Ухвала суду № 41452484, 06.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" листопада 2014 р. м. Київ К/800/34733/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Усенко Є.А., Сіроша М.В., за участю секретаря судового засідання - Іванова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Ексімтранссервіс-Південь»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014

у адміністративній справі № 1570/7550/2012

за позовом Приватного підприємства «Ексімтранссервіс-Південь»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексімтранссервіс-Південь» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0006051502 від 29.11.2012 та визнання дій відповідача щодо його прийняття неправомірними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2013 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби від №0006051502 від 29.11.2012. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби задоволено. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2013 скасовано. Прийнято нову постанову про відмову у позові приватного підприємства «Ексімтранссервіс-Південь» до Державної податкової інспекції в Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ПП «Ексімтранссервіс-Південь» у податковій звітності з податку на додану вартість, а саме: декларації з ПДВ за червень 2012 року (№ 9042049824 від 20.07.2012) та липень 2012 року (№ 9050473201 від 20.08.2012), уточнюючого розрахунку за червень 2012 року (№ 9045024441 від 31.07.2012). За результатами проведеної перевірки відповідач склав акт від 28.09.2012 №2100/15-218/33567045, згідно з висновками якого, ПП «Ексімтранссервіс-Південь» порушило підпункти 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та підпункт 4.6.6. пункту 4.6 Розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 41 від 25.01.2011, а саме: до залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду, підприємством помилково було включено суму у розмірі 4 958 633,00 грн.

До такого висновку відповідач дійшов внаслідок встановлення за результатами перевірки розбіжностей між залишком від'ємного значення (рядок 24 декларації) попереднього звітного періоду (червень 2012 року), що становив 7 989 475,00 грн. та залишком від'ємного значення (рядок 24) поточного звітного періоду (липень 2012 року), що склав 12 948 108,00 грн., різниця між якими складає 4 958 633,00 грн.

На підставі вказаного акта відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 29.11.2012 №0006051502 форми «В4», яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 958 633,00 грн. за звітний період липень 2012 року.

Судами встановлено, що сума податку на додану вартість у розмірі 4 958 633,00 грн., заявлялась позивачем до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у попередніх податкових періодах, починаючи з 2009 року, але не була відшкодована позивачу, у зв'язку з чим, ПП «Ексімтранссервіс-Південь» включив дану суму ПДВ до рядка 24 декларації за липень 2012 року. У такий спосіб позивач намагався змінити напрямок отримання бюджетного відшкодування із рахунка платника у банку на зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних податкових періодах.

Крім того, судами встановлено, що за результатами попередніх перевірок ПП «Ексімтранссервіс-Південь» була зменшена сума залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 12 884 984,00 грн. та зменшено бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку на 3 447 377,00 грн., про що видано податкові повідомлення-рішення від 28.12.2009 №0000532350/0, від 19.02.2010 №0001461502/0 та від 19.02.2010 №0001451502/0, які оскаржені ПП «Ексімтранссервіс-Південь» у судовому порядку та постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 у справі № 2-а-7535/10/1570 вказані податкові повідомлення-рішення були визнані протиправними та скасовані.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що включення платником податків сплачених в ціні придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг) сум ПДВ до податкового кредиту та в подальшому до бюджетного відшкодування чи до залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відповідно до вимог Податкового кодексу України є правом платника податку, а тому за наявності підтвердження такого права, Податковий кодекс України не обмежує його у можливості відображати у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного податкового періоду, суми цього відшкодування у бажаному ним розмірі в межах підтвердженої суми від'ємного значення з ПДВ.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи судове рішення суду першої інстанції, посилався на те, що аналіз положень статті 200 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Мінфіну України від 25.11.2011 № 1492 дає підстави для висновку, що декларування в якості бюджетного відшкодування протягом 2009-2010 років суми ПДВ 4 958 633 грн. на рахунок платника у банку виключає можливість відображення цієї суми в деклараціях з ПДВ у наступних податкових періодах, оскільки зворотне становище призводить до подвійного користування позивачем сумами ПДВ.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими, а висновки суду першої інстанції вважає правильними та такими, що ґрунтуються на повному і об'єктивному з'ясуванні всіх обставин по справі, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пунктів 200.6, 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів; платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Наведена норма Податкового кодексу України не передбачає обмежень щодо виправлення платником податків самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, у будь-якому рядку такої декларації. Не міститься таких обмежень і в інших нормах Кодексу.

Випадком, коли платник податку не може виправити виявлену помилку, є закінчення строків давності, визначених у статті 102 Податкового кодексу України (1095 днів). Також у пунктах 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав уточнюючий розрахунок за червень 2012 року у межах строків, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.

З огляду на те, що сума податку на додану вартість, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку не була йому відшкодована, суд дійшов висновку про те, що включення такої невідшкодованої суми у рядок 24 податкової декларації з податку на додану вартість, не можуть розцінюватися як порушення законодавства України.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», Суд визначив, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу (994_535) має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. У зв'язку з цим Суд зауважує, що в даній справі спір стосується не конкретної суми відшкодування ПДВ або компенсації за затримку у його виплаті, а загального права заявника відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість». Суд зауважує, що ознайомившись із критеріями та вимогами, встановленими національним законодавством, заявник мав достатньо підстав сподіватись на відшкодування ПДВ, який він сплатив під час здійснення своєї господарської діяльності, так само як і на компенсацію за затримку його виплати. Навіть якщо окрема вимога щодо відшкодування ПДВ може бути предметом перевірки та оскарження компетентними державними органами, відповідні положення Закону України «Про податок на додану вартість» не вимагають попереднього судового розгляду цієї вимоги з метою підтвердження права компанії на відшкодування.

Враховуючи наведене, зважаючи на відсутність порушення визначення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність зменшення позивачеві податковим органом розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Відповідно до положень статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу приватного підприємства «Ексімтранссервіс-Південь» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 - скасувати, та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2013.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.П.Юрченко

Є.А. Усенко

М.В.Сірош