Рішення № 41501880, 19.11.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/3041/14 Головуючий у 1 інстанції: Нікітенко Н.П.

Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«19» листопада 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

Краснокутської О.М.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2013 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до кредитного договору №014/17-41/1294-38 від 01 жовтня 2007 р. ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», було надано ОСОБА_3 споживчий кредит у сумі 738 108,00 грн. строком до 15 вересня 2023 року із сплатою 12,5 % річних, а позичальник зобов'язалась належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначенні договором.

Надання кредитних коштів проводилося згідно вимог п. 3.2. Кредитного договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.

Проте відповідачем не виконуються вищезазначені умови, у зв'язку з чим станом на 15.08.2013 р. загальна заборгованість ОСОБА_3 складає 734 585,57 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 628 984,79 грн.; заборгованість по сплаті відсотків - 46 206,88 грн.; пеня за невчасну сплату кредиту та відсотків - 59 393,90 грн.

Крім того 01 жовтня 2007 р. між банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, згідно якого виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено нерухомим майном, а саме: жилим будинком загальною площею 71,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, розташованим на земельній ділянці 777 кв.м., на зазначеній земельній ділянці розташовані: А - жилий будинок, Г - гараж, 2 - водогін, 6-9,11 - паркан, 10 - підпорна стіна, 1 - замощення, 12 - яма зливна. Вказане майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 01.10.2007 року за реєстровим №6013, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 01.10.2007 року.

На підставі п. 6.2. вищевказаного договору банк як іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, у т.ч. суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання.

На підставі ст.ст. 526, 554, 611, 612, 615, 624, 1048, 1050 ЦК України просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/17-41/1294-38 від 01 жовтня 2007 р. у сумі 734 585,57 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - жилий будинок, загальною площею 71,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності - шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, визначеною незалежним експертом в ході проведення виконавчих дій, та задовольнити за рахунок предмету іпотеки майнові вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 3441,00 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2013 року позов задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - жилий будинок, загальною площею 71,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці 777 кв.м., на зазначеній земельній ділянці розташовані: А - жилий будинок, Г - гараж, 2 - водогін, 6-9,11 - паркан, 10 - підпорна стіна, 1 - замощення, 12 - яма зливна, що належить ОСОБА_3 на праві власності - шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, визначеною незалежним експертом в ході проведення виконавчих дій, та задовольнити за рахунок предмету іпотеки майнові вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір в розмірі 3441,00 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2014 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповідомлення її належним чином про розгляд справи, невідповідність рішення суду нормам матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

22.10.2014 р. за клопотанням сторін справа слуханням була відкладена,22.10.2014 р. повістка представнику банку була вручена під розписку (а.с.152).

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

У відповідності до п.4 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_3 не виконує умови укладеного з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитного договору, позивач має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Із матеріалів справи вбачається, що 01 жовтня 2007 р. було укладено кредитний договір №014/17-41/1294-38, відповідно до якого ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»,надав ОСОБА_3 споживчий кредит у сумі 738 108,00 грн. строком до 15 вересня 2023 року із сплатою 12,5 % річних, а позичальник зобов'язалась належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначенні договором ( а.с. 7-10).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 01 жовтня 2007 р. був укладений договір іпотеки жилого будинку загальною площею 71,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, який на праві власності належить ОСОБА_3 ( а.с 14-15).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як визначено ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і на підставі ст. ст. 12, 33, 39, 40 вказаного Закону.

Разом з тим, згідно ч.3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд вправі у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Як роз'яснено в п. 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Вирішуючи спір, суд не звернув увагу на те, що банк пред'явив вимоги про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки та не з'ясував обставини, передбачені ч.3 ст.39 Закону України «Про іпотеку», рішення суду в порушення ст.ст. 213,214 ЦПК України не містить висновків щодо цих обставин, хоча вони мають суттєве значення для оцінки прав та обов'язків сторін.

Прострочена заборгованості за кредитом на 15 серпня 2013 р. складає 43870 грн.02 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту - 7018,74 грн., процентами - 36851,02 грн. Сума 621 966,05 грн. - вимога про дострокове погашення кредиту.

Із матеріалів справи вбачається, що банк надав кредит ОСОБА_3 з кінцевим терміном повернення кредиту 30.09.2023 р.

Порядок розрахунків відповідача, встановлений графіком погашення кредиту та відсотків, який є невід'ємною частиною кредитного договору.

Щомісячні платежі складають 8906 грн.53 коп.

Пунктом 1.5 договору іпотеки сторони визначили вартість предмета іпотеки, яка становить 912464 грн. (а.с13).

Суду першої та апеляційної інстанції позивачем не надано доказів, які відповідно до вимог ст.ст. 58-60 ЦПК України свідчили б про те, що часткове виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору на день ухвалення оскаржуваного судового рішення завдало збитки позивачу або змінило обсяг його прав.

Прострочена заборгованість за кредитним договором складається із 43870,02 грн. та пеня за один рік - 38680,38 грн., а вартість предмета іпотеки 912464 грн. і є значно вищою ніж заборгованість за допущеним боржником порушенням , перевищує суму заборгованості за кредитом у 11 разів.

Одночасно слід зважити й на те,що кредитний договір діє до 2023 р. Відповідачка, хоча і з порушенням графіку, проте погашає кредит (а.с.144-147). Згідно представлених в судовому засіданні апеляційної інстанції копій квитанцій і після пред'явлення позову та ухвалення рішення відповідачка сплатила за квитанціями №153Х1387788760 від 23 грудня 2013 р. - 2907,44 грн., 492,56 грн., № 12VM131076577 від 30.01.2014 р. - 1329,98 грн., № 12VM1391076578 від 30.01.2014 р. - 7270,02 грн., №153X1388061874 від 26 грудня 2013 р. - 1958,56 грн., №153X1388061875 від 26 грудня 2013 р. - 8031,42 грн. ОСОБА_3 також направила до банку звернення з проханням реструктуризації її кредиторської заборгованості за кредитним договором №014/17-41/1294-38 від 01 жовтня 2007 року. Тобто заборгованість за кредитним договором не можна вважати безнадійною.

Допущене порушення графіку погашення кредиту не змінює обсяг прав банку як кредитора і як іпотекодержателя.

Обов'язки боржника за кредитним договором продовжують існувати, їх виконання сторони передбачили і іншим видом забезпечення - пенею ( п.10.1 кредитного договору).

ОСОБА_3 як іпотекодавець порушення обов'язків, встановлених іпотечним договором, що давало б підстави відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» достроково звернути стягнення на предмет іпотеки, не допускала.

Банк залишається іпотекодержателем, жодних змін в умови іпотечного договору щодо його прав не внесено, заборона щодо відчуження об'єкту нерухомості внесені в Єдиний реєстр заборон та іпотек.

Співставлення наведених обставин дозволяє зробити висновок про те,що дострокове звернення стягнення на будинок призведе до істотного дисбалансу прав та обов'язків іпотекодавця.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість і добросовісність, яких повинна дотримуватись особа при здійсненні своїх прав із тим, щоб не порушувати права інших осіб (ст. ст. 12, 13 ЦК України).

Отже, не встановлено заподіяння збитків позивачу і зміни обсягу його прав допущеним порушенням основного зобов'язання боржником та порушення умов іпотечного договору, що дає підстави для застосування ч.3 ст.39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.3,12,13,14 ЦК України і відмови у задоволенні вимог банку щодо дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: