Постанова № 41457237, 12.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2014 р. Справа№ 910/12740/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Самсіна Р.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Яворенко С.М. - дов. б/н від 17.01.2014р.

від позивача: Катруха В.А. - дов. № 2275-НЮ від 05.08.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2014р. (повний текст підписано 11.09.2014р.)

у справі № 910/12740/14 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«ТОРГОВИЙ ДІМ «ЕНЕРГЕТИЧНЕ МАШИНОБУДІВНИЦТВО»

до Державного територіально-галузевого об'єднання

«Південно-Західна залізниця» в особі відокремленого підрозділу

Дарницька дистанція колії

про стягнення 1 204 168, 00 грн.

В судовому засіданні 12.11.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЕНЕРГЕТИЧНЕ МАШИНОБУДІВНИЦТВО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» в особі відокремленого підрозділу Дарницька дистанція колії про стягнення 1 072 087, 66 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що за договором про відступлення права вимоги б/н від 26.02.2014р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЕНЕРГЕТИЧНЕ МАШИНОБУДІВНИЦТВО» перейшло право вимоги до відповідача - Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» щодо належного виконання всіх зобов'язань за договором підряду № ПЗ/П-132253/НЮ від 04.10.2013р., а тому просив стягнути з відповідача 995 294, 17 грн. заборгованості, 76 793, 49 грн. пені та 21 441, 76 грн. судового збору.

В судовому засіданні 21.07.2014р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, яка фактично є заявою про зміну предмету позову, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 995 294, 17 грн. заборгованості, 77 142, 12 грн. пені, 16 606, 42 грн. 3% річних, 115 125, 40 грн. інфляційних втрат та 24 084, 00 грн. судового збору.

Подана заява прийнята місцевим господарським судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2014р. у справі № 910/12740/14 позов задоволено.

Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» в особі відокремленого підрозділу Дарницька дистанція колії на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЕНЕРГЕТИЧНЕ МАШИНОБУДІВНИЦТВО» 995 294, 17 грн. боргу, 77 142, 12 грн. пені, 16 606, 42 грн. 3% річних, 115 125, 40 грн. інфляційних втрат та 24 083, 36 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, позов розглянуто до неналежного відповідача.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» 01.10.2014р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 12.11.2014р.

29.10.2014р. від позивача надійшла заява, в якій останній повідомив про сплату відповідачем заборгованості в розмірі 995 297, 17 грн.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 12.11.2014р. представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.11.2014р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ-ІНВЕСТ» (підрядник за договором) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (відповідач, замовник за договором) укладено договір підряду №ПЗ/П-132253/НЮ, відповідно до п. 1.1. якого підрядник зобов'язується виконати за завданням відповідача роботи з фарбування металевих прогонових споруд залізничного мосту на 846/847 км. дільниці Київ-Московський-Дарниця, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно п. 3.1. договору ціна цього договору становить 1 043 463, 90 грн., згідно з додатком № 1 до цього договору.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що розрахунок за виконані роботи замовник здійснює протягом 10 банківських днів після підписання актів приймання виконаних підрядних робіт.

Відповідно до п. 4.2. договору замовник здійснює проміжні платежі за фактично, поетапно виконані роботи на підставі акту приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін.

Оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом 10 банківських днів після підписання сторонами акту приймання окремих етапів робіт. Розрахунки проводяться за фактично виконані фізичні об'єми з врахуванням фізичної властивості використаних матеріалів (п. 4.7. договору).

Пунктом 5.4. договору передбачено, що роботи вважаються якісними та повністю завершеними після підписання сторонами відповідного акту приймання виконаних підрядних робіт згідно додатку 2 БНіП 03.04.03-85.

Відповідно до п. 7.2. договору за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки.

Цей договір, згідно п. 11.1., набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2013р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору підряду №ПЗ/П-132253/НЮ від 04.10.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ-ІНВЕСТ» виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 995 294, 17 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) № 1 за жовтень 2013р. на суму 240 273, 70 грн., № 2 за листопад 2013р. на суму 511 871, 51 грн., № 3 за грудень 2013р. на суму 243 148, 96 грн. та довідками про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2013р. на суму 240 273, 70 грн., за листопад 2013р. на суму 511 871, 51 грн., за грудень 2013р. на суму 243 148, 96 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін договору підряду (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи (а. с. 30-47).

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору підряду, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ-ІНВЕСТ» було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання згідно договору підряду №ПЗ/П-132253/НЮ від 04.10.2013р.

Про належне виконання підрядником своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення умов договору підряду.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за виконані роботи розрахунок не провів, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 995 294, 17 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного договору №ПЗ/П-132253/НЮ від 04.10.2013р. вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частинами 1, 2 ст. 854 Цивільного кодексу України унормовано, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що розрахунок за виконані роботи замовник здійснює протягом 10 банківських днів після підписання актів приймання виконаних підрядних робіт.

З огляду на викладене та враховуючи, що роботи, передбачені договором підряду №ПЗ/П-132253/НЮ від 04.10.2013р., були повністю та належним чином виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ-ІНВЕСТ» та прийняті відповідачем, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін договору актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, відповідач зобов'язаний згідно умов договору протягом 10 календарних днів з дати підписання відповідного акту виконаних робіт оплатити виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ-ІНВЕСТ» роботи.

Судом встановлено, що 26.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ-ІНВЕСТ» (первісний кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЕНЕРГЕТИЧНЕ МАШИНОБУДІВНИЦТВО» (позивач, новий кредитор за договором) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором підряду №ПЗ/П-132253/НЮ від 04.10.2013р. (далі - основний договір), укладеним між первісним кредитором та Державним територіально-галузевим об'єднанням (ДТГО) «Південно-Західна залізниця» (далі - боржник).

Згідно п. 1.2. договору про відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від Державного територіально-галузевого об'єднання (ДТГО) «Південно-Західна залізниця», що є замовником за договором підряду №ПЗ/П-132253/НЮ належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

Пунктом 2.2. договору про відступлення права вимоги сторони погодили, що первісний кредитор зобов'язаний протягом 3 робочих днів з дати підписання даного договору повідомити Державне територіально-галузеве об'єднання (ДТГО) «Південно-Західна залізниця», що є замовником за договором підряду №ПЗ/П-132253/НЮ про відступлення права вимоги новому кредитору.

Цей договір, згідно п. 4.1., набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами свої зобов'язань за цим договором.

Згідно ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами ст. 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно вимог ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Статтею 518 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Листом від 26.02.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ-ІНВЕСТ» повідомлено відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні.

Відповідачем заперечень на повідомлення про заміну кредитора не подавалось.

З матеріалів справи вбачається, що 14.05.2014р. позивач, з посиланням на договір про відступлення права вимоги від 26.02.2014р., звернувся до відповідача з досудовою претензією про сплату заборгованості за договором підряду №ПЗ/П-132253/НЮ від 04.10.2013р. в розмірі 995 294, 17 грн. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Судом встановлено, що відповідач не виконав свій обов'язок щодо оплати заборгованості за договором підряду №ПЗ/П-132253/НЮ від 04.10.2013р., право вимоги на яку перейшло до позивача згідно договору про відступлення права вимоги від 26.02.2014р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 995 294, 17 грн. заборгованості, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, посилання апелянта на розбіжності в номері договору підряду та даті його підписання, які зазначені на першій сторінці в актах ф. КБ-2в та ф. КБ-3 (наданих позивачем суду та наявних у відповідача) за спірний період, не спростовують факт виконання первісним кредитором робіт (вид, об'єм, ціна), зазначених в актах, та прийнятих відповідачем, та дати підписання актів уповноваженими представниками сторін.

Крім того, оскільки договором про відступлення права вимоги від 26.02.2014р. не передбачено жодних обмежень щодо відступлення права вимоги, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, позивачем (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) заявлено вимоги про стягнення з відповідача 77 142, 12 грн. пені на підставі п. 7.2. договору підряду.

Згідно п. 1.2. договору про відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від Державного територіально-галузевого об'єднання (ДТГО) «Південно-Західна залізниця», що є замовником за договором підряду №ПЗ/П-132253/НЮ належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

Відповідно до п. 7.2. договору підряду за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 77 142, 12 грн. пені є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, позивачем (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) заявлено вимоги про стягнення з відповідача 16 606, 42 грн. 3% річних та 115 125, 40 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи зі змісту статей 512-514 Цивільного кодексу України та умов договору про відступлення права вимоги від 26.02.2014р., до позивача, як нового кредитора, перейшли всі права первісного кредитора у зобов'язанні, в тому числі і право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних, яке встановлено безпосередньо законом за порушення грошового зобов'язання (зазначена позиція також викладена в постанові Вищого господарського суду України від 02.11.2011р. по справі № 20/89).

Таким чином, колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 16 606, 42 грн. 3% річних та 115 125, 40 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про незаконність подачі позову та вирішення судом спору про стягнення коштів з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» в особі відокремленого підрозділу Дарницька дистанція колії, який не є юридичною особою, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про банки і банківську діяльність», юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Як вбачається з матеріалів справи та рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2014р., зокрема його резолютивної частини, судом розглянуто позов до юридичної особи та вирішено спір щодо стягнення коштів саме з юридичної особи - Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», з зазначенням її адреси та коду ЄДРПОУ, проте в особі відокремленого підрозділу, що жодним чином не суперечить нормам чинного законодавства.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 04.09.2014р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2014р. у справі № 910/12740/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2014р. у справі № 910/12740/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/12740/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 17.11.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Р.І. Самсін