Ухвала суду № 41331317, 13.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 травня 2014 року

справа № 804/1719/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у адміністративній справі за позовом Приватного підприємства “Реарді” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Реарді” звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби з позовними вимогами про:

- визнання дій відповідача по зменшенню ПП “Реарді” в акті перевірки від 24.12.2012 року за №1942/225/32702478, щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість по кінцевих покупцях за період: січень 2009 року у сумі ПДВ 6 382 668грн.: лютий 2009 року у сумі ПДВ 5 033 383,34грн.; березень 2009 року у сумі ПДВ 5 271 747,2грн.; квітень 2009 року у сумі ПДВ 5 211 377,1грн.; травень 2009 року у сумі ПДВ 5 503 451,67грн.; червень 2009 року у сумі ПДВ 5 376 904,6грн.; липень 2009 року у сумі ПДВ 3 892 221,31грн.; серпень 2009 року у сумі ПДВ 142 252грн.; вересень 2009 року у сумі ПДВ 218 171,2грн.; жовтень 2009 року у сумі ПДВ 119 437,3грн. доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2012 на суму 37 151 614грн. – неправомірними;

- зобов'язання відповідача відновити в електронній автоматизованій системі співставлення зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів показники щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань ПП "Реарді" в стан, який був до внесення висновків Акту перевірки від 24.12.2012 року за №1942/225/32702478.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року адміністративний позов Приватного підприємства "Реарді" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволенои частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо внесення змін до автоматизованої системи “Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” в частині виключення відомостей про задекларовані Приватним підприємством “Реарді” податкових зобов’язань з податку на додану вартість по кінцевих покупцях, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування з податку на прибуток за період 01.01.2009 р. по 30.09.2012 на суму 37 151 614грн. на підставі висновків Акту перевірки відносно Приватного підприємства "Реарді" від 24.12.2012р. за № 1942/225/32702478. Зобов’язано Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити в автоматизованій системі “Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” інформацію щодо Приватного підприємства "Реарді" в стан до внесення висновків Акту перевірки відносно Приватного підприємства "Реарді" від 24.12.2012р. за № 1942/225/32702478. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 12.12.2012р. по 18.12.2012р. на підставі наказу №856 від 11.12.2012р. та повідомлення №247 від 11.12.2012р., згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1, 78.1.7 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку ПП “Реарді” за наслідками якої складено Акт “Про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ПП “Реарді”, щодо документального підтвердження фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 01.01.2009р. по 30.09.2012р.” №1942/225/32702478 від 24.12.2012р.

Згідно висновків вказаного Акту, перевіркою встановлено порушення: 1. ч.ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим ПП “Реарді” документально не підтверджено реальність здійснення реалізації товарів (робіт, послуг) з ДП “СВ-Дім” ТОВ “Стройіммосистем”, ПП “ТК “Сальве”, ППФ “Меркурій”, ПП “Центрстроймаркет”, ПФ “Сальве”, ПП “Маркет-Експрес”...2. п.192.2 ст.192 Податкового кодексу України, п.п.4.5.3 ,п.4.5 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” неправомірно надано уточнюючі розрахунки до ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 21.01.11 №1100344, від 30.12.10 №1073700, від 21.01.11 №1100346, від 30.12.10 №1073714, від 20.01.11 №1100348, від 30.12.10 №1073713, від 21.01.11 №1100355, від 27.12.1 №1073562, від 21.01.10 №1100350, від 27.12.10 №1073565, від 21.01.11 №1100351, від 27.12.10 №1073573, від 21.01.11 №1100353, від 27.12.10 №1073575, від 27.12.10 №1073578, від 21.01.11 №1100342, у зв'язку з чим занижено податкові зобов'язання з ПДВ по кінцевих покупцях.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що самостійна зміна відповідачем задекларованих показників у автоматизованій системі “Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” порушує права та інтереси позивача, оскільки фактично є зміною показників декларації платника податків, здійсненою поза межами компетенції податкового органу.

Разом з тим, судом першої інстанції зазначено, що Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України “Про державну податкову службу в Україні” та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та в межах доводів апеляційної скарги зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки позивача від 24.12.12р. № 1942/225/32702478 перевіркою встановлено, що протягом січня-жовтня 2009р. ПП “Реарді” проводив господарську діяльність, а саме – здійснював роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту. Реалізація товарів відбувалась через реєстратори розрахункових операцій. Відповідно до наданої податкової звітності за січень-жовтень 2009 ПП “Реарді” було здійснено продаж товарів через реєстратори розрахункових операцій на загальну суму 223 008 620,4 грн., в т.ч. ПДВ – 37 168 1034 грн. кінцевому покупцю.

Проте судом першої інстанції встановлено, що в перевіряємий період позивач мав господарські відносини з юридичними особами ДП “СВ-Дім” ТОВ “Стройіммосистем”, ПП “ТК “Сальве”, ППФ “Меркурій”, ПП “Центрстроймаркет”, ПФ “Сальве”, ПП “Маркет-Експрес”, що підтверджується Договором поставки №361-с від 05.01.2009р. укладеного між ПП “Реарді” та ДП “СВ-ДІМ” ТОВ “Стройіммосистем”, Договором поставки №1354/9 від 03.08.2009р. укладеного між ПП “Реарді” та ПП “Маркет-Експрес”, Договором поставки №1001/9 від 02.02.2009р. укладеного між ПП “Реарді” та ПФ “Сальве”, Договором поставки №988/9 від 14.01.2009р. укладеного між ПП “Реарді” та ПП “Центрстроймаркет”, Договором поставки №930/9 від 12.01.2009р. укладеного між ПП “Реарді” та ПФ “Меркурій”, Договором поставки №911 від 09.01.2009р. укладеного між ПП “Реарді” та ПП “Торгова компанія “Сальве”.

Вказаними Договорами передбачені всі істотні умови, укладені Договори підписані від імені обох сторін та підписи скріплені печатками, тобто також відповідають вимогам п.2 статті 207 Цивільного Кодексу України.

Фактичне виконання умов договорів оформлено первинними документам які наявні в матеріалах справи. Первинні документи – видаткові накладні, податкові накладні, якими оформлені господарські операції з виконання умов договорів складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

На підтвердження факту належного виконання умов договору, судом також досліджені, належним чином оформлені видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Оригінали вказаних документів досліджені в судовому засіданні, копії залучені до матеріалів справи, зауваження з боку представника відповідача щодо форм та змісту вказаних документів відсутні.

Тобто фізична, технічна та технологічна можливості підприємства позивача ПП “Реарді” до вчинення дій, що становлять зміст господарської операції за договорами поставки укладеними між ПП “Реарді” та ДП “СВ-Дім” ТОВ “Стройіммосистем”, ПП “ТК “Сальве”, ППФ “Меркурій”, ПП “Центрстроймаркет”, ПФ “Сальве”, ПП “Маркет-Експрес”, та наявність господарської мети, знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином доводи на які посилається податковий орган в акті перевірки позивача від 24.12.2012р. та запереченнях не відповідають обставинам справи, та спростовуються доказами наявними в справі та дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Саме по собі встановлення факту недодержання необхідних вимог для дійсності правочину, передбачених ст.203 Цивільного кодексу України, не є підставою нікчемності правочину, а є лише підставою для звернення до суду з метою визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; право чини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З наведеного чітко видно, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року. Також колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання відповідачем договору недійсним з підстав його невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача.

З даного приводу, відповідач до суду не звертався, а вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості позиції відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби – залишити без задоволення

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року – залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський