Ухвала суду № 41487544, 21.11.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2817/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 69 Савранський О.А. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.суддівЄльцова В. О. , Карпенко О. В. при секретаріПосипайко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2014 року у справі за заявою ОСОБА_6, заінтересовані особи: ОСОБА_7, Корсунь-Шевченківська міська рада, Корсунь-Шевченківське районне управління юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення ,-

в с т а н о в и л а :

26 серпня 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_7, Корсунь-Шевченківська міська рада, Корсунь-Шевченківське районне управління юстиції, посилаючись на те, що 20 лютого 2007 року вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_8.

Заявник ОСОБА_6 зазначає у заяві, що з ОСОБА_7 вони розпочали спільно проживати з лютого 2006 року, спільно вели та утримували господарство та мали єдиний сімейний бюджет.

В зв'язку з цим ОСОБА_6 звернулася до суду із даною заявою та просила суд встановити факт, що має юридичне значення, встановивши , що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з лютого 2006 року до офіційного вступу у шлюб по 20 лютого 2007 року.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2014 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_6

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подала на нього апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що при постановленні спірного рішення суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи та порушив норми ч. 1 ст. 61, ст.ст. 212, 213 ЦПК України. Просить скасувати рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким встановити факт, що має юридичне значення - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживали однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з лютого 2006 року до офіційного вступу у шлюб, по 20 лютого 2007 року.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується їх підписами на судових повістках - повідомленнях про вручення, від представника апелянта надійшла заява про розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, районний суд повно та всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, постановив правильне по суті і справедливе рішення.

Відмовляючи у задоволенні даної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для задоволення заяви немає, оскільки суд не встановив, що заявник ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в період з лютого 2006 року до офіційного вступу у шлюб, по 20 лютого 2007 року спільно проживали, були пов'язані спільним побутом та мали взаємні права та обов'язки, заявником не зазначено мети встановлення факту, не вказано, як від встановлення даного факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, які юридичні наслідки породжує встановлення факту, про який просить заявник..

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими і відповідають обставинам справи та вимогам закону.

В судовому засіданні встановлено та вбачається із матеріалів справи, що згідно свідоцтва про шлюб від 20 лютого 2007 року заявник ОСОБА_6 зареєструвала шлюб із ОСОБА_7

Згідно свідоцтва про народження від 19 липня 2007 року у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 народився син - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України та п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки.

Згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити, та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини , що передбачено вимогами ст. 258 ЦПК України .

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, термін спільного проживання (не менше п'яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом), крім того, важливою складовою є відсутність спору про право.

До заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу додаються документи та докази того, що між заявником та іншою особою (померлим) мали місце фактичні шлюбні стосунки (свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Згідно до роз'яснення, викладеного у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилалася на доводи, що під час розгляду справи зацікавлена особа ОСОБА_7 підтвердив обставини, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживали однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з лютого 2006 року до офіціального вступу у шлюб, по 20 лютого 2007 року, а саме: спільно вели та утримували домашнє господарство, мали єдиний сімейний бюджет, спільно прийняли рішення народити спільну дитину, а тому вважає апелянт, що суд помилково не взяв дані обставини до уваги, які не потрібно доказувати та помилково не застосував норми ч. 1 ст. 61 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що дані доводи апелянта не підлягають до задоволення, оскільки заявником в суді першої інстанції не доведено мети встановлення даного факту, не зазначено, які юридичні наслідки породжує встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, оскільки в 2007 році шлюбі між ними зареєстровано, та не надано жодного допустимого доказу на підтвердження вимог про визнання цього факту, що також не було зроблено заявником під час розгляду справи в апеляційній інстанції.

Із пояснень, наданих в суді першої інстанції заінтересованою особою ОСОБА_7 вбачається, що він проти задоволення заяви не заперечував, але при цьому пояснити нічого не міг, посилаючись на нерозуміння потреби у такому рішенні та встановленні факту, про який просить заявник.

Виходячи з викладеного, доводи апелянта носять суб'єктивний характер, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Посилання апелянта, що рішення суду першої інстанції є незаконним не підтверджено доказами та не наведено підстав, визначених у ст. 309 ЦПК України, які б давали підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2014 року у справі за заявою ОСОБА_6, заінтересовані особи: ОСОБА_7, Корсунь-Шевченківська міська рада, Корсунь-Шевченківське районне управління юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :