Ухвала суду № 41367204, 11.11.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/6953/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вохмінова О.С.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

11 листопада 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги ,

В С Т А Н О В И В :

07 квітня 2014 позивач звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до управління соціального захисту населення м. Вінниці (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони в судове засідання не з'явились. Про дату, час і місце розгляду справи повідомленні належним чинном.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 12, частиною 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволенню, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_2 є застрахованою особою у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування та перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Позивач має на утриманні неповнолітнього сина, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 08 жовтня 2010 року.

09 грудня 2010 року рішенням управління праці та соціального захисту населення м.Вінниці позивачу було призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХІІ в розмірі 130 грн .

04 березня 2014 року № С-08-7962 з отриманого від відповідача листа позивачу стало відомо, що державна допомога, яка їй надавалася, була виплачена не у повному обсязі.

27 березня 2014 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок та доплату їй допомоги по догляду за дитиною, але отримала відмову.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідача позивач звернулася з адміністративним позовом до суду.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області даний позов задоволено повністю.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені відповідні зміни до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Зокрема, змінами до статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було виключено статті 40-44.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними низку положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в тому числі й пункт 25 розділу II цього Закону щодо виключення статей 40-44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Водночас ч, 3 ст. 45 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 р. №2154-VІ було визначено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. №1751 саме на виконання ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Новий акт Уряду на виконання ст.. 45 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2011 рік», «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та «Про Державний бюджет України на 2013 рік» не приймався.

За змістом п. 17 цього Порядку право на виплату допомоги мають особи, зазначені в ст. 13 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», яка на час виникнення спірних відносин поширювала свою дію щодо виплати допомоги лише на незастрахованих осіб. Розміри і порядок виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням», Кабінет Міністрів України не визначив. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 р. по адміністративній справі №21-410а12.

Зважаючи на те, що позивач є застрахованою особою у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в даному випадку повинні бути застосовані норми спеціального закону - ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Отже, рішення управління соціального захисту населення м. Вінниці (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо відмови у здійсненні перерахунку та доплату допомоги по догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років є необгрунтованою та безпідставною.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачу слід здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною, до досягнення ним трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років .

Отже, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом трьох днів .

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М.

Матохнюк Д.Б.