Ухвала суду № 41433127, 06.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2725/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

06 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Безименної Н.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліпласт» звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, в якому просили суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 № 0002071540.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, вивчивши заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем у квітні 2013 року було проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача в результаті якої відповідачем було складено Акт «Про результати камеральної перевірки податкової звітності щодо виявлених помилок (порушень) в податковій звітності по орендній платі за землю з юридичних осіб» від 19.04.2013 № 463/15-4/24926794 .

Відповідно до Акту позивачем як платником орендної плати за землі було подано податкову декларацію з плати за землю (орендної плати за землю) від 20.02.2013 № 9008442278 за січень - лютий 2013 року, у якій сума податкового зобов'язання з орендної плати за землю була визначена позивачем із допущенням арифметичної помилки при визначенні суми податкового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб за звітний період січень-лютий 2013 року. Цим, на думку відповідача, позивач порушив пункт 286.2 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим позивачем занижено суми податкового зобов'язання, заявленого у податковій декларації (розрахунку).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган позбавлений повноважень контролювати реалізацію рішень місцевого органу виконавчої влади, змінювати істотні умови договору, донараховувати грошові зобов'язання з орендної плати за землю, які не передбачені таким договором, а повинен здійснювати контроль за нарахуванням, сплатою податків та обов'язкових платежів.

З вказаними висновками Київського окружного адміністративного суду погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, відповідно до п. 288.1. ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п.288.5. цієї ж норми Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (п.п.288.5.1.).

Отже, положеннями ПКУ передбачено, що питання встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди землі із визначенням розміру орендної плати в такому договорі оренди. При цьому органи державної і комунальної власності не мають в договорах оренди встановлювати розмір орендної плати меншій ніж передбачено п. 288 ПК.

При цьому, вимоги п.288.5. ПКУ щодо мінімального розміру орендної плати стосуються узгодження розміру орендної плати при укладанні договору оренди або внесені змін до нього, але ніяк не можуть вважатись зобов'язанням орендаря, у односторонньому порядку змінити істотні умови договору, оскільки у 288.1. ст.288 ПКУ зазначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Те що ст.288.5 ПКУ закріплює мінімальне та максимальне значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає лише те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» від б жовтня 1998 року І6І-ХІУ, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку внесення і перегляду та відповідальності за несплату є однією із істотних умов договору.

Згідно до частини 2 статті 21 цього ж Закону, розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 в порядку статті 14 Закону України «Про оренду землі», розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею ж 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У даному випадку, розмір орендної плати за орендовані позивачем земельні ділянки було встановлено у договорах оренди землі. При цьому, за умовами вказаного договору розмір орендної плати може переглядатись у разі зміни розмірів земельного податку за згодою сторін.

З аналізу наведених правових норм та умов договору оренди слідує, що зміна розміру орендної плати у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України є підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі сторонами цього договору, а у випадку недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди в цій частині спір вирішується в судовому порядку.

Проте відповідач, зробив протилежний висновок.

Відповідно з п.п. 14.1.147. ПК України, плата за землю, це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Приписами статті 21 Закону № 161-ХІУ, законодавець передбачив внесення змін до розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності. Таким чино дана норма є підставою для державних органів ініціювати внесення змін до договорів оренди А приймаючи до уваги, що , Розмір форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно статті 30 Закону встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому, статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Разом з тим слід зауважити, що державна податкова служба відповідно до статті 2 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни до договорів оренди землі згідно з приписами статей 12, 80, 83 ЗК, статті 21, 30 Закону № 161-ХІУ наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є Київська міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідно територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Приймаючи до уваги, що збільшення розміру орендної плати неминучі призведе до додаткових витрат суб'єктів господарювання, такий суб'єкт господарювання взагалі може втратити економічну вигоду від використання такої земельної ділянці

Таким чином, зміна розміру земельного податку згідно із Податковим кодексом України є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі між його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак і відповідне зобов'язання органу державної податкової служби при адмініструванні орендної плати застосовувати розмір орендної плати інший ніж передбачений договором оренди є дією незаконною та такою, що порушує законні права позивача.

Оскаржуваними пунктами рішення відповідач в односторонньому порядку без внесення відповідних зміни в істотні умови договору оренди, зобов'язує орган державної влади здійснювати адміністрування земельного податку, що є порушенням чинного законодавства України, порушує права позивача на користування земельною ділянкою на підставі договору оренди, оскільки підставою для нарахування орендної плати (податку) є первинні документи.

Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається у апеляційній скарзі відповідач, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі, яким надав правову оцінку на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду буде виготовлено 13.11.2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді Н.В. Безименна

Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Безименна Н.В.

Сорочко Є.О.