Рішення № 41487100, 17.11.2014, Апеляційний суд міста Києва

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ МІСТА Києва

17 листопада 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого - судді Лапчевської О.Ф.

Суддів Корчевного Г.В., Слободянюк С.В.

при секретарі Басюк Ю.В.

за участю: представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року

У справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним пункту кредитного договору №SME0025661 від 18.11.2011 року щодо третейського застереження, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 33-38/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема не встановлено, що позивач не був ознайомлений зі змістом регламенту третейського суду, та не було досліджено ухвали третейського суду від 28.05.2014 р. про початок розгляду третейської справи в якій зазначено про можливість ознайомитись з вказаним регламентом в мережі Інтернет, що також свідчить про зазначену обставину. Зазначив також, що у відповідності до ст. 27 ЦК України третейське застереження, викладене у п. 6.2 ст. 6 Договору є нікчемним з огляду на те, що ОСОБА_2 був обмежений правом вибору третейського суду та судді. Крім того, спори про захист прав споживачів виключені з підвідомчості третейських судів, кредитний договір підписаний після внесення вказаних змін в ЗУ «Про третейські суди», тобто спірний пункт договору відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, порушує публічний порядок, а тому є нікчемним. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позову.

Справа №761/20847/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/12986/2014Головуючий у суді першої інстанції: Малинников О.Ф.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі наступного.

Судом встановлено, що 18 листопада 2011 року між ОСОБА_2 та ПАТ „Альфа-Банк" було укладено кредитний договір № SМЕ0025661.

Відповідно до п. 6.2. Договору сторони погодились внести до Договору застереження, яке є третейською угодою в розумінні ст. 12 Закону України «Про третейські суди» про те, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з цим Договором та розгляд і вирішення всіх не вирішених Сторонами шляхом переговорів спорів, які виникають або можуть виникнути між сторонами з питань виконання, зміни, розірвання ними цього Договору відбувається у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його Регламенту.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 6, 627 ЦК України про те, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості та ст. 203 ЦК України, якою визначено перелік підстав для визнання правочину недійсним, прийшовши до висновку, що позивачем не надано жодних доказів порушенням указаних вимог при укладанні договору кредиту в частині умов про третейське застереження, а домовленість сторін у кредитному договорі про звернення за вирішенням спорів до третейського суду ніяким чином не порушує права позивачки, а спірний пункт цього договору не протирічить чинному законодавству. Передбачаючи у договорах третейський порядок врегулювання спорів, сторони реалізують свої права, передбачені ст.55 Конституції України, що є не угодою про відмову у зверненні до суду, а процесуальним правом, передбаченим Конституцією України та процесуальним законодавством.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою визнання недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Ч. 2 ст. 1 ЗУ «Про третейські суди» передбачає, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків передбачених законом.

Законом України від 03 лютого 2011 року № 2983-VI «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Цей закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

Отже на час виникнення спірних правовідносин (18.11.2011 року) Закон України «Про третейські суди» містив заборону на укладення третейської угоди.

Оскільки кредитний договір укладений 18.11.2011 року, містить третейське застереження, тобто після внесення вище вказаних змін, колегія суддів приходить до висновку про те, що пункт 6.2 договору щодо третейського застереження, суперечить законодавству, що є підставою для визнання його недійсним з моменту його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року -скасувати, постановивши нове рішення наступного змісту.

Визнати недійсним пункт 6.2 кредитного договору №SME0025661, укладеного 18 листопада 2011 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» з моменту його укладення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», МФО 300346, ЄДРПОУ 23494714, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, в дохід держави судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції та 60 грн. 90 коп. в суді апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: