Постанова № 41526976, 11.11.2014, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/14225/14-а

Категорія 90

2-а/295/627/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2014 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого - судді Комісарчук О.В.

З участю секретаря Содель А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира щодо відмови у встановленні йому статусу інваліда війни неправомірними та зобовязати відповідача відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту » встановити йому статус інваліда війни. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що в травні 1986 року, працюючи на посаді водія в автоколоні № 2193, яка в подальшому була перейменована в Житомирське АТП 11827, був зарахований до складу мобільного зведеного загону спеціального захисту і здійснював виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до експертного висновку йому встановлено групу інвалідності через захворювання, повязане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Однак, відповідач відмовив йому у встановленні статусу інваліда війни, оскільки ним не надано документи, які б підтверджували його участь у складі зведеного загону Цивільної оборони.

В судове засідання 11.11.2014 року позивач не зявився, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позові. В поданій заяві просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду, оскільки копію рішення відповідної Комісії отримав лише 02.09.2014 року, незважаючи на неодноразові звернення, а за станом здоровя не мав можливості постійно звертатись до відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, направив до суду заперечення, відповідно до яких позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, розгляд справи просив провести у його відсутності. В обгрунтування заперечень зазначив, що позивачу правомірно відмовлено у встановленні статусу інваліда війни, оскільки ним не надано достатньо документів, які б вказували на його участі в складі формувань Цивільної оборони в період проведення робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Також в запереченнях вказано, що позивач пропустив встановлений шестимісячний строк звернення до суду. Письмові заперечення приєднані до справи (а.с. 45-46).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ч. 4 ст. 122 та ч. 4 ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Між сторонами виник спір в сфері публічно-правових відносин.

Згідно із Законом України Про правові засади цивільного захисту цивільний захист-система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період.

Відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту до інвалідів війни відносяться особи з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, повязаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12.05.1994 р. (із змінами), посвідчення інваліда війни видається на підставі одного з таких документів: Удостоверение инвалида Отечественной войны, Удостоверение инвалида о праве на льготы, для малолітніх вязнів Удостоверение і довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, довідки, видані органами Міноборони, МВС, МНС, СБ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, Мінпраці. Відповідно до п. 7 цього Порядку обовязок по видачі посвідчень та нагрудних знаків ветеранам війни покладено на органи праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03.02.2012 року було задоволено позов ОСОБА_1 і зобовязано Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира встановити йому статус інваліда. Проте згідно постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 року постанова суду першої інстанції від 03.02.2012 року була скасована, оскільки питання про встановлення позивачу статусу інваліда війни не розглядалось Комісією з питань повязаних із встановленням статусу учасника війни, відповідача було зобовязано передати заяву ОСОБА_1 на розгляд комісії з питань, повязаних із встановленням статусу інваліда війни при виконавчому комітеті Богунської районної ради.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням комісії з питань повязаних із встановленням статусу учасника війни та осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», № 3 від 12.09.2012 року позивачу відмовлено у встановленні статусу «Інваліда війни» у звязку з відсутністю законних підстав, оскільки гр. ОСОБА_1 не надав підтверджуючих документів про його безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі одного із зведених загонів Цивільної оборони. (а.с. 54-55).

Доводи представника відповідача, викладені в запереченнях на позов, про необхідність закриття провадження по справі згідно п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України є безпідставними, оскільки предметом попереднього судового розгляду була відмова, надана відповідачем 12.09.2011 року. 11.09.2014 року позивач повторно звернувся до суду, не погоджуючись з відмовою, наданою йому відповідачем відповідно до рішення комісії від 12.09.2012 року, тобто підстави та предмет позову є різними.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в складі Житомирського АТП 11827, яке відповідно до рішення виконкому Житомирської обласної ради № 6 від 02.05.1986 року було включено до складу мобільного зведеного загону спеціального захисту Житомирської області, у травні 1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Його діяльність підпадає під визначення поняття "Цивільна оборона". Наведене підтверджується довідкою про те, що АТП 11827 входило до складу мобільного зведеного загону спеціального захисту Житомирської області та приймало участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 30 кілометровій зоні для обслуговування експедиції при інституті Атомної станції м. Чорнобиль в травні 1986 та протягом 1988-1992 років (а.с. 42); експертним висновком і довідкою МСЕК, відповідно до яких позивачу безстроково встановлено 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 8,9), посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та вкладкою учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.7), довідкою про те, що на базі автоколони 2193, яка в подальшому була перейменована в Житомирське АТП 11855, (а.с.11) у вказаний період часу були створені мобільні зведені загони цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 16); довідками та виписками з наказів про направлення позивача для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 14 і 15 травня 1986 року (а.с. 13,18,19,20-21).

Вказані документи були надані позивачем відповідачу для розгляду та прийняття рішення, проте останній 12.09.2012 року безпідставно відмовив позивачу у встановленні статусу інваліда війни. Твердження про відсутність достатніх документів про факт залучення його до складу формувань Цивільної оборони спростовуються дослідженими доказами по справі. Крім того, відсутність первинних архівних документів не може бути достатньою підставою для відмови у визначенні статусу інваліда. Вказані обставини підтверджуються довідками, виданими на підприємстві.

Відповідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. У відповідності до вимог ч. 3 цієї ж статті для захисту прав, свобод та інтересів особи строки для звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Дослідивши матеріали справи, суд визнає поважними причини, з яких позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки копію оскаржуваного рішення позивач отримав 02.09.2014 року (а.с. 28 на звороті), таким чином дізнавшись про порушення свого права. Посилання представника відповідача, що копію рішення комісії позивач отримував у вересні 2012 року не підтверджено належними доказами. Суд відхиляє надану копію відомості про списання конвертів та марок за вересень 2012 року, оскільки даний документ ніким не підписаний, не затверджений та не скріплений печаткою, крім того, жодним чином не підтверджує, що гр. ОСОБА_1 особисто одержав поштове відправлення. При вирішенні питання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду суд враховує, що позивач є особою похилого віку, інвалідом 2 групи, за станом здоровя потребує лікування, а тому вважає що порушені права позивача підлягають судовому захисту.

Зважаючи на викладені обставини, суд визнає поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та приходить до висновку про задовлення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ст. ст. 7 п. 9, 18 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, ст. 35 Закону України Про правові засади цивільного захисту, ст.ст. 8,9,11,86,94, 128,160163, 167, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити.

Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу "Інваліда війни" відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Скасувати рішення комісії з питань повязаних із встановленням статусу учасника війни та осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», № 3 від 12.09.2012 року про відмову ОСОБА_1 у встановленні статусу "Інваліда війни".

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира встановити статус "Інвалід війни" ОСОБА_1 відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та видати відповідне посвідчення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В. Комісарчук