Ухвала суду № 41519443, 26.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2014 рокусправа № 804/6792/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року

справа № 804/6792/13-а

за позовом ОСОБА_1

до військової частини А 4608

про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності військової частини А 4608 щодо невиплати грошової компенсації за не отримане речове майно та стягнення заборгованості з грошової компенсації в сумі 3666 гривень 12 копійок.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 в період з 25 травня 1993 року по 04 липня 2008 року проходила дійсну військову службу у Збройних Силах України (а. с. 7).

Згідно наказу командира Військової частини А4036 від 04 липня 2008 року №96 ОСОБА_1 звільнено у відставку за пунктом 85 підпунктом «б» (за віком) Положення про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами та старшинами Збройних Сил України та її виключено зі списків особового складу і усіх видів забезпечення.

Згідно довідки №1006 від 21 серпня 2008 року «На одержання грошової компенсації та майна на суму замість предметів належних до видачі» військовою частиною визначена грошова компенсація до 11 березня 2000 року в сумі 1057,08 гривень та майно, що підлягає видачі замість інших предметів після 11 березня 2000 року на суму 2609,04 гривень (а. с. 6).

ОСОБА_1 19 квітня 2013 року звернулася із заявою до відповідача щодо виплати на її користь грошової компенсації за не отримане речове майно.

Листом від 07 травня 2013 року №265, відповідач відмовив позивачу у виплаті компенсації (а. с. 12 - 13).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством не передбачена виплата заборгованості компенсації військовослужбовцям, які звільнені зі служби.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 3 цієї статті, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, визначенні статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з частиною першою якої, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Вирішуючи спір, який пов'язаний з проходженням публічної служби, суд першої інстанції не звернув увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду та не застосував відповідних процесуальних наслідків.

Обставини та підстави, що перешкоджали своєчасному зверненню позивача до суду матеріали справи не містять та судом апеляційної інстанції не встановлені.

Отже, поважні причини для пропуску строку звернення з адміністративним позовом відсутні.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до частини 1 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, позовні вимоги залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 203, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року - скасувати.

Позовні вимоги залишити - без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим