Постанова № 41515809, 14.11.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2014 року місто Київ № 810/6004/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Прометей»доБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіпровизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії - В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Прометей» з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення від 15.09.2014 № 5230/10-04-15-03 про відмову у реєстрації ПАТ «Прометей», а також про зобов'язання відповідача зареєструвати ПАТ «Прометей» платником єдиного податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган неправомірно відмовив у застосуванні спрощеної системи оподаткування, тому він звернувся до суду з даним позовом.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представники позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 30.10.2014 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

В наданих суду запереченнях на адміністративний позов відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з наявністю у позивача боргу по земельному податку за 2013 рік, що унеможливлює перехід на спрощену систему оподаткування.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Приватне акціонерне товариство «Прометей» є юридичною особою, що зареєстрована 14.01.1992.

12.09.2014 позивач звернувся до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.10.2014, четвертої групи платників податків із ставкою 5 відсотків від доходів, включаючи податок на додану вартість.

15.09.2014 Бориспільська ОДПІ № 5230/10-04-15-03 відмовила позивачу в застосуванні спрощеної системи оподаткування, оскільки у позивача є податковий борг із земельного податку у сумі 91651, 11 гривень.

Під час судового розгляду позивач стверджував, що в нього на момент звернення до податкового органу із заявою податковий борг був відсутній, адже постановою господарського суду Київської області від 01.03.2013 у справі № Б24/064/12 Публічне акціонерне товариство «Прометей» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 в адміністративній справі № 810/4095/14 суд скасував податкову вимогу Бориспільської ОДПІ від 23.05.2013 № 263-19 щодо погашення податкового боргу з податку за землю у сумі 9953, 52 гривень з тих мотивів, що ПАТ «Прометей» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

Судом встановлено, що податкові зобов'язання, щодо яких у позивача утворився податковий борг, визначені ним самостійно у сумі 119681, 33 гривень на підставі податкової декларації з плати за землю за 2013 рік, поданої до податкового органу 14.02.2013. Згідно з карткою обліку платника податків станом на 12.09.2014 (дата звернення позивача до податкового органу із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування) податковий борг становить суму 91651, 11 гривень.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між стонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 298.1.1 пункту 298 статі 198 Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

Статтею 299 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. У разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.

Згідно з положеннями підпункту 1 пункту 299.6 статті 299 Податкового кодексу України підставою для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу.

Зокрема, підпунктом 291.5.8 пункту 291.5 статті 299 Податкового кодексу України передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

В силу підпункту 14.1.175 підпункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

В даній справі судом встановлено, що позивач самостійно визначив суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку за 2013 рік у сумі 119681, 33 гривень, подавши до податкового органу податкову декларацію від 14.02.2013.

Статтею 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Отже, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Разом з тим, цей кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (стаття 1 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 87.10 статті 87 Податкового кодексу України, з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» без застосування норм цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 8 частини першої статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно частини восьмої статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно з частиною другою статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатор з дня свого призначення заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими.

Таким чином, в ліквідаційній процедурі пред'являються та відповідно задовольняються вимоги, що виникли під час провадження у справі про банкрутство, тобто в процедурах розпорядження майном боржника та санації боржника.

Відповідно до приписів абзацу 9 частини першої статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених розділом ІІІ «Ліквідаційна процедура».

Також, статтею 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено наслідки визнання боржника банкрутом, зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Таким чином, з моменту визнання боржника банкрутом припиняється виникнення нових зобов'язань боржника, в тому числі з податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Постановою господарського суду Київської області від 01.03.2013 визнано банкрутом Публічне акціонерне товариство «Прометей» та відкрито ліквідаційну процедуру, постановлено, що господарську діяльність Публічного акціонерного товариства «Прометей» завершено, строк виконання всіх грошових зобов'язань Публічного акціонерного товариства «Прометей» вважати таким, що настав 01.03.2013, припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, звільнено керівника банкрута з роботи у зв'язку з банкрутством Публічного акціонерного товариства «Прометей» та припинено повноваження власника (власників) майна банкрута.

З огляду на вищевикладене вбачається, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури його господарська діяльність завершується і Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачено виникнення нових зобов'язань зі сплати податків у підприємства-банкрута під час проведення процедури його ліквідації.

Суд звертає увагу, що ухвалою Господарського суду Київської області від 12.12.2013 у справі № Б24/064-12 заяву Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Мідоходів у Київській області про визнання кредитором з грошовими вимогами у сумі 49847, 28 гривень (земельний податок з березня 2013 року по вересень 2013 року) було відхилено з підстав нарахування вказаних зобов'язань за час здійснення ліквідаційної процедури.

Однак, вказану обставину судом встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень (№ рішення 36070881) і протиправно не повідомлено відповідачем по справі.

Отже, враховуючи викладене, оскаржуване позивачем рішення прийнято відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства і без достатніх на це підстав, оскільки у позивача не могло виникнути жодних зобов'язань, зокрема зі сплати податків, якщо такі не пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2014 у справі № 810/4726/14 ПАТ «Прометей» у задоволенні позову було відмовлено. Предметом розгляду у справі № 810/4726/14 була аналогічна відмова від 13.06.2014 № 3513/10-04-15-03 про застосування спрощеної системи оподаткування. Суд зазначає, що рішення у справі № 810/4726/14 законної сили не набрало і не є обов'язковим для суду при розгляді цієї справи.

У зв'язку з цим, рішення № 5230/10-04-15-03 від 15.09.2014 є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання зареєструвати ПАТ «Прометей» як платника єдиного податку шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників податку четвертої групи із ставкою п'ять відсотків від доходів включаючи податок на додану вартість, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Слід відмітити, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, компетенція відповідача щодо внесення відповідних записів до реєстру платників податку є дискреційним повноваженням та виключною функцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу державної влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Також Постановою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 № П-278/10 встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, суд не вправі зобов'язувати суб'єкта владних повноважень в даному випадку зареєструвати ПАТ «Прометей» як платника єдиного податку шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників податку четвертої групи із ставкою п'ять відсотків від доходів включаючи податок на додану вартість, оскільки процедура такої реєстрації передбачена нормами статей 298, 299 Податкового кодексу України і не може бути змінена рішенням суду.

Водночас, суд для повного захисту прав та інтересів позивача вирішив вийти за межі позовних вимог і зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивачу від 12.09.2014 і прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу, що відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним рішення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 15.09.2014 № 5230/10-04-15-03 про відмову у реєстрації Публічного акціонерного товариства «Прометей» (код ЄДРПОУ 14314498) як платника єдиного податку.

Зобов'язати Бориспільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «Прометей» про застосування спрощеної системи оподаткування від 12.09.2014 за вих. № 9850/10 з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Прометей» (код ЄДРПОУ 14314498) понесені судові витрати в сумі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.