Постанова № 41407782, 11.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2190/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові звернулося у суд з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 21726,38 грн (з 03.08.2011 року по квітень 2014 року).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача заборгованість з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 2195 грн 63 коп. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з фізичної особи-підприємця витрат органу Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгової пенсії за період з 03.08.2011 року по 28.02.2014 року, оскільки позивачем порушено порядок направлення відповідачу розрахунків фактичних витрат за цей період.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Враховуючи, що постанова суду першої інстанції оскаржується лише відповідачем, колегія суддів переглядає судове рішення в межах вимог апелянта, тобто в межах залишених без задоволення позовних вимог.

Колегією суддів установлено, що відповідач перебуває на обліку у позивача як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно абзацу 4 пункту 1 статті 2 цього Закону для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 4 вказаного Закону для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону встановлюється ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Враховуючи приведені норми, ФОП ОСОБА_2, як суб'єкт підприємницької діяльності, який використовує працю найманих працівників, повинен відшкодовувати відповідачу 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Із матеріалів справи вбачається, що за період з 03.08.2011 року по 28.02.2014 року у відповідача виникла заборгованість в розмірі 19530,75 грн з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій колишньому працівнику - ОСОБА_4, якому призначена пільгова пенсія відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як водієві міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятому у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв.

У зв'язку із вищевикладеним, позивачем було проведено розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій указаній особі за весь період проведення таких - з 03.08.2011 року (дата призначення пенсії на пільгових умовах) по 28.02.2014 року, що склали 19530,75 грн, який було направлено відповідачу задля відповідного відшкодування. Із матеріалів справи вбачається, що згаданий розрахунок (№6818/02 від 11.04.2014) було отримано відповідачем 14.04.2014 року.

Враховуючи те, що заявлена сума фактичних витрат на виплату до доставку пенсій відповідачем не була сплачена, Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові звернулося у суд із вимогами про її стягнення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, органи пенсійного фонду щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначають розмір сум до відшкодування на поточний рік.

У силу вимог пункту 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомлені місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Як було з'ясовано судом, пільгова пенсія гр. ОСОБА_4, який працював у відповідача, була призначена 03.08.2011 року, однак позивачем, усупереч вимогам пункту 6.4 вищевказаної Інструкції, не надсилались відповідачу щорічні розрахунки сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій та щомісячні повідомлення про нараховані суми пенсії названій особі з часу призначення до квітня 2014 року. Зі змісту апеляційної скарги слідує, що це спричинене зміною місця проживання згаданого пенсіонера.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що порушення приписів статті 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України та відсутність доказів надіслання відповідачу розрахунків за період з 03.08.2011 року до березня 2014 року свідчить про відсутність підстав для стягнення з останнього витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком і наголошує на тому, що порушення територіальним органом Пенсійного фонду України вимог п. 6.4 та п. 6.8 вказаної Інструкції, що проявилось у ненадсиланні повідомлення про призначення пенсії гр. ОСОБА_4 та щорічних повідомлень про нараховані суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій цій особі, а також щомісячних повідомлень про суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді штрафних санкцій чи пені за невідшкодування даних сум, однак не позбавляє останнього обов'язку відшкодувати понесені витрати у повному обсязі, оскільки такий обов'язок встановлений законом. Інакший підхід не відповідатиме критерію пропорційності, визначеному в пункті 8 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням того, що розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсії гр. ОСОБА_4 за період з 03.08.2011 року по 28.02.2014 року отриманий відповідачем 14.04.2014 року, за правилами п. 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, суб'єкт господарювання повинен був до 25 числа внести до Пенсійного фонду зазначену суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Проте, вимог закону відповідач не виконав.

Колегія суддів не приймає покликання відповідача у запереченнях на апеляційну скаргу на пропущення позивачем строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Колегія суддів вважає, що днем виникнення підстави для звернення до адміністративного суду в даній адміністративній справі є день, коли заявлена у розрахунку сума не була погашена у належний строк.

З огляду на те, що розрахунок фактичних витрат отриманий позивачем 14 квітня 2014 року, а відповідна їх сума, згідно вимог п. 6.8 вищевказаної Інструкції, повинна була бути сплачена до 25 квітня 2014 року, перебіг строку звернення до адміністративного суду розпочався з 26 квітня 2014 року. Відтак, звернувшись до адміністративного суду із цим позовом у червні 2014 року, Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові не пропустило встановленого ст. 99 КАС України строку звернення за захистом свої інтересів.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції в частині залишених без задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню в частині, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року скасувати в частині залишених без задоволення вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові. Прийняти в цій частині нове рішення, яким адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові заборгованість з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в сумі 19530 грн 75 коп.

У решті постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст постанови складено 17 листопада 2014 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М