Ухвала суду № 41501873, 20.11.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа №22-ц/778/4459/14Головуючий у 1-й інстанції Хаустова Т.А. Суддя-доповідач Гончар М.С.УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Савченко О.В.

суддів Стрелець Л.Г., Гончар М.С.

при секретарі Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2014 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя. Разом з позовною заявою нею була подана заява про забезпечення позову, в обґрунтування якої остання зазначала, що спільним сумісним майном її з відповідачем є нежитлова будівля площею 41,8 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

18 березня 2014 року їй (ОСОБА_3) стало відомо про те, що у відповідача ОСОБА_4 є борги, а тому у Відділі державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції відкрито два виконавчих провадження, а їх спільне сумісне майно з відповідачем виставлено на реалізацію.

Тому, у своїй заяві про забезпечення позову у цій справі ОСОБА_3 просила суд першої інстанції на підставі норм ст. ст.151- 152 ЦПК України: накласти арешт на нежитлову будівлю з тамбуром, ганком, контейнером і кіоском площею 41,8 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; зупинити реалізацію нежитлової будівлі з тамбуром, ганком, контейнером і кіоском площею 41,8 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2014 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у цій справі задоволено.

До набрання рішенням у цій справі законної сили накладено арешт на нежитлову будівлю з тамбуром, ганком, контейнером і кіоском площею 41,8 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та зупинено реалізацію нежитлової будівлі з тамбуром, ганком, контейнером і кіоском площею 41,8 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Копію цієї ухвали судом першої інстанції надіслано Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції для виконання.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її ухваленні, ОСОБА_2, як особа, яка не бере участі у цій справі, але суд вирішив питання про її права та обов'язки, у своїй апеляційній скарзі просив зазначену ухвалу суду скасувати та скасувати арешт на зазначену нежитлову будівлю, накладений зазначеною ухвалою суду першої інстанції.

Належним чином повідомлені про час та місце розгляду цієї справи апеляційним судом апелянт та усі особи, які беруть участь у справі (а.с.132-134), у судове засідання 20.11.2014 року не з'явились, клопотань про відкладення апеляційного розгляду не подавали.

Навпаки, сторони у цій справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційному суду заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_2 у цій справі (а.с.135-139), в яких зазначали, що проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 вони заперечують, у тому числі з тих підстав, що зазначена ухвала суду першої інстанції була законною на час її ухвалення судом першої інстанції, проте вона у подальшому вже скасована самим судом першої інстанції, а тому просили апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, розглядати справу за їх відсутністю.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажною причину неявки у дане судове засідання апелянта та усіх осіб, які беруть участь у справі, і хвалила розглядати дану справу в апеляційному порядку за відсутністю останніх.

В силу вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши виділені судом першої інстанції із матеріалів цивільної справи матеріали, необхідні апеляційному суду для розгляду скарги ОСОБА_2 на ухвалу суду першої інстанції від 24.03.2014 року про забезпечення позову у цій справі, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 312 ч. 1 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд: відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону (п.1); змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування (п.2).

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи 24.03.2014 року заяву позивача ОСОБА_3 про забезпечення її позову у цій справі шляхом накладання арешту на вищезазначену нежитлову будівлю та зупинення реалізації останньої державною виконавчою службою (а.с.123-124), керувався ст.ст. 151-153 ЦПК України та виходив з того, що предметом спору між сторонами у цій справі є спільне сумісне майно подружжя, між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, а також даний вид забезпечення позову є відповідним та співмірним із заявленими позовними вимогами.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись можна лише частково.

Дійсно в силу вимог ст. 151 ч. 1 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Види забезпечення позову перелічені у ст. 152 ЦПК України.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 153 ч. 1 ЦПК України).

При вищевикладених обставинах, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області, як суд першої інстанції, в провадженні якого перебувала станом на 24.03.2014 року зазначена цивільна справа (ухвала про відкриття провадження у справі від 24.03.2014 року а.с.18), мав право 24.03.2014 року розглянути заяву позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову та постановити по ній ухвалу про накладення арешту на вищезазначене майно (нежитлове приміщення), щодо поділу якого між сторонами у цій справі, як подружжям, виник спір, що відповідає вимогам ст. ст. 151-153 ЦПК України.

Проте, зупинення реалізації вищезазначеної нежитлової будівлі, яка здійснюється як виконавча дія під час примусового виконання судового рішення в іншій справі органами Державної виконавчої служби України, при розгляді цієї справи у порядку цивільного судочинства, не передбачений ЦПК України взагалі, й у тому числі ст. 152 ЦПК України, як вид забезпечення позову.

Оскільки, зупинення будь-яких виконавчих дій чи виконавчого провадження взагалі, у тому числі шляхом звернення стягнення на майно боржника (реалізація майна з прилюдних торгів тощо), яке перебуває у боржника чи інших осіб, в силу вимог Закону України «Про виконавче провадження» є виключною компетенцією державного виконавця та Державної виконавчої служби України, які виконують у примусовому порядку відповідне судове рішення.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги заперечення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині безпідставності вищезазначеної апеляційної скарги ОСОБА_2, оскільки останній не є особою, яка бере участь у справі, та ухвала суду першої інстанції від 24.03.2014 року, яка є предметом оскарження у цій справі, вже скасована самим судом першої інстанції, що її ухвалив.

Оскільки, встановлено, що апелянт ОСОБА_2 є власником вищезазначеного нежитлового приміщення на підставі свідоцтва від 25.03.2014 року, виданого державним нотаріусом Першої Слов'янської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі акта про проведення прилюдних торгів, затверджених Відділом державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції саме від 24.03.2014 року (а.с.113).

Та у виділених матеріалах цивільної справи, які були надані апеляційному суду судом першої інстанції для розгляду вищезазначеної скарги ОСОБА_2, відсутній оригінал чинної станом на час апеляційного розгляду ухвали суду першої інстанції на підтвердження скасування усіх вищезазначених заходів забезпечення позову від 24.03.2014 року і саме 24.03.2014 року.

Так, дійсно за змістом ст. 154 ч. 3 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані у подальшому судом першої інстанції, який розглядає справу.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що у наданих судом першої інстанції виділених матеріалах цивільної справи дійсно міститься лише копія ухвали Слов'янського районного суду Донецької області й лише від 10.04.2014 року й лише про скасування арешту на вищезазначену нежитлову будівлю, тобто без скасування зупинення її реалізації (а.с.72).

Також із наданих апеляційному суду судом першої інстанції виділених матеріалах цивільної справи вбачається, що ОСОБА_2 у подальшому вже був залучений до участі у цій справі в якості відповідача та 09.10.2014 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області знов постановив ухвалу про забезпечення вищезазначеного позову позивача шляхом накладення арешту на вищезазначену нежитлову будівлю із зазначенням, що остання вже належить ОСОБА_2 (а.с.125-126).

Проте, в силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд має розглядати законність та обґрунтованість оскаржуємої ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вимог, заявлених у суді першої інстанції, доказів та матеріалів справи, які саме були наявні на час вирішення 24.03.2014 року оскаржуємою ухвалою судом першої інстанції питання про забезпечення позову позивача у цій справі та які були предметом дослідження судом першої інстанції під час постановлення цієї оскаржуємої ухвали.

При вищевикладених обставинах, доводи апелянта є частково обґрунтованими, а ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості в частині зупинення до набрання рішенням у цій справі законної сили реалізації нежитлової будівлі з тамбуром, ганком, контейнером і кіоском площею 41,8 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, а тому підлягає скасуванню у цій частині з постановленням нової ухвали, якою у задоволенні заяви позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом зупинення до набрання рішенням у цій справі законної сили реалізації нежитлової будівлі з тамбуром, ганком, контейнером і кіоском площею 41,8 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 слід відмовити; в решті ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2014 року про забезпечення позову у цій справі скасувати в частині зупинення до набрання рішенням у цій справі законної сили реалізації нежитлової будівлі з тамбуром, ганком, контейнером і кіоском площею 41,8 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Постановити у цій частині нову ухвалу.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову у цій справі шляхом зупинення до набрання рішенням у цій справі законної сили реалізації нежитлової будівлі з тамбуром, ганком, контейнером і кіоском площею 41,8 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відмовити.

В решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддяСавченко О.В.Стрелець Л.Г.Гончар М.С.