Ухвала суду № 41512912, 17.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2014 року м. Київ К/800/7438/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.,

та представників сторін:

від позивача - Сорока А.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014

у справі № 2а-5301/11/1370

за позовом Приватного акціонерного товариства "Агенство економічної безпеки"

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 та прийнято нову постанову, якою позовні задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.09.2010 №0001602302/0/25964, від 10.12.2010 №0001602302/1/35330, від 24.12.2010 №0001602302/4/36863; визнано частково протиправними і частково скасовані податкові повідомлення-рішення від 27.09.2010 №0001592302/0/25962, від 10.12.2010 №0001592302/1/35327, від 24.12.2010 №0001592302/4/36864, а саме, в частині визначення ЗАТ «Агентство економічної безпеки» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1564008,45 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 16.09.2010 №2348/23-2/20852449 від 16.09.2010, в якому зафіксовано порушення, зокрема, вимог:

- пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1141854,00 грн. по фінансово-господарських взаєморозрахунках: із фізичними особами по угодах з оренди автомобілів, із СПД-ФО ОСОБА_4, із ТОВ «Київський центр ділового співробітництва», із ТОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» та ТОВ «Світ Б Компані»;

- пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації з ПДВ) за періоди з лютого по квітень 2009 року на суму 251211,00 та занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 845362,00 грн. за рахунок зайвого включення до податкового кредиту податку на додану вартість з вартості придбаних ТМЦ (робіт, послуг) по фінансово-господарських взаєморозрахунках із ТОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс», ТОВ «Світ Б Компані».

На підставі вказаного акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 27.09.2010 №0001592302/0/25962, від 10.12.2010 №0001592302/1/35327, від 24.12.2010 №0001592302/4/36864, якими позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 1625135,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1141854,00 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями - 483281,00 грн.;

- від 27.09.2010 №0001602302/0/25964, від 10.12.2010 №0001602302/1/35330, від 24.12.2010 №0001602302/4/36863, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1268043,00 грн., в тому числі за основним платежем - 845362,00 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями - 422681,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу про неправомірне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ТОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» та ТОВ «Світ Б Компані», у зв'язку із тим, що такі договірні відносини мали безтоварний характер, не підтверджені належними первинними документами.

Однак, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1091851,25 грн. та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 845362,00 грн. по господарських операціях з ТОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» та ТОВ «Світ Б Компані».

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього Закону зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем, як виконавцем робіт (послуг), та ДП «ПрикарпатЗахідтранс» було укладено договір від 25.08.2008 №303/22 щодо виконання обов'язків по охороні лінійної частини магістрального нафтопродуктопроводу, який належить ДП «ПрикарпатЗахідтранс» і розташований на територіях Львівської та Закарпатської областей. Крім того, позивачем було укладено з ДП «ПрикарпатЗахідтранс» угоди по наданню додаткових послуг, не передбачених угодою № 303/22 від 25.08.2008.

На виконання даних угод в матеріалах справи наявні погоджені сторонами розрахунки договірної ціни на розчистку (з зазначенням статей затрат), локальні кошториси з найменуванням робіт і затрат відповідно до позиції нормативу та з зазначенням вартості матеріалів, зарплати, загальновиробничих витрат та акти фактично виконаних робіт. Також, позивачем було надано інформацію про проведену роботу по охороні магістрального нафтопродуктопроводу в зоні відповідальності за період з серпня 2008 року по березень 2010 року.

Також, позивачем, як замовником робіт (послуг) було укладено договори з ТОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» та ТОВ «Світ Б Компані» про надання послуг і виконання робіт, виконання та реальне отримання яких підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема це: протоколи узгодження договірної ціни, акти виконаних робіт, податкові накладні, рахунки-фактури.

Крім того, здійснення вказаних вище господарських відносин підтверджується: банківськими виписками по рахунках; копіями платіжних доручень; звітами по підсумках роботи по охороні МНПП за серпень 2008 року - квітень 2010 року; штатним розписом працівників ЗАТ «Агентство економічної безпеки» та посвідченнями про відрядження працівників; наказом №20/к-1 від 01.04.2009 «Про додаткові заходи щодо посилення захисту магістрального нафтопродуктопроводу»; Інструкцією про взаємодію Служби захисту, служби СКВ, диспетчерської служби ДП «Прикарпатзахідтранс», операторів ЛВДС, ЗАТ «Агентство економічної безпеки» і відділення спецміліції по охороні МНПП при падінні тиску в МНПП по системі контролю витоків, не пов'язаного з технологічними процесом перекачування, затвердженою 30.03.2009.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» та ТОВ «Світ Б Компані», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Зокрема, згідно висновку судово-економічної експертизи від 31.10.2012 № 4926, не підтверджуються документально висновки ДПІ, що зазначені в акті перевірки № 2348/23-2/20852449 від 16.09.2010 про порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» протягом перевіряємого періоду (а.с. 25-34 т.3).

Висновок суду першої інстанції про те, що предметом господарських договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» та ТОВ «Світ Б Компані» є послуги по наданню охорони, а тому надання вказаними підприємствами спірних послуг порушує «Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян», затверджені наказом МВС України 01.12.2009 № 505 (чинні на момент дії Договорів), та суперечить законодавству України про трубопровідний транспорт, правомірно спростовані судом апеляційної інстанції, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, суб'єктом, який надав ДП «ПрикарпатЗахідтранс» послуги по охороні був позивач, а жодних обмежень, щодо залучення третіх осіб до послуг, які не є послугами по наданню охорони, ні законодавство, ні договори, укладені між позивачем та ДП «ПрикарпатЗахідтранс», не містять.

Аналіз змісту господарських договорів та первинних документів, складених за наслідками їх виконання, свідчить, що послуги у ТОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» та ТОВ «Світ Б Компані» придбавались позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а саме, для виконання господарських договорів з ДП «ПрикарпатЗахідтранс».

Висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості факту економічної доцільності договорів, укладених позивачем з вказаними контрагентами, спростовується наявними в матеріалах справи: довідкою №161-А від 04.10.2011 про економічну доцільність укладення таких договорів (а.с. 268 т.2), де надано економічне обґрунтування витрат позивача по договорах з ТОВ «Світ Б Компані» та ТОВ «Промкотлосервіс»; довідкою №142 від 14.09.2011; деклараціями з податку на прибуток підприємства підтверджується прибутковість діяльності товариства протягом спірного періоду (а.с. 144-147 т.2, а.с. 136 Т.4).

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1091851,25 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 845362,00 грн. по господарських операціях з ТОВ «Дослідний завод «Промкотлосервіс» та ТОВ «Світ Б Компані», та відповідно, нарахування штрафних санкцій.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль