Ухвала суду № 41331323, 30.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2014 рокусправа № 804/14337/13-а

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2013 року у справі №804/14337/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» до Дніпропетровської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про скасування рішення, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ТОВ «ТД Профіль України» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів (далі по тексту - відповідач 1), ГУ ДКЗ України в Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач 2), в якому просило визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів №110100000/2013/00529 від 29.09.2013 року та рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2013/200435/1 від 24.09.2013 року, повернути з Державного бюджету України надмірно сплачений ПДВ у розмірі 13731,72 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2013 року позовні вимоги задоволені частково, визнано протиправними та скасовано картку відмови у митному оформленні товарів №110100000/2013/00529 від 29.09.2013 року та рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2013/200435/1 від 24.09.2013 року, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодилась Дніпропетровська митниця Міндоходів та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтувала тим, що висновки суду ґрунтуються на помилковому твердженні про подання позивачем при здійсненні митного оформлення всіх необхідних документів для підтвердження митної вартості товарів та здійснення ідентифікації ввезеного товару. Апелянт вказував, що суд неповно з'ясував обставини справи, що мають значення, невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, вважав, що суд необґрунтовано прийшов до висновку про подання всіх необхідних документів для підтвердження митної вартості товарів та здійснення ідентифікацій ввезеного товару, вказував на те, що згідно Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року та Угоди про застосування статті VІІ цієї Угоди, положень МК України, митниця має право перевіряти інформацію щодо визначення митної вартості стосовно її повноти і правильності, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару. При перевірці було виявлено розбіжності. Апелянт вказував, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР): можливе заниження митної вартості товару. Митницею було здійснено коригування митної вартості за МД від 11.09.2013 року №110100000/2013/228403 за резервним методом (аналогічний товар) 0,85 дол. США/кг.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зазначення у декларації країни експорту суми транспортних витрат на рівні 63,73 доларів США за тону на відміну від калькуляції собівартості товарів, яка містить вартість транспортування у розмірі 60 доларів США за тону, жодним чином не вплинуло на вартість товару ввезеного позивачем, оскільки остання залишилася не змінною для позивача. Суд вказав, що такі висновки підтверджуються копіями інвойсу (рахунку-фактури) від 06.06.2013 року №SXD13060603, коносаменту, експортної декларації країни відправлення, прайс-листом від 06.06.2013 року, платіжними дорученнями №289 від 07.06.2013 року та №387 від 10.09.2013 року, зазначив, що декларант оплатив товар повністю вже після його відвантаження, що підтверджується платіжними дорученнями; розбіжність у даті коносаменту (27.06.2013 року) жодним чином не вплинули на митну вартість товару. Суд послався на лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 19.09.2013 року №4205, про те, що рівень цін вказаний у контракті позивача та інвойсі з урахуванням умов поставки відповідає поточній кон'юнктурі ринку. Суд вважав, що відомості, надані позивачем стосовно митної вартості товарів є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ТОВ «ТД Профіль України» (покупець) 29.03.2013 року уклав з фірмою «Shandong Keer IMP and Exp Trade Co. Ltd» (КНР) (продавець) контракт №SK2013/03/29, предметом якого була поставка оцинкованої сталі методом гарячого цинкування в рулонах товщиною 0,30 мм, 0.35 мм, 0,38 мм, 0,40 мм, 0,45 мм, 0,55 мм.

20.09.2013 року позивач звернувся до митниці для здійснення митного оформлення вищевказаного товару шляхом електронного декларування (митна декларація №110100000/2013/229538), митна вартість була заявлена за основним методом за ціною контракту 0,7667 доларів США/кг. Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем надано до митної декларації документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами; залізнична накладна для внутрішнього сполучення; коносамент; банківські платіжні документи; платіжні документи, що підтверджують вартість товару; дві виписки з бухгалтерської документації; прейскурант цін (прайс-лист виробника); висновок про вартісні характеристики товарів; розрахунок ціни (калькуляція); комерційну пропозицію; рахунок-фактуру (інвойс); пакувальний лист; рахунок-проформу; доповнення до зовнішньоекономічного договору; зовнішньоекономічний договір; сертифікат походження товару; сертифікат якості; єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів; копію митної декларації країни відправлення.

Під час проведення митного оформлення митницею було здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною контракту. Було встановлено, що надані документи містили розбіжності, а саме: за інформацією країни експорту сума транспортних витрат встановлена на рівні 63,73 доларів США за тону, а надана декларантом калькуляція собівартості товарів містить вартість транспортування у розмірі 60 доларів США за тону; дата оплати не кореспондується з датою фактичного відвантаження товару; інвойс передбачає 100% передоплату за товар, в той же час декларант оплатив товар повністю вже після його відвантаження, що підтверджується платіжними дорученнями № 289 від 07.06.2013 року та № 387 від 10.09.2013 року; дата коносаменту (27.06.2013 року) не відповідає заявленій у графі 44 митної декларації (11.06.2013 року).

Митниця відповідно до ст.53 МК України запропонувала позивачу надати додаткові документи, які позивач своїм листом від 24.09.2013 року №01-375 відмовився надати. Митниця 24.09.2013 року оформила картку відмови у митному оформлені товарів №110100000/2013/00529 та винесла рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2013/200435/1 за резервним методом за ціною 0,85 доларів США/кг. Митна вартість базувалася на раніше визнаній митній вартості подібного товару за МД №110100000/2013/228403 від 11.09.2013 року у зв'язку з тим що при визначенні митної вартості товарів неможливо було застосувати методи 2а, 2б, так як у митного органу була відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів та неможливістю застосувати методи 2в та 2г.

24.09.2013 року товар був випущений митницею у вільний обіг під гарантії у відповідності до ч.7 ст. 55 МК України за МД № 110100000/2013/230053.

Відповідно ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ст.57, частинами 4, 5 ст.58 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Статтею 53 МК України надано вичерпний перелік документів, які подає декларант митниці при митному оформленні товару та можливість декларантом надати митниці додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. У разі якщо документи, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи. Забороняється митному органу вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 цього Кодексу.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів зазначає, що при витребуванні додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості за основним методом, митниця не встановила конкретний перелік цих документів, обмежившись визначенням «інші додаткові документи», чим порушила вимоги ст.53 МК України.

Щодо розбіжності у вартості транспортних затрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кінцева ціна продажу для позивача залишилася незмінною з урахуванням транспортних затрат на рівні 60 доларів США/т (умови поставки за контрактом СFR Одеса). Позивач надав митниці сертифікат, виданий Китайською Радою зі сприяння міжнародної торгівлі Китайської палати міжнародної торгівлі від 29.10.2013 року №1433700ВО/12138, яким підтверджено дійсність експортної декларації №425820130580078147. При митному оформленні позивач надав копії платіжних документів, які підтверджують 100% передоплату позивачем вартості товару, розбіжностей у сумі оплати немає. Позивач надав пояснення про допущення технічної помилки у даті коносаменту від 27.06.2013 року з записом у графі 44 МД (11.06.2013 року), така розбіжність не впливає на визначення митної вартості товару.

Матеріалами справи встановлено, що митна вартість була скоригована за МД від 11.09.2013 року №110100000/2013/228403 за резервним методом. Колегія суддів звертає увагу, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 року у справі №804/14338/13-а визнано протиправними та скасовано картку відмови у митному оформленні товарів №110100000/2013/200416/1 від 11.09.2013 року та рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2013/200419/1 від 11.09.2013 року. Вказані картка відмови та рішення про коригування митної вартості були підставою для оформлення позивачем МД від 11.09.2013 року №110100000/2013/228403 за резервним методом, яку митниця застосувала для визначення митної вартості за резервним методом до поставки товару 24.09.2013 року.

Аналізуючи обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що не встановлено розбіжностей у документах, які надані позивачем для митного оформлення товарів, які б перешкоджали відповідачу визначити митну вартість товару на основним методом за ціною договору, наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у ст.58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду 13.12.2013 року у справі №804/14337/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук