Ухвала суду № 41452553, 06.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року м. Київ К/800/48107/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Юрченко В.П.

Суддів Сіроша М.В.

Усенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2014

у справі № 808/7249/13-а

за позовом Приватного підприємства «Енергодаррембуд»

до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізької області

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Енергодаррембуд» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дії Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізької області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача за результатами якої складений акт від 05.03.2013 №192/22-14/33561792 та визнання протиправними, та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2013 №0000512200, №0000522200 від 29.04.2013, №0000532200.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2014, позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі направлення від 18.02.2013 №29 та наказу від 18.02.2013 №120 в період з 18.02.2013 по 26.02.2013 податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.

За наслідками перевірки 05.03.2013 складено акт перевірки, відповідно до якого встановлено порушення позивачем: пп. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, що спричинило завищення від'ємного значення з податку на додану вартість

На підставі акту перевірки 29.04.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0000512200, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток в розмірі 1784690,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 381487,75 грн.;

- №0000522200, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість в розмірі 2197662,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 385539,75 грн.;

- №0000532200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3580,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги Приватного підприємства «Енергодаррембуд» залишені без задоволення.

Як встановлено судами, між позивачем та ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», як Замовником, було укладено договір № 3152 від 05.10.2012 р. про закупівлю послуг за державні кошти (за результатами тендерних торгів), відповідно до якого, позивач зобов'язаний був надати послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту інших машин спеціального призначення.

Також судами встановлено, що позивачем укладалися договори з субпідрядниками (на виконання вищезазначеного договору) про надання послуг, виконання робіт та придбання матеріалів з контрагентами ТОВ «Біо Енергія», ТОВ «Укрпромтехснаб», ТОВ «НВО «МСК-Інвест», ТОВ «Будівельна компанія СТ», ТОВ «Інфо-тех-монтаж», ПП «Транс Атлантика Сервіс», ТОВ «Анкей».

Факт здійснення господарських операцій між Приватним підприємством «Енергодаррембуд» та зазначеними контрагентами підтверджується належною сформованою первинною документацією, а саме: копіями договорів, актами приймання робіт, податковими та видатковими накладними, виписками з банківських рахунків про здійснення оплати, кошторисною документацією.

Крім того, наданими первинними документами підтверджено виконання основного договору між позивачем та ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», відповідно до якого, певні роботи та послуги виконані також субпідрядниками.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»)

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Аналогічні положення наведені і в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Біо Енергія», ТОВ «Укрпромтехснаб», ТОВ «НВО «МСК-Інвест», ТОВ «Будівельна компанія СТ», ТОВ «Інфо-тех-монтаж», ПП «Транс Атлантика Сервіс», ТОВ «Анкей» належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а тому є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізької області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2014 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.П. Юрченко Судді(підпис)М.В. Сірош (підпис)Є.А. Усенко