Ухвала суду № 41367209, 11.11.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3269/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

11 листопада 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б.

секретар судового засідання:Сокольвак Ю.В.,

за участю:

представника відповідача: Македонського Олександра Валерійовича,

представника позивача: Рєпіна Максима Вікторовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКАНТ" до Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної Казначейської служби України у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішень і стягнення надміру сплачених митних платежів ,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКАНТ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України та Головного управління Державної Казначейської служби України у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішень і стягнення надміру сплачених митних платежів.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Вінницька митниця Міністерства доходів і зборів України подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Представник Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України в судовому засіданні 11 листопада 2014 року апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Головного управління Державної Казначейської служби України у м.Києві в судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи, ТОВ "Вікант" є юридичною особою, яка зареєстрована 10.10.2003 року (код ЄДРПОУ 32633572).

23.10.2013 року між ВАТ "Молдавський металургійний завод" та позивачем укладено зовнішньоекономічний договір № 143 на поставку металопрокату (а.с. 20-30), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити продукцію власного металургійного виробництва відповідно до найменування та асортименту, вказаних у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.

Згідно п. 2.1 та п. 5.1 договору умови поставки товару та ціна товару за одну метричну тонну визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до специфікації № 1 від 23.10.2013 року до договору поставки № 143 від 23.10.2013 року, ВАТ "Молдавський металургійний завод" зобов'язується поставити ТОВ "Вікант" арматурний прокат класу АТ 800/28С №№ 12-16 мм кількістю 390 т за ціною 635 доларів США загальною вартістю 247 650 грн. та арматурний прокат класу А 500С №№ 10-16 мм кількістю 585 т за ціною 575 доларів США загальною вартістю 336 375 грн. (а.с. 28).

23.11.2013 року на адресу ТОВ "Вікант" від ВАТ "Молдавський металургійний завод" надійшов товар, митна вартість якого заявлена декларантом за основним методом, тобто за ціною контракту - 0,575 дол. США/кг.

Однак, під час контролю за правильністю визначення митної вартості товару Вінницькою митницею було виявлено розбіжності у документах підтвердження митної вартості, а також встановлено, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, у зв'язку з чим митним органом направлено електронне повідомлення позивачу з вимогою надати додаткові документи для визначення митної вартості товару, зокрема, виписку з бухгалтерської документації, каталоги виробника товару, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформація біржових організацій про вартість сировини, інші документи за бажанням (а.с. 91-92). Дану вимогу відповідача декларантом не виконано.

26.11.2013 року Вінницькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 401000003/2013/000204/1 (а.с. 9-10) за другорядним методом та за ціною договору щодо ідентичних товарів на рівні 0,73 дол. США/кг.

Відповідно митним органом оформлено вищевказаний товар на підставі митних декларацій № 401090000/2013/025601 від 29.11.2013 року, № 401090000/2013/025783 від 02.12.2013 року, № 401090000/2013/026378 від 09.12.2013 року під гарантійні зобов'язання в розмірі 39 387,16 грн., що були сплачені ТОВ "Вікант" в повному обсязі (а.с. 54-59).

06.02.2014 року листом за № 111 позивач надав Вінницькій митниці додаткові документи для підтвердження раніше заявленої митної вартості товару за основним методом (а.с. 31-59), у зв'язку з чим позивач просив винести письмове рішення щодо визнання заявленої декларантом митної вартості товару за основним методом та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування заявленої митної вартості від 26.11.2013 №401000003/2013/000204/1 з поверненням сплачених за митними деклараціями фінансових гарантій в розмірі 39 387,16 грн.

Однак, листом за № 870/02-80-52 від 19.02.2014 року відповідач відмовив у перегляді рішення про коригування митної вартості № 401000003/2013/000204/1 від 26.11.2013 року (а.с. 60-63).

Не погоджуючись з даним рішенням позивач оскаржив його до Вінницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказане рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що рішення відповідача прийняте не обгрунтовано, без урахування усіх істотних обставин, що мають значення для прийняття рішення, а обгрунтування відповідача, не відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

В силу положень ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. При цьому згідно з частиною другою цієї статті декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В силу вимог частини 1 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 8, 9, 10 ст. 55 МК України вказано, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що митна вартість товару була визначена декларантом за основним методом, тобто за ціною, вказаною у специфікації № 1 до зовнішньоекономічного договору № 143 від 23.10.2013 року, а саме на рівні 0,575 дол. США/кг.

Такий зовнішньоекономічний договір з додатками до нього, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 53 МК України є документом, що підтверджує митну вартість товару.

В суді апеляційної інстанції представником позивача були надані пояснення, що під час митного оформлення уповноваженою особою ТОВ "Вікант" не подано лише ті документи, які були відсутні у нього на момент митного оформлення, у зв'язку з необхідністю часу на їх отримання та оформлення, однак такі документи були надані позивачем протягом передбаченого статтею 55 МК України 80-денного строку із відповідними заявами, а саме :

- експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № 0075 від 11.12.2013 року,

- прайс-лист продукції ВАТ "Молдавський металургійний завод" виробництва листопад-грудень 2013 року,

- комерційну пропозицію від ВАТ "Молдавський металургійний завод" № 2037-975 від 22.10.2013 року,

- каталог продукції ВАТ "Молдавський металургійний завод",

- платіжні доручення від 27.11.2013 року № 4569, від 28.11.2013 року № 4582, від 29.11.2013 року № 4607, від 02.12.2013 року № 4617, від 09.12.2013 року № 4715, від 16.12.2013 року № 4798.

Відповідно вищевказані документи підтверджують правомірність заявленої декларантом митної вартості товару за основним методом на рівні 0,575 дол. США/кг.

В силу вимог п.3 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно до п. 1 Загального вступного коментарю до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (набула чинності для України 16.05.2008 року) передбачено, що первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", як це визначено у ст. 1 даної Угоди. Статті від 2 до 7 передбачають методи визначення митної вартості у випадках, коли вона не може бути визначена згідно з положеннями Статті 1.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженнями суду першої інстанції, що сторони за зовнішньоекономічними контрактом № 143 від 23.10.2013 року домовились про ціну товару на рівні 0,575 дол. США/кг, тобто заявлена митна вартість товару та її складові були підтверджені позивачем всіма необхідними документами, зазначеними у ч. 2 ст. 53 МК України.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно вимог Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Мінфіну України № 598 від 24.05.2012 року, у графі 33 вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У графі 33 рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товару № 401000003/2013/000204/1 від 26.11.2013 року зазначено, що процедура консультацій проведена та вказані причини, через які не може бути застосований основний метод визначення митної вартості товарів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що Вінницькою митницею не проводилися консультація до прийняття рішення, що свідчить про порушення вимог чинного законодавства.

Верховний Суд України неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких належать і процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Зокрема, Верховний Суд України наголошує на тому, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару відповідно до вимог ст. 266 МК України він зобов'язаний провести процедуру консультацій, в ході яких має дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів (постанови Верховного Суду України від 14.05.2013 у справі № 21-130а13, від 21.01.2011 у справі № 21- 56а10, від 07.02.2011 у справі № 21-76а10, від 14.11.2011 у справі № 21-213а11, від 06.02.2012 у справі № 21-418а11, від 03.07.2012 у справі № 21-197а12).

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товару № 401000003/2013/000204/1 від 26.11.2013 року є безпідставним та прийняте без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому є протиправним і таким, що прийнятим з порушенням норм чинного законодавства.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Вінницької митниці не грунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 листопада 2014 року .

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М.

Матохнюк Д.Б.