Ухвала суду № 41348880, 27.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Київ К/800/4912/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013

та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2012

у справі № 1570/2947/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства «Дунайсудноремонт»

до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Дунайсудноремонт» звернулось до суду, з урахуванням уточнень позовних вимог, з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2012 № 0000332280 Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013, позов задоволено, скасовано спірне податкове повідомлення-рішення з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової перевірки ПАТ «Дунайсудноремонт» з питань додаткового перегляду результатів акту перевірки № 0004/2301/35855645 від 04.01.2012 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Сєллінг-2008» за період з 01.06.2010 по 31.07.2010, складено акт № 190/2301/35855645 від 02.02.2012, в якому встановлено порушення пп. пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що спричинило завищення бюджетного відшкодування за липень 2010 року в розмірі 80 173 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 14.02.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000212301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 80 173 грн. та донарахування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 20 043 грн.

За результатами адміністративного оскарження даного податкового повідомлення-рішення, 31.05.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000332280 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 76 640 грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням став висновок податкового органу про неможливість фактичного здійснення ПП «Сєллінг-2008» господарських операцій з продажу товару ПАТ «Дунайсудноремонт» через відсутність виробничих потужностей та орендованих приміщень, наявність документів, які не підтверджують поставку товару від конкретних постачальників та по яких місцезнаходження юридичної особи вказане в первинних документах не відповідає даним первинних документів.

Матеріалами справи встановлено, що 10.02.2010 між ПП «Сєллінг-2008» (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 7, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити наступний товар: непродовольчі товари широкого асортименту.

Факт виконання умов договору судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: оборотно-сальдовою відомістю, податковими накладними, рахунками-фактури, товарно-транспортними накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, платіжними дорученнями.

На момент формування первинної документації ПП «Сєллінг-2008» було зареєстровано платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва платника податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, абз. 1, 2 пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. «а» пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем. При цьому будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування, за умови дотримання останнім цих вимог.

Зважаючи на вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний