-касове обслуговування (п. 1.2 Договору).

В пункті 1.3 Договору сторони визначили, що днем відкриття Рахунку Клієнта є дата, зазначена в заяві про відкриття рахунку в розділі "Відмітки банку". Датою початку видаткових операцій за Рахунком Клієнта вважається дата реєстрації отримання Банком повідомлення про відкриття Рахунку з відміткою про взяття Рахунку на облік відповідним органом Державної податкової служби. До настання цієї дати за Рахунком здійснюються лише операції із зарахування коштів.

За приписами п. 1.4 Договору, платіжні документи Клієнта приймаються протягом операційного часу, встановленого в Банку для платежів. Платіжні документи, отримані від Клієнта протягом операційного часу, виконуються в день одержання документа, а документи, що отримані по закінченні операційного часу - виконуються наступним банківським днем. Платіжні документи, що отримані від Клієнта в післяопераційний час, можуть бути виконані у цей самий день згідно з діючими тарифами та ставками Банку на розрахунково-касове обслуговування.

Операційний час Банку для Клієнта встановлюється Банком самостійно згідно з його внутрішніми правилами (п.1.5 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, Банк приймає на себе зобов'язання:

2.1.3. Здійснювати всі види розрахунково-касових операцій за Рахунок Клієнта згідно з Тарифами Банку (Додаток 1), відповідно до умов цього Договору та законодавства України.

2.1.4. Забезпечувати своєчасне зарахування коштів на Рахунок Клієнта, в порядку та строки, визначені чинним законодавством.

2.1.12. Здійснювати операції з готівковими коштами Клієнтів відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно п.3.2 Договору, Клієнт має право:

3.2.1. Безперешкодно розпоряджатися коштами на своєму Рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, за винятком випадків примусового списання (стягнення).

Форми та порядок розрахунків у національній валюті встановлені сторонами в п.4.2 Договору:

4.2.1. При здійсненні операцій за Рахунком Клієнта можуть застосовуватися наступні розрахункові документи:

а) платіжне доручення;

б) платіжна вимога;

в) платіжна вимога-доручення;

г) акредитив;

д) розрахунковий чек.

4.2.5. Розрахункові документи, що надійшли до Банку протягом операційного часу, виконуються в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, виконуються наступного робочого дня або за бажанням Клієнта в день надходження з оплатою цієї послуги згідно з Тарифами.

Додатковою угодою від 22.03.2012р. № 01 сторони внесли зміни до договору банківського рахунку № 646-17Ю, а саме:

Пункт 6.1 виклали в наступній редакції: "6.1. Спори, що виникають протягом дії договору, вирішуються шляхом переговорів. У разі недосягнення згоди - в судовому порядку згідно чинного законодавства".

Пункт 6.2, яким передбачалось третейське застереження, виключили.

Як вказано у заяві ПП ОСОБА_1 від 15.05.2014р. № 73 на адресу начальника Запорізького відділення ПуАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК", у зв'язку з невиконанням Банком кількох розрахункових документів, що надійшли до Банку протягом операційного часу (зокрема, платіжних доручень № 22 від 09.04.2014р. на суму 200 000,00 грн., № 23 від 09.04.2014р. на суму 200 000,00 грн., № 24 від 10.04.2014р. на суму 180 300,00 грн., № 25 від 10.04.2014р. на суму 200 000,00 грн., № 26 від 10.04.2014р. на суму 150 000,00 грн., № 27 від 10.04.2014р. на суму 150 000,00 грн.) Клієнт розриває договір банківського рахунку № 646-17Ю від 22.03.2012р. та просить перерахувати залишок коштів в сумі 1 024 706,16 грн. з поточного рахунку в гривні НОМЕР_2 на підставі платіжного доручення № 36 від 15.05.2014р. на інший відкритий ПП ОСОБА_1 рахунок: р/р НОМЕР_3 в ПАТ "ХРЕЩАТИК", МФО 300670 (т.1, а.с.29-31).

Заява ПП ОСОБА_1 від 15.05.2014р. та платіжне доручення № 36 від 15.05.2014р. отримані Банком 15.05.2014р., про що свідчить штамп Банку на вказаній заяві.

Доказів виконання цього платіжного доручення відповідачем суду не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частинами 1-3 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір банківського рахунку № 646-17Ю від 22.03.2012р.

Частинами 1, 2 статті 1066 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно ч. 1, 3 статті 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 07.12.2000р. N 2121-III "Про банки і банківську діяльність" кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

У спірних правовідносинах ПП ОСОБА_1 є клієнтом ПуАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК", а не його кредитором.

Згідно п. 8.1 ст. 8 Закону України від 05.04.2001р. N 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

В пункті 1.4 договору банківського рахунку № 646Р-17Ю сторони інших, ніж встановлені в абзацах першому та другому пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", строки виконання доручень Клієнта не встановлювали.

У відповідності до ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Статтею 1089 ЦК України встановлено, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

За приписами ст. 1090 ЦК України, зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами.

Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановлено договором між платником і банком.

Відповідачем не доведено суду обставин, наведених у статті 1090 ЦК України, які б унеможливлювали виконання ним платіжного доручення позивача від 15.05.2014р. № 36.

Згідно ст. 1091 ЦК України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Банк має право залучити інший банк (виконуючий банк) для виконання переказу грошових коштів на рахунок, визначений у дорученні клієнта.

Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1092 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв'язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк.

Частинами 1, 3 ст. 1075 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Аналогічні положення передбачені п. 20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003, яким встановлено, що поточні рахунки клієнтів банків закриваються, зокрема, на підставі заяви клієнта.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 5 ст. 341 ГК України передбачено, що установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Загальний порядок розірвання господарських договорів передбачений ст. 188 ГК України, частиною 1 якої встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2-4 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Матеріали справи та пояснення представника відповідача безумовно свідчать про те, що сторони не досягли згоди щодо розірвання спірного договору.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (див. постанову Верховного Суду України від 17.06.2008 № 8/32пд).

Відповідно до норм цивільного законодавства, учасники цивільних правовідносин за власним розсудом, вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки. У разі зміни цих обставин, що були наявними при укладенні договору, названі особи не мають бути заручниками, вибраних же ними, засобів реалізації інтересів. У разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладені договору, законодавець надає перевагу можливості сторін самостійно вирішити питання про зміну змісту договору у зв'язку із істотною зміною обставин (приведення його змісту у відповідність до нових обставин, які сторони не передбачали) або про його розірвання, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті обставин.

Це узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За приписами ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, у загальних положеннях Цивільного кодексу України про договір передбачений судовий порядок вирішення спорів з приводу вимог про розірвання договору у зв'язку із істотним порушенням договору (ч. 2 ст. 651), у зв'язку із істотною зміною обставин (ч. 2 ст. 652) та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651).

Позов про зміну чи розірвання договору може бути поданий і за відсутності відповідних на те підстав за законом та за відсутності у сторони такого повноваження за умовами договору. Адже норми матеріального та процесуального права (ст. 16 ЦК України та ст. 1, 2 ГПК України) передбачають захист порушених, оспорюваних або не визнаних прав, а також захист охоронюваних законом інтересів.

Так, відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Порядок укладення угоди про зміну або розірвання господарського договору - це передбачена правовими нормами юридично-логічна послідовність стадій встановлення умов припинення прав і обов'язків, заснована на звернених назустріч одна одній діях осіб, які виражені в різноманітних способах узгодження змісту угоди, шляхом їх вільного волевиявлення.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Станом на час розгляду справи відповідач не надав господарському суду доказів виконання платіжного доручення № 36 від 15.05.2014р. ПП ОСОБА_1 про перерахування залишку коштів в сумі 1 024 706,16 грн. з поточного рахунку в гривні НОМЕР_2 на інший відкритий позивачем рахунок: р/р НОМЕР_3 в ПАТ "ХРЕЩАТИК", МФО 300670.

На підставі вищевикладеного суд вважає вимогу позивача про розірвання договору банківського рахунку № 646Р-17Ю від 22.03.2012р. такою, що підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача в цій частині з посиланням на ч. 5 ст. 36 Закону України від 23.02.2012р. № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не приймаються судом з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.05.2014р. прийнято рішення № 37 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у відповідача, яку запроваджено строком на 3 місяці з 26.05.2014р. по 25.08.2014р.

Рішенням Фонду від 15.08.2014р. № 71 дію тимчасової адміністрації продовжено до 25.09.2014р.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 24.09.2014р. № 598 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "ПІВДЕНКОМБАНК" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 26.09.2014р. № 101 "Про початок процедури ліквідації ПуАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК".

Отже, у ПуАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" відкликано банківську ліцензію та запроваджено ліквідаційну процедуру.

Наслідки запровадження тимчасової адміністрації передбачені статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зокрема, відповідно до ч. 5 цієї статті під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Наслідки призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку встановлені ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, з дня призначення уповноваженої особи Фонду:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

41) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Проте, відповідачем не враховано, що зобов'язання ПуАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" перед позивачем щодо виконання платіжного доручення № 36 від 15.05.2014р. виникло ще до прийняття Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.05.2014р. рішення № 37 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у відповідача.

При цьому, позов заявлений лише про розірвання договору банківського рахунку № 646Р-17Ю від 22.03.2012р.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір банківського рахунку № 646Р-17Ю від 22.03.2012р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ПІВДЕНКОМБАНК" (83015, м. Донецьк, пр-т. Ватутіна, 33-А, ідентифікаційний код 19358767) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПІВДЕНКОМБАНК" (83015, м. Донецьк, пр-т. Ватутіна, 33-А, ідентифікаційний код 19358767) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.

4. Повне рішення складено 24.11.2014р.

Суддя В.М. Соловйов