Постанова № 41515791, 19.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 490/6292/14-а

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Гуденко О.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Миколаївської міської ради на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської міської ради № 29/6 від 27.06.2014 року,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 (далі - Позивач, ОСОБА_3.) звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської міської ради № 59/6 від 27.06.2013 року «Про скасування рішення виконавчого комітету Тернівської селищної ради народних депутатів м. Миколаєва № 58 від 22.06.1990».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом 24 років ОСОБА_3 є власником будівель за адресою: АДРЕСА_1, а саме: сіней - а-1, уборної П-1, сараю М-3, уборної у-1, гаражу, душу. Цими будівлями Позивач користується разом із членами його родини. Протягом останніх років сусід ОСОБА_2 намагається зруйнувати його будівлі, шляхом подання необґрунтованих позовів. На вимогу ОСОБА_2 Миколаївська міська рада своїм рішенням № 29/6 від 27.06.2013 року скасувала його право власності на вказані будівлі.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Миколаївська міська рада приймаючи рішення № 29/6 від 27.06.2013 року діяла у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 серпня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської міської ради № 29/6 від 27.06.2013 року «Про скасування рішення виконавчого комітету Тернівської селищної ради народних депутатів м. Миколаєва № 58 від 22.06.1990 року».

Миколаївською міською радою на вказану постанову подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.08.2014 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_2 також подано апеляційну скаргу, просить скасувати постанову від 13.08.2014 та відмовити ОСОБА_3 у позові в повному обсязі.

Апелянти вважають оскаржувану постанову необґрунтованою та такою, що прийнята внаслідок неповного дослідження доказів, з порушенням норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 21.07.1976 року, було визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 між колишніми співвласниками, за другим варіантом технічної експертизи, яка є обов'язковим для наступних співвласників, а також виділено у користування ОСОБА_4 (правонаступником якої є Позивач по даній справі) земельну ділянку площею 521 кв.м., а ОСОБА_5 (правонаступником якого є третя особа по даній справі - ОСОБА_2) виділено у користування 522 кв.м. При цьому земельну ділянку площею 241 кв.м. залишено у спільному користуванні вказаних осіб.

Представник Миколаївської міської ради зазначив, що виконавчим комітетом Тернівської селищної ради народних депутатів м. Миколаєва приймаючи рішення від 22.06.1990 № 58 «Об оформлении самовольно выстроенных строений, разрешение строительства гаража и душа по АДРЕСА_1» не враховано ту обставину, що земельна ділянка площею 241 кв.м. перебувала у спільному користуванні. При цьому, співвласник земельної ділянки згоди на самовільне будівництво споруд та згоди на їх оформлення не надавав. Фактично, виконавчий комітет Тернівської селищної ради народних депутатів м. Миколаєва рішенням від 22.06.1990 № 58 порушив законні права та інтереси співвласника земельної ділянки ОСОБА_5 (правонаступником якого є ОСОБА_2). Тобто, вказане рішення виконавчого комітету було прийнято з порушенням законодавства. З метою виправлення вказаного порушення чинного законодавства Миколаївською міською радою було прийняте рішення від 27.03.2013 № 29/6 «Про скасування рішення виконавчого комітету Тернівської селищної ради народних депутатів м. Миколаєва від 22.06.1990 № 58».

Вирішуючи справу суд першої інстанції, з посиланням на рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року у справі № 7-рп/2009, виходив з того, що скасування міською радою власного рішення виходить за межі її повноважень та суперечить вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Колегія суддів погоджується, що міська рада не може скасовувати власні рішення, однак в даному випадку вказане положення застосуванню не підлягає, оскільки Миколаївською міською радою скасовано не власне рішення, а рішення виконавчого комітету Тернівської селищної ради, яка була підпорядкована виконавчому комітету Центральної районної ради народних депутатів, який в свою чергу був підпорядкований Миколаївській міській раді.

Згідно до положень п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міської ради належить скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Суд першої інстанції помилково послався на рішення Конституційного суду України у справі № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року, оскільки це рішення стосується заборони місцевим радам скасовувати власні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані із реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Миколаївською міською радою було скасовано незаконне рішення виконавчого органу селищної ради, що не суперечить рішенню Конституційного суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Апелянти, один з яких є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказали та обґрунтували її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Миколаївської міської ради задовольнити, постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 серпня 2014 року скасувати, прийняти у справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 у справі № 490/6292/14-а.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 21.11.2014 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький