Ухвала суду № 41452480, 23.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/10608/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Зайцева М.П.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012

у справі № 2а-1607/7049/11

за позовом Науково-виробничого підприємства "Фероліт"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Науково-виробниче підприємство "Фероліт" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011, за результатами перевірки складено акт № 5250/23-308/31103705 від 02.08.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем г п. п. 7.2.1 , п. п. 7.2.6 п. 7.2, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000712301/2631, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість загалом в сумі 523 538 грн.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0000712301/2631 від 16.08.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 286 355 грн. 47 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 71 588 грн. 87 коп. суди попередніх інстанцій виходили з того, що в матеріалами справи доведено реальність господарської операції з поставки брухту та відходів металів від ПП "Євромет-Н", ТОВ "БІК" до НВП "Фероліт", встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаного товару податку на додану вартість в сумі 183 682 грн. 47 коп. та використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій.

В свою чергу, як з'ясовано судами попередніх інстанцій, на підтвердження фактичного виконання господарських операцій з придбання брухту чорного металів, послуг з перевезення вантажів позивачем подано належним чином оформлені податкові та видаткові накладні, банківські виписки, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, акти приймання та походження металів, акти про походження брухту.

При цьому відповідачем не спростовано, що понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Відтак, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій факт реального здійснення спірних господарських операцій, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку-покупця на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від інших осіб, в тому числі від перебування постачальників за юридичною адресою, правильності ведення ними бухгалтерського та податкового обліку, сплати контрагентами податку до бюджету або подальшої їх ліквідації (за умови, що на момент виконання поставок вони перебували в Єдиному державному реєстрі та мали статус платників податку на додану вартість, як у даному випадку), висновок суду про відсутність у контролюючого органу правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для

призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012 у справі № 2а-1607/7049/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012 у справі № 2а-1607/7049/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді М.П. Зайцев О.І. Степашко