Постанова № 41515745, 10.11.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року № 810/5834/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ СІСТЕМЗ" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙ ТІ СІСТЕМЗ" з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014 №0005872220.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства та прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є протиправними.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Відповідач про причини неявки свого представника не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства є обґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення - правомірним.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «АЙ ТІ СІСТЕМЗ» зареєстроване як юридична особа 13.03.2002, як платник податків перебуває на обліку в Бориспільській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Посадовими особами Бориспільської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «АЙ ТІ СІСТЕМЗ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено Акт від 12.09.2014 № 472/22-2/31863903, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 138.4 ст. 138 ПК України, що призвело до заниження зобов'язань з податку на прибуток у сумі 1 564 230,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014 №0005872220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 955 288,00 грн., з яких 1 564 230,00 грн. - за основним платежем, та 391 058,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження висновки податкового органу та прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Зі змісту Акту перевірки слідує, що висновки про порушення платником вимог закону ґрунтуються на тому, що позивачем не доведено фактичне отримання послуг в ході виконання умов Генеральної угоди про надання послуг № 201207001 від 02.07.2012 з Consorta Ltd.; Рамочного договору про надання послуг № ITS-01-2012 від 25.06.2012 з Redlimtech Limited; Генеральної угоди про надання послуг № ITS102013-1 від 01.10.2013 з Artaviana Limited, оскільки не надано актів звірки з вказаними компаніями-нерезидентами щодо обсягів використання телекомунікаційних послуг, не надано дані лічильників обліку тривалості телекомунікаційних послуг, в зв'язку з чим неможливо встановити подальшу реалізацію придбаних послуг.

Вказується, що акти не містять дані, які б підтверджували надання послуг, придбаних за кордоном; обсяги використаного трафіку та використання трафіку понад встановлений ліміт; обмін трафіком De-CIX; користування міжнародними каналами.

Також зазначається, що не можливо встановити дату виникнення доходу від операцій та суму отриманого доходу, оскільки не можливо встановити коли та яким клієнтам (покупцям) Позивач надає послуги, що придбані за межами України.

Крім того в Акті ставиться під сумнів доцільність вибору позивачем контрагентів нерезидентів (а саме Consorta Ltd.; Redlimtech Limited; Artaviana Limited), оскільки позивач має змогу отримувати аналогічні послуги від компаній, які знаходяться на території України.

Також відповідач звертає увагу на те, що деякі акти виконаних робіт складені у вихідні дні.

Такі висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Щодо доводів податкового органу про те, що позивачем не доведено фактичне отримання послуг, оскільки не надано актів звірки щодо обсягів використання телекомунікаційних послуг, не надано дані лічильників обліку тривалості телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим неможливо встановити подальшу реалізацію придбаних послуг, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, ТОВ «АЙ ТІ СІСТЕМЗ» на підставі Рішення НКРЗІ від 27.10.2006 № 422 зі змінами, внесеними рішенням від 14.02.2013 № 74, № 77 від 11.02.2014, включене до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій.

На підставі угод укладених з нерезидентами (Consorta Ltd.; Redlimtech Limited; Artaviana Limited), позивач отримував наступні телекомунікаційні послуги:

- послуги транзиту та обміну інтернет трафіком (для транзиту і обміном інтернет трафіком зі світовими телекомунікаційними мережами);

- оренда міжнародних каналів передачі даних (для передачі інтернет трафіку з/на Україну);

- послуги розміщення обладнання та комунікацій.

Згідно ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 № 1280-IV зі змінами та доповненням:

- послуга з доступу до Інтернет - забезпечення можливості з'єднання кінцевого обладнання споживача з Інтернетом;

- послуга з передачі даних - обмін даними між кінцевим обладнанням абонентів з використанням телекомунікаційних мереж;

- трафік - сукупність інформаційних сигналів, що передаються за допомогою технічних засобів операторів, провайдерів телекомунікацій за визначений інтервал часу, включаючи інформаційні дані споживача та/або службову інформацію;

- послуга пропуску трафіку - телекомунікаційна послуга щодо здійснення термінації та/або транзиту трафіка що надається оператором телекомунікацій іншим операторам;

- транзит трафіку - встановлення підтримки телекомунікаційною мережею оператора фізичного та/або логічного з'єднання, пропуску трафіку між двома іншими телекомунікаційними мережами.

