Постанова № 41457258, 13.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2014 р. Справа№ 910/14867/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Воскобойник М.Т.

відповідача - Разумов М.А.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

на рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2014 р.

у справі № 910/14867/14 (суддя - Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТ-ЖИТЛО-ЮГ»

до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

про розірвання договору іпотеки

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТ-ЖИТЛО-ЮГ» (далі - позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі - відповідач) про розірвання іпотечного договору від 29.09.2011 р., зі всіма змінами та доповненнями, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ПРИВАТ-ЖИТЛО-ЮГ», посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 1342.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/14867/14 від 23.09.2014 р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/14867/14 від 23.09.2014 р., Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про повну відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що зміна економічної ситуації та факт зменшення попиту на користування послугами рекреаційного характеру, які надає позичальник, а також укладання позивачем з відповідачем іпотечного договору, в якості забезпечення зобов'язань позичальника перед банком, є комерційним ризиком позивача, а тому такі обставини не можуть бути підставами для розірвання іпотечного договору або для невиконання зобов'язань за зазначеним договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2014 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/14867/14, а розгляд справи призначено на 13.11.2014 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

25.07.2008 р. між ТОВ «Санаторний комплекс «САКИ» та Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» було укладено кредитний договір № 11КБ/2008 (далі - кредитний договір).

В подальшому, 29.09.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТ-ЖИТЛО-ЮГ» (далі -іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (далі - іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 29.09.2011 р. та зареєстрований в реєстрі за № 1342 (далі - договір іпотеки).

Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань, зазначених в п. 1.2 договору, передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, зазначене в п. 2.1 договору (далі - предмет іпотеки), а іпотекодержатель приймає його в іпотеку на умовах, визначених у договорі.

Згідно з п. 1.2 договору іпотеки іпотекою за цим договором забезпечується виконання позичальником зобов'язань перед іпотекодержателем, що виникають з кредитного договору № 11КБ/2008 від 25.07.2008 р., а також договорів про внесення змін (доповнень) до нього, додатків до нього, що є невід'ємними його частинами, якщо такі будуть укладені між сторонами в подальшому, в тому числі щодо строку виконання зобов'язань, суми кредиту, процентів за користування кредитом (збільшення/зменшення), комісій, пені та штрафів, а також інших обов'язкових платежів.

Відповідно до умов цього договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, яким є земельна ділянка площею 17,0394 га, кадастровий номер 4810137200:004:0020, що знаходиться на території Лагерного поля в Центральному районі в м. Миколаєві (п. 2.1 договору іпотеки).

Як передбачено п. 6.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором кредиту, цим договором іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги в повному обсязі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Встановлено, що за період з моменту укладення договору іпотеки та до 20.03.2014 р. жодних претензій з боку відповідача або прохань з боку боржника щодо неможливості виконання кредитного договору до позивача не надходило.

Однак, 26.03.2014 р. від ТОВ «Санаторний комплекс «САКИ» на адресу позивача надійшов лист № 21/03-06, в якому останній повідомлявся про те, що у зв'язку зі складною суспільно-політичною ситуацією у АР Крим та анексією Російською Федерацією Криму, боржник фактично зупинив свою діяльність по незалежним від підприємства причинам.

В свою чергу, 22.04.2014 р. ТОВ «ПРИВАТ-ЖИТЛО-ЮГ» надіслав на адресу ПАТ «ВТБ Банк» листа з пропозицією розірвати іпотечний договір від 29.09.2011 р. у зв'язку з істотною зміною обставин.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на ситуацію, що склалась на території Криму, а саме, окупація території України підрозділами збройних сил Російської Федерації, укладення договору між Російською Федерацією і Республікою Крим про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів - Республіки Крим та міста федерального значення - Севастополь, як наслідок, інтеграції нових суб'єктів Російської Федерації в економічну, фінансову, кредитну та правову системи Російської Федерації, законодавче та інше нормативно-правове регулювання діяльності на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя законодавством Російської Федерації.

Вищезазначені події призвели до істотної зміни обставин, якими іпотекодавець керувався при укладання договору іпотеки, ці обставини змінилися настільки, що якби останній міг би це передбачити, він не укладав би вказаний договір іпотеки або укладав би його на інших умовах.

Позивач зазначає, що в момент укладення договору іпотеки сторони виходили з того, що така зміна обставин, як фактичне здійснення господарської діяльності боржника на території іншої (анексованої) держави та у спосіб, який буде передбачений законодавством РФ, не настане. Зміна таких обставин зумовлена причинами, які іпотекодавець не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, так як діяльність боржника безпосередньо пов'язана з його місцем розташування. Виконання договору іпотеки позбавило б позивача того, на що він розраховував при його укладенні, тобто фактично позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а тому є правові підстави для розірвання договору іпотеки в судовому порядку в рамках ст. 652 ЦК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як передбачено ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як передбачено ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 4 ст. 188 ГК України, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як передбачено ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності, в тому числі, прав і законних інтересів юридичних осіб (ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Відповідно до ч. 6 ст. 5 вищевказаного Закону відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Згідно з положеннями «Договору між Російською Федерацією і Республікою Крим про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів» з дня прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим у складі Російської Федерації утворюються нові суб'єкти - Республіка Крим та місто федерального значення Севастополь. З дня прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення у складі Російської Федерації нових суб'єктів діє перехідний період, протягом якого врегульовуються питання інтеграції нових суб'єктів Російської Федерації в економічну, фінансову, кредитну та правову системи Російської Федерації. Законодавчі та інші нормативні правові акти Російської Федерації діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя з дня прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення у складі Російської Федерації нових суб'єктів, якщо інше не передбачено законодавством Російської Федерації.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Як передбачено ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Встановлено, що позивач при укладанні договору іпотеки не міг передбачити настання обставин тимчасової окупації території України, зокрема АР Крим, внаслідок збройної агресії Російської Федерації та встановлення особливого правового режиму на цій території, що зумовило призупинення позичальником своєї діяльності.

Крім того, така зміна обставин зумовлена причинами, які позивач, як заінтересована сторона, не міг усунути після їх виникнення при всій його турботливості та обачності.

Подальше виконання умов договору іпотеки призведе до порушення співвідношення майнових інтересів сторін, і позбавить позивача того, на що він розраховував при укладенні договору іпотеки.

Також, із суті укладеного договору іпотеки або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни цих обставин несе позивач.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТ-ЖИТЛО-ЮГ», які ґрунтуються на ст. 652 ЦК України, про розірвання іпотечного договору від 29.09.2011 р., зі всіма змінами та доповненнями, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ПРИВАТ-ЖИТЛО-ЮГ», є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2014 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2014 р. у справі № 910/14867/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/14867/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран