Ухвала суду № 4136310, 02.07.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

2 липня 2009 року Справа № 2-а-36274/08/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Юрченко В.П.,

Суддів: Горбенко К.П.

Радіонова О.О.

при секретарі Шептульовій С.Ю.

за участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача 1 ОСОБА_3

прокурора Плужніка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року по справі № 2-а-36274/08/0570 за адміністративним позовом Дочірнього підприємство „Техноскрап” ТОВ „Скрап” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області за участю прокуратури Донецької області про визнання незаконним дій та бездіяльності, зобов*язання надати висновок про бюджетне відшкодування ПДВ, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року позовні вимоги Дочірнього підприємство „Техноскрап” ТОВ „Скрап” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання незаконним дій та бездіяльності, зобов*язання надати висновок про бюджетне відшкодування ПДВ задоволені повністю.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за наслідками господарської діяльності позивача у квітні, травні 2008 року різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення і підлягає відшкодуванню за висновком податкових органів, який безпідставно відмовляється складати вказаний висновок.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач - ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька та звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, які є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення з відмовою у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки право на відшкодування з бюджету ПДВ настає тільки тоді, коли встановлений факт надмірної сплати вказаного податку. В даному випадку податковий кредит позивача не підтверджено зустрічними перевірками, що унеможливлює проведення такого відшкодування.

В судовому засіданні представник відповідача 1 та прокурор підтримали доводи апеляційні скарги, представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

 Позивач - Дочірнє підприємство „Техноскрап” ТОВ „Скрап” зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради від 08.04.1994 року № 37, є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за № 20364201, взяте на податковий облік ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька від 09.01.2003 року, є платником податку на додану вартість.

10.05.2008 року позивач надав до ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька декларацію з податку на додану вартість за квітень 2008 р. на суму бюджетного відшкодування 252922.00 грн., 10.06.2008 року за травень 2008 року на суму 209015.00 грн. З деклараціями додані заяви про рішення про повернення повної суми відшкодування ПДВ, розрахунок суми бюджетного відшкодування, розрахунки корегування сум ПДВ і розшифровка податкових зобов*язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень, травень 2008 року, за наслідками якої складено довідку від 29.08.2008 року № 1734/23-3/20364201 встановлено відповідність даних бухгалтерського обліку та первинних бухгалтерських документів сумі заявленого бюджетного відшкодування.

Відмовляючи в бюджетному відшкодуванні заявленої суми ПДВ, відповідач (апелянт) посилається на п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7, п.1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, вказуючи, що при перевірці не підтверджено безпосереднє надмірна сплата ПДВ, , що унеможливлює підтвердження факту правильності формування податкового кредиту позивача.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем (податковим органом) не доведена правомірність своїх дій.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначені п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Саме нормами зазначеного Закону з урахуванням його преамбули регулюються всі питання, пов'язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Наявність у позивача права на бюджетне відшкодування у відповідних сумах відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.

Відповідно до п.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Порядок перевірки відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений п.п. 7.7.5 та 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Підпункт 7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний надавати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, включаючи випадки, коли за результатами перевірок така сума визнана недостовірною.

Підпунктом „в” п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій в податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі за бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами відповідач не надав у строки, що визначені п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” до органу державного казначейства висновку про відшкодування позивачеві залишку суми ПДВ за квітень, травень 2008 року.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Пунктом 1 абзацу 3 статі 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 70 КАС України передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив відповідач у справі.

Як вбачається з пояснень відповідачів, підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування він вважає неотримання результатів зустрічних перевірок контрагентів. Суд апеляційної інстанції зазначає, що нормами Закону України „Про податок на додану вартість” право платника податку на бюджетне відшкодування не залежить від проведення або не проведення зустрічних перевірок. Більш того, позивач ніяким чином не може вплинути на процедуру проведення зустрічних перевірок, а відповідач не надав суду першої та апеляційної інстанції належні докази, що ним проведені всі необхідні заходи для встановлення факту надмірної сплати ПДВ контрагентами, та всі можливі заходи вичерпані.

Нормами Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податку на додану вартість безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов'язку платника податку - покупця товару доводити надмірну сплату податку на додану вартість саме до державного бюджету, а також про залежність права платника податку - покупця на податковий кредит від перевірки всіх постачальників по всьому ланцюгу, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Таким чином, відповідно до п. 1.8 ст. 1 , пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв'язку з надмірною сплатою є саме від'ємне значення за результатами звітного періоду. Від'ємне значення ПДВ є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”.

Крім того, підпункт „а” п.п.7.7.2. п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Тобто право на податковий кредит у платника податку виникає тільки у разі фактичної сплати податку на додану вартість у наступному податковому періоді. Відповідачем не встановлено фактів порушення позивачем податкового законодавства. Таким чином, позивачем правомірно сформований податковий кредит за квітень, травень 2008 року.

Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету. Відповідно до п.4 Наказу ДПА та Державного Казначейства України від 21.05.2001року №200/86 “Про затвердження Змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість” відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Податковий орган подає висновки не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством, чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем були виконані необхідні вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» для отримання бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника податку у банківській установі.

Як передбачено п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 02.07.1997р. № 209/72, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680В, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано норм матеріального та процесуального права, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року по справі № 2-а-36274/08/0570 за позовом Дочірнього підприємство „Техноскрап” ТОВ „Скрап” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області за участю прокуратури Донецької області про визнання незаконним дій та бездіяльності, зобов*язання надати висновок про бюджетне відшкодування ПДВ - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий: В.П. Юрченко

Судді: К.П. Горбенко

О.О.Радіонова