Ухвала суду № 4144005, 08.07.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2009 р. Справа № 17/47

За позовом Фірми SIA "IECAVNIEKS" Латвія, м.Рига

до відповідача Приватного підприємства «Мавіотос»

про стягнення в сумі 42750 доларів США

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача : представник Жолудь І.О. (довіреність №888 від 01.04.2009 року);

від відповідача : представник Хомюк В.Я. (довіреність б/н від 01.12.2008 року)

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ :

Фірма SIA "IECAVNIEKS" звернулась до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Мавіотос»про стягнення попередньої оплати в розмірі 42750 доларів США за пиломатеріали, які відповідач зобов'язався поставити згідно контракту №5 від 30.11.2005 року.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.05.2008 року у справі № 17/47 задоволено позов фірми SIA "IECAVNIEKS" до Приватного підприємства «Мавіотос»стягнено з останнього 42750 дол. США та судові витрати: 427,5 дол. США по сплаті державного мита, 118 грн. в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2008 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «Мавіотос»залишено без задоволення, а рішення від 29.05.2008 року господарського суду Рівненської області - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2008 року касаційну скаргу приватного підприємства «Мавіотос»задоволено частково: рішення від 29.05.2008 року господарського суду Рівненської області та постанову від 23.07.2008 року Львівського апеляційного господарського суду у справі №17/47 господарського суду Рівненської області скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, Вищим господарським судом України зазначено, що під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір. Зокрема, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що попередніми судовими інстанціями не було надано юридичної оцінки питанню своєчасного здійснення фірмою SIA "IECAVNIEKS" дій які б сприяли забезпеченню передачі та одержанню товару за Контрактом; судами фактично не було встановлено правового статусу фізичної особи Дайніса Лаздиньша, оскільки, в Контракті вказана особа зазначена як така, що діє на підставі довіреності, проте судами не надано правової оцінки якої саме.

Позовні вимоги фірми SIA "IECAVNIEKS" мотивовані наступним: позивачем укладено з відповідачем Контракт на поставку пиломатеріалів №5 від 30.11.2005 року; на виконання умов Контракту згідно з рахунком виставленим відповідачем, позивачем здійснено попередню оплату в розмірі 42750 доларів США. Приватне підприємство «Мавіотос»поставку пиломатеріалів не здійснило, отримані грошові кошти не повернуло. В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши, що ним дійсно, в якості попередньої оплати згідно Контракту, отримано від відповідача вказану попередню оплату в розмірі 42750 доларів США. Проте, повернути отримані кошти відмовився, пояснивши, що ПП «Мавіотос»телефоном та через мережу Інтернет у відповідності до умов Контракту пропонувало позивачу забрати пиломатеріали.

Представником відповідача подано суду клопотання про зупинення розгляду справи, у якому він просить зупинити провадження у справі до надання підтверджуючої інформації Санкт-Петербурзькою торгово-промисловою палатою про існування Міжнародного комерційного арбітражного суду при Санкт-петербурзькій торгово-промисловій палаті.

Клопотання відхилене судом з наступних міркувань: відповідно до положень ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Відповідачем у клопотанні не зазначено жодної з підстав зупинення провадження у справі, передбачених ст.79 ГПК України.

За клопотанням відповідача, погодженим з позивачем, строк розгляду справи продовжений судом на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 18.06.2009 року по 08.07.2009 року.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, іноземні підприємства і організації мають право звертатися до господарських згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захист своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Іноземні підприємства організації мають процесуальні права і обов'язки нарівні з підприємствами і органа України.

Згідно ст.124 ГПК України, господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій.

Частиною 1 ст.75 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Відповідно до п.11 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках визначених законом України та міжнародним договором України.

Статтею 1 Договору між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах, ратифікованого Законом України №452/95-ВР від 22.11.1995 року встановлено: 1. Громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території другої Договірної Сторони стосовно своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом, як і громадяни цієї Договірної Сторони. Це відноситься також і до юридичних осіб, які створені відповідно до законодавства однієї з Договірних Сторін. 2. Громадяни однієї Договірної Сторони мають право вільно звертатись до судів, прокуратури, установ нотаріату (які надалі іменуються "установи юстиції") та до інших установ другої Договірної Сторони, до компетенції яких відносяться цивільні (в тому числі трудові, житлові), сімейні та кримінальні справи, можуть виступати в них, порушувати клопотання, подавати позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, як і власні громадяни».

Згідно з ч.1 ст.20 Договору між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах, якщо даний Договір не встановлює іншого, суди кожної з Договірних Сторін компетентні розглядати цивільні, сімейні та трудові справи, якщо відповідач має на її території місце проживання. За позовами до юридичних осіб суди компетентні, якщо на території даної Договірної Сторони знаходиться орган управління, представництво або філія юридичної особи.

З врахуванням вищевказаних норм законів України та міжнародного договору, дана справа підвідомча та підсудна господарському суду Рівненської області із застосуванням матеріального права України.

Між Фірмою SIA "IECAVNIEKS" в особі Дайніса Лаздиньша, який діє на підставі довіреності, та Приватним підприємством «Мавіотос» в особі директора Василевича Миколи Федоровича укладений контракт №5 від 30.11.2005 року (далі - Контракт) (а.с.7-10), згідно умов якого відповідач зобов'язався продати, а позивач купити пиломатеріали вказані в додатках до контракту в кількості 150 м.куб.. Частина 11 Контракту містить юридичні адреси та банківські реквізити сторін. Контракт підписаний директором ПП «Мавіотос» Василевичем М.Ф. та директором Фірми SIA "IECAVNIEKS" Дайнісом Лаздиньшем і скріплений печатками сторін.

Представником позивача в судове засідання надано Довідку Міністерства юстиції Латвійської республіки реєстру підприємств №12-3-128669 в якій зазначено, що Дайніс Лаздиньш 16.06.2004 року призначений на посаду голови правління Товариства з обмеженою відповідальністю «Іецавнієкс» (єдиний реєстраційний номер №40003476612) з правом представляти товариство капіталовкладень окремо; звільнений з посади 17.03.2006 року. Крім того представником позивача на вимогу суду надано копію Статуту (нова редакція) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ієцавнієкс» (затверджений 28.09.2006 року, зареєстрований в Комерційному реєстрі Латвійської республіки 02.10.2006 року, єдиний реєстраційний номер №40003476612). Відповідно до п.3 вищевказаного Статуту виконавчою інституцією товариства є Правління. Правління товариства складається з шести членів правління, кожен з яких має право представляти інтереси товариства окремо.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного кодексу України у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Контракт між сторонами укладений 30.11.2005 року, тобто на момент укладення контракту Дайніс Лаздиньш перебував на посаді голови правління Фірми Фірми SIA "IECAVNIEKS", а відтак відповідно до статутних документів мав повноваження на його підписання від імені товариства, при цьому в Довідці не вказано жодних обмежень стосовно представництва Фірми SIA "IECAVNIEKS" Дайнісом Лаздиньшем.

Також слід зазначити, що умовою чинності правочину є дотримання вимог щодо його змісту, дієздатності, характеру волевиявлення, форми, ставлення до настання наслідків, тощо.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Суд вважає, що позивач в подальшому схвалив, укладений Дайнісом Лаздиньшем від імені Фірми SIA "IECAVNIEKS" Контракт №5 від 30.11.2005 року, шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину, а саме: здійснивши попередню оплату згідно виставленого ПП «Мавіотос» рахунку-фактуру №14 від 05.12.2005 року за продукцію згідно Контракту №5 від 30.11.2005 року.

Схвалення правочину Фірмою SIA "IECAVNIEKS" свідчить про чинність Контракту з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на позивача усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.

Згідно п.3.2. Контракту товар поставляється окремими партіями протягом строку дії Контракту, об'єми та строки поставок партій товару визначаються заявками Покупця та узгоджуються сторонами до визначеної дати поставки.

В пункті 7.4 Контракту №5 від 05.12.2005 року зазначено, що якщо сторони не можуть дійти згоди по спірних питаннях шляхом переговорів протягом 30 днів даний спір підлягає вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті м.С.Петербург, при цьому рішення арбітражу є остаточним та обов'язковим для обох сторін.

Після початку нового розгляду справи №17/47 представником відповідача подано суду клопотання, в якому ПП «Мавіотос» просить припинити провадження у справі, мотивуючи існуванням в укладеному Контракті арбітражного застереження про орган розгляду спору; відтак відповідач вважає, що. відповідно до п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, даний спір не підлягає розгляду господарським судом Рівненської області. Представник позивача заперечив проти поданого ПП «Мавіотос» клопотання, при цьому зазначив, що арбітражне застереження не може бути виконане, оскільки при укладенні Контракту сторонами невірно вказано назву третейського суду; крім того, представник позивача стверджує, що третейського суду, вказаного в Контракті, не існує.

Вищевказане клопотання відхилене судом з огляду на наступне:

Відповідно до ст.7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

У разі подання позову, зазначеного в пункті 1 цієї статті, арбітражний розгляд проте може бути розпочато або продовжено і арбітражне рішення може бути винесено, поки сперечання про підсудність чекають розв'язання в суді.

Відповідно до п.3 ст.2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958 господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Так, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.

З'ясування обставин, пов'язаних з недійсністю арбітражної угоди, втратою нею чинності або з неможливістю її виконання, може бути здійснене господарським судом лише за результатами судового розгляду, проведеного в установленому законом порядку. Тому за наявності арбітражної угоди суд не повинен відмовляти у прийнятті позовної заяви з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК, але має прийняти її до розгляду, а в разі відсутності зазначених обставин - припинити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 названого Кодексу. Якщо ж такі обставини буде встановлено, то справа підлягає розгляду по суті.

Сторони не надали суду доказів існування та доказів правильного викладення назви Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті М.С.Петербург.

З огляду на вищевказане суд робить висновок, що пункт 7.4. Контракту не може бути виконаний сторонами, оскільки арбітражна установа, зазначена сторонами в Контракті не існує, відтак справа підлягає розгляду по суті.

Згідно п. 9.5 Контракту № 5 від 30.11.2005 року сторони погодили, що вантаж має бути виготовлено протягом трьох місяців з дати перерахування коштів на рахунок продавця. В іншому випадку він повинен протягом трьох місяців повернути гроші.

Відповідачем факсом направлено позивачу рахунок-фактуру №14 від 05.12.2005 року, на товар: дошку хв. необрізану в кількості 150 куб.м. на суму 42750 дол. США з передоплатою товару, який підписано директором та головним бухгалтером ПП «Мавіотос» та скріплено печаткою підприємства (а.с.11). На підставі Контракту та рахунку відповідача, платіжним дорученням від 07.12.2005 року позивач перерахував відповідачу 42750 дол. США (а.с.12). Вказані обставини підтверджені представниками сторін у судовому засіданні та випискою з особового рахунку ПП «Мавіотос» про зарахування коштів.

26.10.2006 року Фірмою SIA "IECAVNIEKS" відповідачу направлялась вимога про поставку пиломатеріалів (а.с.77,78) на загальну суму 88450 дол. США згідно рахунків-фактур №14 від 05.12.2005 року та №19 від 29.03.2006 року, проте відповідач оплачені Фірмою пиломатеріали не поставив, грошові кошти в іноземній валюті на рахунок Фірми не повернув, у зв'язку з чим Фірмою SIA "IECAVNIEKS" направлено ПП «Мавіотос» письмову претензію №23-юр від 11.02.2008 року про повернення попередньої оплати, яка залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Відповідно до п.3.1. Контракту поставка товару здійснюється автомобільним транспортом відповідача на умовах EXW, смт.Клесів, Сарненського району.

Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "ІНКОТЕРМС" (в редакції 2000 року) (далі - Правила) термін EXW - "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т.ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Відповідно до ст.А.4 Правил продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям.

Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтями А.4 і А.7/Б.7.

Відповідно до ст.А.7 Правил продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього.

Відповідно до ст.Б.7 Правил якщо покупець має право визначати час у рамках погодженого періоду та/або місце прийняття поставки, то він зобов'язаний надати продавцю необхідне повідомлення щодо них.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 Контракту за згодою сторін покупець може провести попередню оплату на одну чи декілька партій товару. Продавець повідомляє факсом, телефоном чи електронною поштою покупця про готовність до відвантаження партії товару, яка буде постачатися.

Відповідач не надав суду доказів повідомлення позивача щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього; проте, позивачем надіслано відповідачу лист з вимогою поставити товар згідно умов Контракту. Відтак позивачем дотримано вимог ст.193 Господарського кодексу України відповідно до якої, сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Наданий відповідачем лист з повідомленням позивача про готовність поставки товару від 20.05.2008 року (а.с.43) не може бути прийнятий судом в якості доказу, що підтверджує можливість поставки, оскільки він направлений відповідачу після звернення позивача до суду та порушення провадження у справі, т.т. після закінчення трьохмісячного строку, визначеного п.9.5. Контракту.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно з диспозицією ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України на договір поставки поширюються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст.ст.663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього Кодексу. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, зокрема, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 689 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця прийняти товар (крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу) та вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару.

При цьому, ч.4 ст.690 Цивільного кодексу України передбачено право продавця вимагати від покупця прийняття товару, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з його прийняттям.

Відповідачем не надано суду доказів виготовлення товару протягом 3-х місяців з моменту внесення позивачем передоплати та повідомлення позивача про це та його можливість отримати товар.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З врахуванням вищевикладеного позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного попередньо оплати в розмірі 42750 дол. США підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Мавіотос» (Рівненська область, Сарненський район, смт. Клесів, вул.Дзержинського, буд.12а, код ЄДРПОУ 30132625, р/р 26005249289002 в ВКБ ПриватБанк, МФО 333391) на користь Фірми SIA "IECAVNIEKS" (Латвія, P.Bieza 17-16 Riga IV-1045, код LV 40003476612, Banka A/S Hasabanka HABALV22 L.V98 HABA 0551001139458) 42750 доларів США, 427 доларів 50 центів США витрат по оплаті держмита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписано «08»липня 2009 року