Постанова № 41512911, 18.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2014 р. м. Київ К/800/50990/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва О.О., Державної реєстраційної служби України, за участю прокурора прокуратури Чернівецької області, про визнання незаконними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, що переглядається за касаційною скаргою Державної реєстраційної служби України на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року,

у с т а н о в и л а :

У січні 2014 року Регіональне відділення Фонду державного майна України (Фонд) звернулося до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва О.О. (Реєстратор) та Державної реєстраційної служби України про визнання незаконними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Зазначали, що у 1988 році Чернівецьким цукровим заводом розпочате будівництво жилого будинку, яке досі є незавершеним. Під час приватизації заводу відповідний об'єкт незавершеного будівництва не увійшов до майна, що включене до статутного капіталу, тому є державною власністю.

Посилаючись на незаконність відмови у реєстрації права власності на відповідне майна за Фондом, просили: визнати протиправним дії Реєстратора щодо прийняття рішення від 23 жовтня 2013 року № 7106262 про відмову в реєстрації права власності на незавершене будівництво, що розташоване в Чернівецькій області, м. Чернівці, вул. Хотинська, 3 та скасувати це рішення; зобов'язати Державну реєстраційну службу України зареєструвати за позивачем право власності на об'єкт незавершеного будівництва житлового будинку за адресою: вул. Хотинська, 3, Садгірський район, м. Чернівці та видати витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вказаний об'єкт незавершеного будівництва.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Фонд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що замовником проектно-кошторисної документації по будівництву 148-квартирного житлового будинку з прибудованими приміщеннями житлово-експлуатаційної організації по вул. Хотинській, 3 в м. Чернівці є Чернівецький цукровий завод, який здійснював фінансування будівництва та проектування за рахунок державних капітальних вкладень.

Будівництво розпочато в 1988 році та припинено в 1989 році.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №361/12 від 30 червня 1993 року затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом 148-квартирного житлового будинку по вул. Хотинській, 3-А (перша черга 30 квартир).

29 березня 1996 року наказом Фонду № 285-П вирішено приватизувати Чернівецький цукровий завод.

Згідно з протоколом №3 від 22 листопада 1996 року засідання комісії з приватизації майна Чернівецького цукрового заводу із визначеної вартості цілісного майнового комплексу вилучається залишкова вартість незавершених капітальних вкладень (незавершене будівництво житла) - 142 077 грн.

Відповідно до плану приватизації Чернівецького цукрового заводу, затвердженого наказом Фонду №131-3ПП від 4 березня 1997 року, до майна, яке не включено до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, належать об'єкти, що підлягають особливому режиму приватизації (незавершені капітальні вкладення по будівництву житлового фонду) в тому числі 148-квартирний житловий будинок (вул. Хотинська, 3 «А») залишковою вартістю 141 957 грн.

Згідно з листом Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації № 527 від 26 березня 2008 року офіційна адреса незавершеного будівництвом корпусу 148-квартирного житлового будинку (фундаменту) - вул. Хотинська, 3, хоча фактичне місцезнаходження - в житловому комплексі на вул. Хотинській, 3-А в м. Чернівці.

23 жовтня 2013 року Реєстратором прийнято рішення № 7106262 про відмову в державній реєстрації права власності на спірний об'єкт за Фондом у зв'язку із тим, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав, що їх посвідчують.

Задовольнивши позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідний об'єкт будівництва є державною власністю.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

У касаційній скарзі заявник не заперечує висновків судів щодо незаконності відмови у державній реєстрації права власності. При цьому Державна реєстраційна служба України посилається на неможливість задоволення вимог про зобов'язання зареєструвати таке право та видати відповідний витяг з реєстру, оскільки суди не можуть вручатися у дискреційні повноваження органів влади.

Тому, виходячи з положень статті 220 КАС України та змісту касаційної скарги, предметом касаційного перегляду у цій справі є правильність висновків судів в частині задоволення вимог про зобов'язання зареєструвати право власності та видати витяг державного реєстру.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду з висновками судів про задоволення перелічених вимог не погоджується.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 9 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» єдиним суб'єктом, наділеним повноваженнями приймати рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, відмови в державній реєстрації, є державний реєстратор.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення про відмову в державній реєстрації винесено державним реєстратором Державної реєстраційної служби України Гуляєвим О.О.

Це означає, що Державна реєстраційна служба України не є тим суб'єктом владних повноважень, який безпосередньо здійснює державну реєстрацію прав на нерухомість.

Крім того, аналіз Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави стверджувати, що державна реєстрація є дискреційним повноваженням державного реєстратора, а вчиненню реєстраційної дії передують етапи перевірки поданих документів та отримання відповідей на запити від інших повноважних органів.

Розглянувши справу, суди досліджували виключно відповідність вимогам закону правовстановлюючого документа на об'єкт нерухомості, про реєстрацію прав на який йдеться.

Тому суд не може зобов'язати здійснити державну реєстрацію права за обставин, коли достеменно не встановлено, що усі подані документи є належним чином оформлені, а усі етапи їх перевірки - завершені.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України задовольнити частково.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року в частині задоволених вимог про зобов'язання Державної реєстраційної служби України зареєструвати за Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області право власності на об'єкт незавершеного будівництва житлового будинку за адресою: м. Чернівці, Садгірський район, вул. Хотинська 3 та про зобов'язання Державної реєстраційної служби України видати витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно на названий об'єкт будівництва - скасувати. Ухвалити в цій частині вимог нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В решті - рішення судів залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов