Ухвала суду № 41330812, 06.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року м. Київ К/800/8126/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГОС» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі за позовом Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГОС» до Державного агентства земельних ресурсів України про скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2013 року Українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГОС» (далі - ТОВ «ЮГОС») пред'явило позов до Державного агентства земельних ресурсів України про скасування наказу відповідача № 259 від 14 червня 2013 року про визнання недійсною ліцензії АГ № 583356 від 05 травня 2011 року, видану позивачу на провадження господарської діяльності на проведення земельних торгів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі ТОВ «ЮГОС», посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що ТОВ «ЮГОС» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 02 грудня 1999 року, ідентифікаційний код юридичної особи: 30619362, місцезнаходження: 49091, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, буд. 68, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

15 травня 2011 року Державним комітетом України із земельних ресурсів ТОВ «ЮГОС» видано ліцензію на проведення земельних торгів серії АГ № 583356.

У даній ліцензії зазначено, що місцезнаходження юридичної особи: 49091, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, буд. 68.

На підставі наказу Держземагентства України від 29 квітня 2013 року № 173 комісію Держземагентства України з 03 по 05 червня 2013 року проведено планову перевірку додержання ТОВ «ЮГОС» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, за наслідками якої складено акт.

Зі змісту акту від 05 червня 2013 року вбачається, що за місцезнаходженням юридичної особи, зазначеним у ліцензії, суб'єкт господарювання відсутній, а нове місцезнаходження невідоме.

Запропоновано Держземагенству України вжити заходів реагування відповідно до діючого законодавства.

14 червня 2013 року відповідачем прийнято наказ № 259, пунктом 5 якого визнано недійсною ліцензію серії АГ № 583356 від 05 травня 2011 року, видану ТОВ «ЮГОС», з тих підстав, що позивач, змінивши місцезнаходження юридичної особи, не здійснив переоформлення ліцензії у встановлений термін на підставі статті 16 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки позивач змінив адресу місцезнаходження юридичної особи, яка зазначена в ліцензії, та відповідно до статті 16 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» не здійснив переоформлення ліцензії з цих підстав, відповідач, приймаючи рішення про визнання недійсною ліцензії АГ № 583356 від 05 травня 2011 року, видану позивачу на провадження господарської діяльності по проведенню земельних торгів, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» №1775-III від 01 червня 2000 року (далі - Закон України № 1775) визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Частинами 1, 2 статті 10 Закону України № 1775 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані: « 1» відомості про суб'єкта господарювання - заявника: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, дані паспорта громадянина України (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи; « 2» вид господарської діяльності вказаний згідно з частиною третьою статті 9 цього Закону (повністю або частково), на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.

Частиною 4 статті 10 Закону України № 1775 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Відповідно до статті 13 Закону України № 1775 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на території України органи ліцензування використовують бланки ліцензії єдиного зразка. Бланк ліцензії єдиного зразка затверджується Кабінетом Міністрів України. Бланки ліцензій є документами суворої звітності, мають облікову серію і номер.

У ліцензії зазначаються: найменування органу ліцензування, що видав ліцензію; вид господарської діяльності, вказаний згідно з статтею 9 цього Закону (в повному обсязі або частково), на право провадження якого видається ліцензія; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця; ідентифікаційний код юридичної особи або ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів; місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця; дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії; строк дії ліцензії у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України; посада, прізвище та ініціали особи, яка підписала ліцензію; дата видачі ліцензії.

Згідно частин 1, 2 статті 16 Закону України № 1775 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для переоформлення ліцензії є: зміна найменування юридичної особи (якщо зміна найменування не пов'язана з реорганізацією юридичної особи) або прізвища, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця; зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи - підприємця; зміни, пов'язані з провадженням ліцензіатом певного виду господарської діяльності, вказаного в частині третій статті 9 цього Закону.

У разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає переоформленню, та відповідними документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.

Частиною 10 статті 16 Закону України № 1775 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не переоформлена в установлений строк ліцензія є недійсною.

Згідно статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» № 755-IV від 15 травня 2003 року, місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У відповідності до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права та прийшли до вірного висновку, що оскільки позивач змінив адресу місцезнаходження юридичної особи, яка зазначена в ліцензії, відповідно до статті 16 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» не здійснив переоформлення ліцензії, відповідач, приймаючи рішення про визнання недійсною ліцензії АГ № 583356 від 05 травня 2011 року, видану позивачу на провадження господарської діяльності на проведення земельних торгів, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГОС» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: