Ухвала суду № 41330813, 06.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року м. Київ К/800/19429/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Куйбишевського районного суду м. Донецька від 20 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобовязання здійснити перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

30 грудня 2013 року ОСОБА_4 пред'явив позов до управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька (далі - УПФ в Куйбишевському районі м. Донецька) про визнання дій УПФ в Куйбишевському районі м. Донецька при відмові в перерахунку пенсії неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням винагороди за вислугу років у розмірі 40% та сум, вказаних в довідці, яка була подана у червні 2004 року по іншим виплатам, але не включених за провиною відповідача у заробітну плату для пенсії, здійснення донарахування та перерахування сум від перерахунку пенсії відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня права на пенсію.

Ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 20 січня 2014 року позовні вимоги залишено без розгляду.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалу Куйбишевського районного суду м. Донецька від 20 січня 2014 року скасовано в частині залишення без розгляду позовних вимог з 30 червня 2013 року. В іншій частині ухвалу Куйбишевського районного суду м. Донецька від 20 січня 2014 року залишено без змін. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 травня 2014 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року в частині позовних вимог за період з 30 червня 2013 року відмовлено, а касаційне провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Куйбишевського районного суду м. Донецька від 20 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року в частині залишення без розгляду позовних вимог з червня 2004 року по 29 червня 2013 року відкрито.

Перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 25 червня 2004 року отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» та знаходиться на обліку в УПФ в Куйбишевському районі м. Донецька.

Позивач у 2004 році після призначення йому пенсії звернувся до УПФ в Куйбишевському районі м. Донецька з питання розрахунку пенсії, призначеної йому згідно Закону України «Про державну службу».

УПФ в Куйбишевському районі м. Донецька листом від 24 грудня 2004 року ОСОБА_4 повідомило, що при призначенні йому пенсії на підставі довідки від 16 червня 2004 року було враховано оклад, ранг, надбавку за вислугу років на час звільнення. Відповідно до поданих ним документів та згідно з Порядком нарахування стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283, стаж державної служби складав 16 років 11 місяців 14 днів; відповідно надбавка за вислугу років склала 25% від посадового окладу з урахуванням доплати за ранг.

01 жовтня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до УПФ в Куйбишевському районі м. Донецька з питання перерахунку пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

07 жовтня 2013 року УПФ в Куйбишевському районі м. Донецька прийнято рішення № 217 про відмову у перерахунку пенсії.

Не погоджуючись з рішенням УПФ в Куйбишевському районі м. Донецька від 07 жовтня 2013 року № 217 про відмову у перерахунку пенсії, ОСОБА_4 подав скаргу до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

12 листопада 2013 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області скаргу ОСОБА_4 на рішення УПФ в Куйбишевському районі м. Донецька про відмову в перерахунку пенсії за віком, призначеної відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», залишено без задоволення.

Залишаючи без розгляду позовну заяву суд першої інстанції зазначив, що позивач просить зобов'язати здійснити йому перерахунок пенсії за вислугу років у розмірі 40% та сум, вказаних в довідці, яка була подана у червні 2004 року. Разом з тим, клопотання про поновлення строку для звернення до суду позивачем не надано.

У зв'язку із цим суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки на час його звернення пройшло більше ніж шість місяців з часу виникнення такого права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог з 30 червня 2013 року та залишаючи без змін в іншій частині рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач звернувся до суду 30 грудня 2013 року із позовними вимогами до УПФ в Куйбишевському районі м. Донецька щодо перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 40% та сум, вказаних в довідці 2004 року, зазначена вимога не має кінцевої дати, тобто позовні вимоги щодо перерахунку пенсії мають тривалий характер.

У зв'язку із цим та з урахуванням частини 2 статті 99, частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд прийшов до висновку, що позовні вимоги з червня 2004 року по 29 червня 2013 року підлягають залишенню без розгляду, а позивач має право на звернення з позовними вимогами за період з 30 червня 2013 року.

Із такою правовою позицією суду апеляційної інстанції колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач пред'явив позов 30 грудня 2013 року та оскаржує дії УПФ в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за вислугу років у розмірі 40 % та сум вказаних в довідці, яка була подана у червні 2004 року.

Оскільки позивач пред'явив позов поза межами строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, поважних підстав для поновлення строку звернення до суду із позовом в частині вимог з червня 2004 року по 29 червня 2013 року не навів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій, що позов підлягає залишенню в цій частині без розгляду.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Куйбишевського районного суду м. Донецька від 20 січня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року в частині залишення позову ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії без розгляду з червня 2004 року по 29 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: