Ухвала суду № 41367205, 12.11.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/2639/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Спіжавка Г.Г.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

12 листопада 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Залімського І. Г. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Сторожинецького районного управління юстиції Чернівецької області про скасування постанови ,

В С Т А Н О В И В :

13.08.2014 року позивач - ОСОБА_2 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Сторожинецького районного управління юстиції Чернівецької області про скасування постанови.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.09.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.09.2014 року та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі позивач просить розглянути справу без його участі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в провадженні державного виконавця відділу ДВС Сторожинецького районного управління юстиції Чернівецької області Ірініч М.В. знаходиться виконавчий лист №4/53, виданий 26.05.2008р. на виконання рішення господарського суду Чернівецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь Сторожинецького РЦЗ грошових коштів у сумі 3076,80грн.

11.07.2014 року позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.02.2013р. серія ВП №36422712.

На думку позивача вище зазначена постанова є протиправною, що стало причиною звернення до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про виконавче провадження", прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 14.03.2007р. (далі - Закон № 606-XIV) виконавчі листи та інші судові документи - можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

Разом з тим, статтею 22 Закону № 606-XIV, а саме в пункті а) частини першої визначено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Згідно частин 2, 3 вказаної статті, після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Тобто, заявником не було пропущено визначений законодавством строк пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Згідно ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", державний викона вець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно пункту 2 частини 1 ст. 47 Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як вбачається з матеріалів справи виконавчий лист №4/53 виданий 04.06.2008 року Господарським судом Чернівецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь Сторожинецького районного центру зайнятості 3076,80 грн. вперше надійшов на виконання 03 липня 2008 року. В ході примусового виконання вказаного виконавчого документа було встановлено, що боржник за адресою вказаною у документі не проживає, майна підлягаю чого опису та арешту не виявлено, тому державним виконавцем на підставі ст. 40 п.2 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону №606-ХІV від 21.04.1999 року) було повернуто без виконання стягувачу. Повторно виконавчий документ пред'являвся до виконання у лютому місяці 2009 року, потім у липні 2010 року, після цього у вересні 2011 року, потім у травні 2012 року та у лютому 2013 року, що підтверджується відповідними постановами державного виконавця.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, виконавчі провадження з виконання виконавчого листа №4/53, виданого 04.06.2008 року Господарським судом Чернівецької області були завершені на підставі ст.47 п.2 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно частини 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", повернення виконавчого документа та стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

При цьому, підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження передбачені ст. 26 Зако ну України "Про виконавче провадження" у державного виконавця були відсутні.

Таким чином, державний виконавець, діючи в межах повноважень та керуючись ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", прийняв до виконання виконавчий документ і відкрив виконавче провадження, так, як строк пред'явлення такого документа до виконання не закінчився.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач діяв на підставі та в межах закону.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог, які обгрунтовано залишені судом першої інстанції без задоволення.

Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Залімський І. Г.

Полотнянко Ю.П.