Телекомунікаційні послуги, які надавались позивачу вказаними компаніями-нерезедентами, спожиті ним у процесі здійснення господарської діяльності з надання послуг третім особам.

Як пояснив представник позивача, дані послуги використовувались підприємством для забезпечення зв'язку зі світовими телекомунікаційними мережами та надання швидкісного доступу до всесвітньо відомих закордонних Інтернет серверів, які генерують Інтернет трафік, що проходить від закордонних точок отримання послуг транзиту та обміну трафіком через орендовані міжнародні канали передачі даних до українського сегменту мережі, і до якого підключені клієнти-споживачі Інтернет послуг - оператори зв'язку, Інтернет провайдери та корпоративні клієнти, що закуповують у позивача Інтернет трафік (послуги Інтернет) та перепродають його кінцевим споживачам.

Отримані послуги є технічною складовою надання доступу до мережі Інтернет та інших телекомунікаційних послуг, що надаються позивачем від його імені. Надання послуг є безперервним процесом, передача послуг здійснюється в момент їх отримання, тому передаватись чи реалізовуватись через певний час, як зазначено в Акті, дані послуги не можуть.

Відповідно до ст. 132.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом, позивачем до перевірки було надано відповідні акти прийому-передачі послуг, що підтверджують проведення господарських операцій між товариством і компаніями-нерезидентами. Акти містять всі реквізити первинного документу і ніяких зауважень щодо їх оформлення податковим органом в ході перевірки не заявлено.

Пунктом 8 ст. 24 Закону України «Про телекомунікації» визначено порядок використання лічильників обліку тривалості телекомунікаційних послуг. Так, лічильники встановлюються на кінцевому обладнанні споживачів, і їх встановлення для обліку транзиту трафіку законодавством не передбачено.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що доводи податкового органу в цій частині є необґрунтованими.

Щодо висновків відповідача про те, що Акти не містять даних, які б підтверджували надання послуг, придбаних за кордоном; обсяги використаного трафіку та використання трафіку понад встановлений ліміт; обмін трафіком De-CIX; користування міжнародними каналами; зберігання інформаційних ресурсів на серверах, розміщених за кордоном, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законом не вимагається відображення будь-якої додаткової інформації в актах наданих послуг.

Як зазначено вище, послуги, отримані позивачем від нерезидентів, використовуються ним у комплексі для забезпечення зв'язку зі світовими телекомунікаційними мережами та надання швидкого доступу до закордонних Інтернет сервісів. Абонентна плата для клієнтів позивача включає в себе Інтернет трафік, отриманий від вітчизняних компаній та закордонних постачальників, тобто, до кінцевого розрахунку собівартості 1 мб/с включено витрати та об'єми трафіку, отриманих і від вказаних компаній.

З викладеного слідує, що доводи податкового органу в цій частині також є необґрунтованими.

Щодо висновків відповідача про неможливість встановити дату виникнення доходу від операцій та суму отриманого доходу, оскільки не можливо встановити коли та яким клієнтам (покупцям) позивач надає послуги, що придбані за межами України, суд зазначає, що згідно абз. 2 п. 137.1 ст.37 ПК України дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно п. 137.4 ст. 137 ПК України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та ст. 159 цього Кодексу.

Як встановлено судом, оплата вартості придбаних у нерезидентів послуг включена позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку платника податку в тому ж звітному періоді, що відповідає вказаним вимогам закону.

Щодо доцільності вибору позивачем контрагентів-нерезедентів, суд зазначає наступне.

Так в Акті податковий орган ставить під сумнів необхідність придбання послуг у контрагентів-нерезидентів, посилаючись на те, що платником укладено угоди з компаніями, які зареєстровані на території України, і він мав змогу купувати дані послуги у них. У зв'язку з цим відповідач вважає, що позивачем не доведено економічну вигоду від даних операцій.

Як пояснив представник позивача, підприємство дійсно купує у резидентів послуги, що надаються на території України.

Послуги, що купувалися у нерезидентів, дають змогу з'єднання зі світовими телекомунікаційними мережами та надання швидкісного доступу до закордонних Інтернет сервісів, що генерують Інтернет трафік, який проходить від закордонних точок отримання послуг транзиту та обміну трафіком до українського сегменту мережі.

У той же час, придбання послуг з доступу до закордонних Інтернет сервісів у резидентів значно дорожче від їх придбання безпосередньо у нерезидентів.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг мають право на вільний вибір оператора, провайдера, виду та кількості телекомунікаційних послуг.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

З викладеного слідує, що доводи податкового органу в цій частині також є необґрунтованими.

Щодо актів виконаних робіт компаній-нерезедентів, складених у вихідні дні, суд зазначає наступне.

Так, деякі акти наданих послуг складено у вихідні дні, на підставі чого податковим органом зроблено висновок про юридичну дефектність первинних документів.

Як встановлено судом, телекомунікаційні послуги, які отримуються та надаються позивачем, носять безперервний характер, а тому первинні документи щодо їх надання (отримання) оформляються в останній день місяця незалежно від того робочим чи вихідним він є згідно законодавства України.

Крім того, згідно п.3.2.1 Акту перевірки податковим органом підтверджено зобов'язання позивача з податку на додану вартість, у т.ч. сформовані за наслідками взаємовідносин з вказаними нерезидентами.

Податкові накладні виписані з кодом 300000000000 для послуг, які враховуються в господарській діяльності. Дані податкові накладні перевірені податковим органом, яким не заперечувалось їх належне заповнення.

Згідно п.11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міндоходів України від 14.01.2014 № 10, зареєстрованим у Міністерстві

юстиції України 30.01.2014 за № 185/24962 у разі постачання товарів/послуг покупцю, який не зареєстрований як платник податку, включаючи постачання на експорт, здійснення операцій у рахунок оплати праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, у рядку «Індивідуальний податковий номер покупця» відображається умовний ІПН "400000000000".

У разі складання податкової накладної покупцем (отримувачем) послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, у рядку "Індивідуальний податковий номер продавця" відображається умовний ІПН "300000000000", а у разі, якщо такі послуги не призначаються для використання у господарській діяльності або придбані з метою їх використання для постачання послуг за межами митної території України або послуг, місце постачання яких визначається відповідно до пункту 186.3 статті 186 розділу V Податкового кодексу України, - умовний ІПН "200000000000".

У разі постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання; використання товарів/послуг, за якими суми податку на додану вартість попередньо були включені до податкового кредиту, в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування; визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов'язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку; переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих рядок "Індивідуальний податковий номер покупця" заповнюється у порядку, визначеному абзацом першим цього пункту».

З викладеного слідує, що податковим органом підтверджено надання послуг, які відносяться до його господарської діяльності саме нерезидентами.

Законодавством визначено як склад валових витрат так i порядок їх формування.

Так згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, якi враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються iз: витрат операційної діяльності, які визначаються згiдно п.п. 138.4, 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згiдно п.п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цiєї статті, п. 140.1 ст. 140ст.141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у п.п. 138.3 цiєї статтi та у ст. 139 цього Кодексу.

Згiдно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операцiйної дiяльностi включають: собiвартiсть реалiзованих товарiв, виконаних робiт, наданих послуг та iншi витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктiв 138.2, 138.11 цiєї статтi, пунктiв 140.2- 140.5 статтi 140, статей 142 - 143 та iнших статей цього Кодексу, якi прямо визначають особливостi формування витрат платника податку.

Вiдповiдно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, якi враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на пiдставi первинних документiв, що пiдтверджують здiйснення платником податку витрат, обов'язковiсть ведення i зберiгання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського облiку, та iнших документiв, встановлених роздiлом II цього Кодексу.

Статтею 139 ПК України передбачено виключний перелік господарських операцій, що не відносяться до валових витрат.

У той же час, в Акті перевірки не вказано жодного пункту ст. 139 ПК України, яким керувався податковий орган, приймаючи рішення про невизнання валових витрат платника податків.

На підставі викладеного суд вважає необґрунтованими висновки про порушення ТОВ «АЙ ТІ СІСТЕМЗ» вимог п. 138.4 ст. 138 ПК України та заниження зобов'язань з податку на прибуток за 2013 рік на 1 564 230,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу є безпідставними та непідтвердженими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 КАС України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про відшкодування судових витрат, дане питання при прийнятті рішення у справі судом не розглядається.

Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 94, 98, 122, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 29.09.2014 №0005872220.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.