Ухвала суду № 41349287, 12.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Київ К/800/16807/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області до Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» про стягнення заборгованості

за касаційною скаргою Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області звернулося в суд з позовом до Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління», в якому просило стягнути з відповідача 29 665,66 грн. заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за період з 01 серпня 2013 року по 01 вересня 2013 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача суму невідшкодованих витрат на виплату і доставку пільгових пенсії за списком №2 за період з 01 серпня 2013 року по 01 вересня 2013 року 29 665,66 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2014 року апеляційну скаргу Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» повернуто.

20 січня 2014 року Комунальне підприємство «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» звернулося в суд із заявою про відстрочення виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року, якою позов задоволено.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у задоволенні заяви відмовлено.

Заявник, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким задовольнити заяву про відстрочення виконання судового рішення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заява про відстрочення виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року обґрунтована тим, що заявник перебуває у тяжкому фінансовому становищі.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно із ч.2 ст. 263 КАС України суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Тобто підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому ці обставини повинні бути доведені заявником.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення, суди дійшли правильного висновку про те, що заявником повинно також бути зазначено економічне обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення зазначеного боргу внаслідок застосування режиму розстрочення.

В даному випадку таке обґрунтування заявником не зазначалося.

Посилання на тяжке фінансове становище як на підставу для розстрочення виконання судового рішення, не є винятковою обставиною, у розумінні ст. 263 КАС України.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскаржувані судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» залишити без задоволення, а ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ : Кобилянський М.Г.

СУДДІ : Амєлін С.Є.

Юрченко В.В.